Справа № 729/853/23 1-кп/729/41/25 р.
03.04.2025 Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
представника потрерпілого - адвоката ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бобровиця кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022270300001017 від 17.10.2022 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,
ОСОБА_7 16.10.2022 близько 16 години 45 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «Volkswagen Touareg» р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Шевченка с. Нова Басань Ніжинського району в напрямку с. Новий Биків, на заокругленні дороги, поблизу будинку №34, не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням автомобіля, виїхав на тротуар розташований праворуч від проїзної частини, де здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , що рухався по тротуару, керуючи велосипедом, у зустрічному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, а саме: множинні переломи кісток обличчя; множинні забійні рани на голові; закрита травма грудної клітки - забої легень; множинні переломи кісток тазу; закрита травма живота - розрив заочеревинного простору, печінки, які зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди та в сукупності, за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення відносяться до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 , порушив вимоги п.2.9 (а) (водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), п.12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 11.13 (Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями), що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України і показав, що вчинив зазначений злочин за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро кається, повністю відшкодував шкоду завдану потерпілому. Просив суворо не карати його, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки він зробив для себе відповідні висновки та має певні фінансові зобов'язання перед потерпілим у іншому кримінальному провадженні, які не зможе виконувати в умовах ізоляції від суспільства.
Потерпілий та його представник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначили, що дійсно обвинувачений повністю відшкодував шкоду завдану потерпілому необережним кримінальним правопорушенням, щиро вибачився, а тому вважають, що його виправлення можливе без позбавлення його волі. Також просили не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні, передбаченому ч. 2 ст. 286-1 КК України, і у суду відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, з'ясувавши думку учасників судового провадження щодо обсягу та порядку дослідження доказів по справі та той факт, що ніхто з учасників провадження не оспорює фактичні обставини справи викладені в обвинувальному акті, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, а обмежитися лише допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України. Його дії органом досудового розслідування кваліфіковані вірно.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, зважаючи на конкретні обставини справи, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286-1 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, його характер, який є злочином вчиненим з необережності, суспільну небезпеку скоєного та відношення обвинуваченого до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його матеріальне становище, добровільне відшкодування потерпілому шкоди, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, позитивні характеристики обвинуваченого як за місцем проживання, так і за місцем роботи, та доходить висновку, що дані обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають суду підстави перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України, а тому, зважаючи на конкретні обставини вчиненого злочину, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, що є підставою для призначення йому основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень. При цьому, судом також враховано позицію потерпілого, який не наполягає на покаранні пов'язаному з позбавленням волі або обмеженням волі, претензій до обвинуваченого не має.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
У своїй Постанові колегія суддів Першої судової палати ККС ВС від 17.09.2019 у справі № 744/884/17 (провадження № 51-8413км18) зазначила, що застосування ст. 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Разом з тим, оскільки жодних обмежень щодо характеристики особи у ст. 69 КК України не встановлено, то можна дійти висновку, що всі дані, що характеризують особу винного, необхідно оцінювати при вирішенні питання про можливість призначення більш м'якого покарання. Ці дані можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані зі вчиненням злочину, зокрема, до уваги доцільно брати: обставини, що характеризують вік особи, стан здоров'я, зразкову поведінку особи в побуті як до, так і після вчинення злочину, трудову діяльність, позитивну характеристику, прагнення залагодити заподіяну шкоду, сприяти у розкритті злочину тощо. Тобто фактично мова повинна йти про врахування психологічних, фізіологічних та соціальних характеристик особи, яка вчинила злочин.
За висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства. Ризик небезпеки для суспільства та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно ст. 67 КК України, не встановлено.
Судом також враховано, що згідно вироку Деснянського районного суду м.Києва від 21.11.2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього певні обов'язки передбачені ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь законного представника малолітнього ОСОБА_8 ОСОБА_9 моральну шкоду у сумі 800000 грн. Згідно вироку дане кримінальне правопорушення було вчинено 26.06.2024.
Як видно із наданих стороною захисту матеріалів, обвинувачений відшкодовує завдану шкоду потерпілому у іншому кримінальному провадженні, а тому на переконання суду таке теж слід врахувати при ухваленні даного вироку, оскільки призначення покарання у виді штрафу в повній мірі сприятиме виправленню засудженого, разом з тим він матиме можливість виконувати свої фінансові зобов'язання, що в умовах ізоляції буде утрудненим, а також запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати пов'язані з залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначити йому основне покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок Деснянського районного суду м.Києва від 21.11.2024 року виконувати смостійно.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 6040 грн. 96 коп. за проведення судових експертиз.
Скасувати арешт на все майно яке належить ОСОБА_7 , накладений ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17.07.2023 року.
Скасувати арешт на автомобіль марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, та на велосипед ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 19.10.2022 року .
Речові докази автомобіль марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ВП №2 Ніжнського РУЮ ГУНП в Чернігівській області повернути у володіння ОСОБА_7
-велосипед фіолетового кольору належний ОСОБА_4 , який зберігається в кімнаті речових доказів ВП №2 Ніжнського РУЮ ГУНП в Чернігівській області повернути у володіння ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1