Справа № 459/321/25
Провадження № 2/459/87/2025
(заочне)
02 квітня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Савіцької Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощено позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивує тим, що 19.12.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р20.00213.004679442 (далі Кредитний договір), Відповідно до Р.1 КД, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 60 495,00 грн. а Позичальник зобов?язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надається строком на 48 місяці (-ів), Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 15,0% річних. Додатково зазначаємо, що підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» свої зобов?язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов?язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов?язання, у зв'язку з чим, станом на 28.01.2025, утворилась заборгованість у розмірі 128202,31 грн., що складається: з заборгованості за основним боргом в розмірі 56650,48 грн., заборгованості по процентах в розмірі 25350,30грн., за іншими процентами - 46201,53 грн.
25.07.2023 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» ( попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», копію нотаріально посвідченого рішення єдиного учасника про зміну назви як доказ надаємо, надалі - «Позивач», «Фактор») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23 (копію як доказ надаємо). Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №P20.00213.004679442 від 19.12.2018.
Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 128202,31 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 06.02.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 07.03.2025 з повідомленням сторін, який відкладено на 02.04.2025.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав разом із позовною заявою письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності не подав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд вжив всіх можливих заходів для виклику останнього до суду. Відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.
На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом (ч. 1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 19.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р20.00213.004679442, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до умов Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі у розмірі 60459,00 грн. строком на 48 місяців, процентна ставка - 15% річних, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, що також підтверджується підписаним сторонами паспортом споживчого кредиту.
Згідно п. 2.1 Договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 19 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.
З копій ордеру-розпорядження № 1 від 19.12.2018 про видачу кредиту вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 60495грн.
25.07.2023 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передав (відступив), а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв права вимоги, в тому числі і за кредитними договором відповідача ОСОБА_1 , що визначений у Реєстрах Боржників.
Згідно платіжної інструкції від 26.09.2023 № 9217 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» проведено фінансування за договором факторингу № 22/12-2023.
Відтак, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Також, згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором
№ Р20.00213.004679442, станом на 28.01.2025, утворилась заборгованість у розмірі 128202,31 грн., що складається: з заборгованості за основним боргом в розмірі 56650,48 грн., заборгованості по процентах в розмірі 25350,30грн., за нарахованими та несплаченими комісіями - 46201,53 грн.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052,1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування) під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи, що фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку відповідач не повернуті, а також з огляду на приписи частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідач заборгованості за основним боргом у сумі 56650,48грн та за відсотками у сумі 25350,30 грн за договором № Р20.00213.004679442.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитні договори, оформлені та підписані його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором коштів.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.
У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості суду не надано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79,80 ЦПК України).
Згідно приписів ст.12, ч. 1,5-7 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що відповідачем порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за угодою № Р20.00213.004679442 у розмірі 82000,78 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 56650,48грн та за відсотками у сумі 25350,30 грн.
Натомість, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями за договором № Р20.00213.004679442 в сумі 46201,53 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Наявна у справі копія кредитного договору № Р20.00213.004679442 містить у п. 1.10 інформацію щодо послуг з обслуговування кредиту, зокрема, надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, надання інформації по рахунку позичальника шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та розмірі, визначених Графіком щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті1статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.
Згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування'умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На думку суду, встановлення відповідачці щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно не відповідають приписам Закону України «Про споживче кредитування».
Доказів надання банком відповідачеві інформації, передбаченої п. 1.10 Договору № Р20.00213.004679442, матеріали справи не містять.
Відтак, з врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями за кредитним договором № Р20.00213.004679442 у сумі 46201,53 грн, а тому такі вимоги до задоволення не підлягають.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1549,42 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості 82000,78 гривень, яка складається:
за Договором № Р20.00213.004679442 заборгованість за основним боргом 56650,48 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 25350,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в сумі 1549,42 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 02.04.2025.
Суддя: Н. Я. Отчак