Справа № 703/335/25
2-о/703/53/25
03 квітня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Холодняк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Смілянська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
В обґрунтування заяви зазначила, що в АДРЕСА_1 , проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували в шлюбі, які були для неї хрещеними батьками, тому вона завжди з ними підтримувала зв'язки як із своїми рідними, у всьому їм допомагала. Власних дітей них не було, тому вони до неї відносилися як до рідної дочки.
Згідно договору дарування від 16 лютого 1960 року ОСОБА_2 був власником 1/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ,
25 листопада 1989 року ОСОБА_2 склав на неї заповіт на належну йому частину будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Заявник вказує, що вона проживала та була зареєстрованою в с. Велика Яблунівка Черкаського (Смілянського) району Черкаської області. Однак, у 2016 році у неї не склалося сімейне життя із чоловіком ОСОБА_4 , тому у вересні 2016 року вона перейшла проживати в до своїх хрещених батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 АДРЕСА_1 .
17 червня 2017 року шлюб із ОСОБА_4 вона розірвала.
Таким чином, з вересня 2016 року вона постійно почала проживати в належній ОСОБА_2 частині будинку разом із ними без реєстрації місця свого проживання та проживаючи разом із ними спільно харчувалися, вона дбала про них, а вони про неї, мали спільний побут, придбавала їм ліки.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії не отримували, оскільки завчасно не змінили свій паспорт радянського союзу на паспорт громадянина України. В 2015 році вона зверталася в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України з приводу оформлення їм обом пенсії, але було відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Організацією поховання ОСОБА_2 займалася особисто. Після смерті ОСОБА_2 , вона так і продовжила проживати в частині будинку спільно із ОСОБА_3 та продовжили вести разом із нею спільний побут.
В січні 2023 року ОСОБА_3 виявила бажання, щоб вона її повезла до церковного храму в село Красилівка Броварського району Київської області, де похований її чоловік та з нею вона перебувала і проживала в батюшки Юліана.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Таким чином з ОСОБА_3 вона проживала більше п'яти років однією сім'єю до часу її смерті.
Оскільки за життя ОСОБА_2 залишив на неї заповіт, тому вона оформила у нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який розташований по АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємців за заповітом чи за законом першої-третьої черги не має.
Оскільки з ОСОБА_3 вона проживала однією сім'єю не менше п'яти років, тому 26.06.2024 року вона звернулася до нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу мені свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідності до ч.4 ст.1264 ЦК України на 1/5 частки житлового будинку, який фактично успадкувала ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, але нотаріально не оформила.
26 червня 2024 року постановою нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори відмолено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Встановлення факту мого проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю протягом п'яти років надасть їй право оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.
Оскільки в позасудовому порядку зазначені обставини вирішити неможливо, тому в неї виникли підстави звернутися до суду із даною заявою.
Просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали заявлені вимоги з підстав, зазначених у заяві та просили їх задовольнити. Також заявник додала, що з 2016 року вона постійно проживала із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю, спільно харчувалися, вели побут. В зв'язку з тим, що ОСОБА_6 були похилого віку, вона здійснювала за ними догляд. Оскільки, з релігійних переконань ОСОБА_6 не оформили паспорта громадян України та не отримали довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів, їм не було нараховано пенсію, відтак вона за власний кошт їм допомагала. Наразі вона і досі залишається проживати у будинку по АДРЕСА_1 . Просить задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
В судовому засіданні були допитані свідки.
Зокрема, свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона проживає по сусідству із померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Наразі там проживає заявник ОСОБА_8 . ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вона знала, їх всі знали по вулиці, що це батюшка і матушка. Вони були вірянами. Заявницю ОСОБА_11 вона також знає близько 15 років. ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_6 , вони разом вели спільне господарство, побут, ОСОБА_12 їх забезпечувала матеріально, оскільки в зв'язку з релігійними переконаннями, ОСОБА_6 не змінили свої паспорта та не отримували пенсію. Своїх дітей у ОСОБА_6 не було, тому ОСОБА_12 була їм за дочку. ОСОБА_12 здійснювала поховання ОСОБА_2 , та після його смерті залишилась проживати із ОСОБА_3 , за якою здійснювала догляд аж до її смерті. На її думку, вони втрьох проживала як одна сім'я, вели спільне господарство, побут, дбали один про одного.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що родину ОСОБА_6 він знає давно, проживає по сусідству через огорожу. Заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_6 приблизно з 2015-2016 року. Дітей у ОСОБА_6 не було та ОСОБА_12 була їм як донька. Вони разом вели спільний побут, господарство. Після смерті ОСОБА_2 заявниця залишилась проживати разом із ОСОБА_3 та допомагала їй до її смерті.
Заслухавши заявника, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація з Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Смілянської міської ради (а.с.9,11).
Згідно договору дарування від 16 лютого 1960 року ОСОБА_2 був власником 1/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.13).
25 листопада 1989 року ОСОБА_2 склав заповіт на належну йому частину будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яким заповідав ОСОБА_1 (а.с.7).
З копії паспорта заявниці вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).
Однак, як стверджує заявниця, у 2016 році у неї не склалося сімейне життя із чоловіком ОСОБА_4 , тому у вересні 2016 року вона перейшла проживати в до своїх хрещених батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 АДРЕСА_1 та 17 червня 2017 року шлюб із ОСОБА_4 вона розірвала, що вбачається із копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 17 червня 2017 року (а.с.6).
З акту про не проживання особи за місцем реєстрації встановлено, що заявниця ОСОБА_1 за адресою зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2 не проживає (а.с.12).
Разом з тим, з довідки квартального комітету № 4 Смілянської міської ради від 21.08.2024 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 , без реєстрації, з померлою ОСОБА_3 з 2016 року однією сім'єю по день смерті останньої (а.с.17).
Як стверджує заявниця, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії не отримували, оскільки завчасно не змінили свій паспорт радянського союзу на паспорт громадянина України. В 2015 році вона зверталася в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України з приводу оформлення їм обом пенсії, але було відмовлено, що вбачається з листа ГУ ПФУ в Черкаській області від 20.10.2015 (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Організацією поховання ОСОБА_2 займалася заявниця та після смерті ОСОБА_2 , вона так і продовжила проживати в частині будинку спільно із ОСОБА_3 та продовжили вести разом із нею спільний побут.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_3 , видане 13 лютого 2023 року виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області (а.с.10).
Статтею 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Оскільки за життя ОСОБА_2 залишив на заповіт, якою заповідав заявниці частину будинку, яка йому належала, ОСОБА_1 оформила нотаріально вказану спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.14).
Оскільки з ОСОБА_3 заявниця проживала однією сім'єю не менше п'яти років, тому 26.06.2024 року вона звернулася до нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідності до ч.4 ст.1264 ЦК України на 1/5 частки житлового будинку, який фактично успадкувала ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, але нотаріально не оформила.
Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
26 червня 2024 року постановою нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Тесленко М.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно з повідомленням Смілянської державної нотаріальної контори від 01 лютого 2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд зазначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З урахуванням досліджених судом документів, а також показів свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації разом із ОСОБА_3 до дня її смерті у будинку АДРЕСА_1 .
Оскільки в позасудовому порядку заявник позбавлена можливості встановити наведений факт, а встановлення даного факту має для нього юридичне значення, суд вважає за можливе задовольнити її заяву в повному обсязі.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 256, ст. 10, 11, 60, 213-215, 259 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Смілянська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03 квітня 2025 року.
Головуючий: Ю. В. Крива