02 квітня 2025 року м.Київ № 320/34071/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 20.04.2023 № 1686-п "Про проведення фактичних перевірок".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві на проведення фактичних перевірок від 20.04.2023 № 1686-п не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки жодної законодавчо визначеної підстави для проведення фактичної перевірки, повідомлення або інформації про порушення платником податків оскаржуваний наказ не містить, всупереч вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не пред'явлено направлення на проведення перевірки, не вказано реквізити суб'єкта перевірки, доповідна записка не містить змісту та найменування державного органу.
Крім того, такі відомості в Додаток 3 внесені не керівником контролюючого органу, тобто особою яка видала наказ (в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві), а начальником управління контролю за підакцизними товарами, який і підписав цей додаток. Крім того, додаток 3 складений не на бланку контролюючого органу, на ньому відсутній відтиск печатки контролюючого органу, дата складання, тобто цей додаток не містить обов'язкових реквізитів офіційного документа.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що оскаржуваний наказ на проведення фактичної перевірки містить як належні підстави для проведення перевірки, так і всі необхідні реквізити, а доводи позовної заяви ґрунтуються на невірному трактуванні норм ПК України.
Від позивача також надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на безпідставності покладених в основу відзиву доводів, при цьому безпідставно наводить тези про те, що позивачем вибрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскаржуючи наказ про призначення фактичної перевірки, оскільки, як вважає відповідач, наказ, як акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом виконання і належним способом захисту у такому випадку є оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС", ЄДРПОУ 34750848, зареєстровано в якості юридичної особи 17.01.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 10661020000004443. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03124, м. Київ, провулок Радищева, 6.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання тривалістю 10 діб, згідно з додатками. Передбачено провести перевірки з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.
Згідно з Додатком 3 до цього наказу, визначено мету проведення фактичної перевірки ТОВ "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" з 03.05.2023 тривалістю 10 діб, перевіряємий період - з 01.01.2021 по 03.05.2023.
Згідно наказу, перевірка призначена на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.14, п.п. 19-1.1.16, п.п. 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Обґрунтуванням призначення перевірки вказана доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 14.04.2023 № 1189/26-15-09-02-12.
На підставі цього наказу та направлень на проведення фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві був здійсненний вихід з метою проведення фактичної перевірки ТОВ "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" за адресою господарської діяльності: м. Київ, провулок Радищева, 6, посадовими особами було пред'явлено службові посвідчення та надано копію наказу директору ТОВ "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС", проте той відмовився від отримання наказу та підпису у направленнях на перевірку, а також не допустив до проведення фактичної перевірки, про що складені відповідні акти.
В якості підстав для такої відмови, платник податків зазначив про те, що наказ на перевірку суперечить вимогам ст. 81 ПК України адже в ньому не зазначена назва та інші реквізити підприємства, також адреса. Крім того, додаток до наказу складений неуповноваженою особою та не скріплений печаткою Головного управління ДПС у м. Києві.
Вважаючи наказ на проведення фактичної перевірки незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з приписами п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п.п.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (п.п. 16.1.13).
Відповідно до положень п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п. 20.1.4); доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (п.п. 20.1.13).
Згідно з нормами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Так, ст. 80 ПК України визначений порядок проведення фактичної перевірки.
Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За приписами п. п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5).
Як було вказано вище, фактична перевірка ТОВ "АВТОЛОГІСТИКАТЕХСЕРВІС" була призначена наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 20.04.2023 № 1686-п на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.14, п.п. 19-1.1.16, п.п. 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Обґрунтуванням призначення перевірки вказана доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 14.04.2023 № 1189/26-15-09-02-12.
Суд зауважує, що з аналізу норм ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача».
Відповідні функції контролю передбачені також і п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/1864/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16.
При цьому, окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на п.п. 80.2.5 п.п 80.2 ст. 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Як вбачається з встановлених обставин справи, а також оскаржуваного наказу, додатку № 3 до зазначеного наказу, контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Наведене, у свою чергу, як було вказано вище, є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки.
Крім того, додатковим обґрунтуванням наявності підстав для проведення фактичної перевірки, є наявність у контролюючого органу податкової інформації, відображеної у доповідній записці управління контролю за підакцизними товарами.
З огляду на викладене, суд вважає, що фактичну перевірку було призначено за наявності на те законних підстав, визначених ПК України.
При цьому, суд вважає помилковими доводи сторони позивача про те, що в наказі не зазначена назва та інші реквізити суб'єкта перевірки, дата початку перевірки та період діяльності, який підлягає перевірці, оскільки вся необхідна ідентифікуюча інформація була відображена в додатку 3 до вищевказаного наказу, в якому зазначена повна назва позивача, ідентифікаційний код, адреса, тривалість перевірки (10 діб), дата початку перевірки, а також охоплений перевіркою період. При цьому, наказ містить пряме посилання на те, що додаток до наказу є його невід'ємною частиною.
Відповідно до положень п. 81.1 ст. 81 ПК України наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Посилання на те, що вказаний Додаток 3 був підписаний начальником Управління контролю за підакцизними товарами та не скріплений печаткою контролюючого органу, не на бланку контролюючого органу, суд вважає безпідставними, оскільки відповідні вимоги (підписання керівником контролюючого органу та скріплення печаткою) закріплені чинним податковим законодавством саме до наказів про проведення перевірки, а не додатків до них. При цьому, сам оскаржуваний наказ таким вимогам відповідає, оскільки, підписаний в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві Мариною Твердохлєб та скріплений печаткою контролюючого органу.
Суд вважає, що призначення керівником контролюючого органу фактичної перевірки на підставі інформації, відображеної в доповідній записці, щодо платників податків, зазначених у переліку, сформованому начальником Управління контролю за підакцизними товарами, не суперечить положенням чинного податкового законодавства України.
З огляду на наведені вище приписи та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відповідність вищевказаного наказу вимогам ст. 81 ПК України, що надавало право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки.
Аналогічний правовий висновок при розгляді справи подібної категорії був викладений Верховним Судом в постанові від 20.05.2022 у справі № 826/8284/17.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес, як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач у справі ГУ ДПС у м. Києві не порушувало прав позивача, заявлених у позові, позаяк, наказ на проведення фактичної перевірки не містить дефектів, які давали б підстави стверджувати про незаконність призначення такої перевірки, останній відповідає визначеним ПК України повноваженням контролюючого органу та давав підстави для допуску до фактичної перевірки, адже контроль за обігом підакцизними товарами покладено саме на податковий орган.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.