Справа №694/897/25
провадження № 1-кс/694/296/25
02.04.2025 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025255310000128 від 26.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
27.03.2025 року дізнавач СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку направила до слідчого судді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, в якому просить накласти арешт на транспортний засіб мопед «Suzuki ZZ», сірого кольору СА1РВ-138036 без державного номерного знаку,вилучений 26.03.2025 року під час проведення огляду місця події по АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вітчима ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді заборони розпоряджатися будь-яким чином цим майном, використувати його та вчиняти будь-яких дії по відчуженню і зміні власників цього майна та визначити місцем його зберігання - майданчик тимчасового утримання Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаської області, за адресою: вулиця Благовісна, 50, м.Звенигородка Черкаської області.
Клопотання обґрунтоване тим, що 26.03.2025, в період часу з 20 год. 23 хв. до 21 год. 15 хв., в ході огляду за правилами обшуку по АДРЕСА_1 транспортного засобу мопеда «Suzuki ZZ», сірого кольору СА1РВ-138036 без державного номерного знаку, який знаходиться в користуванні неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вітчима ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в багажному відділенні було виявлено та вилучено пластикову ємкість з вмістом сухої подрібненої речовини зеленого кольору рослинного походження зовні схожу на канабіс, яку поміщено до сейф пакету «НПУ» WAR1074833 та пластикову ємкість з вмістом сухих частин рослинного походження зеленого кольору зовні схожих на частини рослин конопель, яку поміщено до сейф пакету «НПУ СУ» PSP4015177 та по завершенні огляду в подальшому вилучено транспортний засіб мопед «Suzuki ZZ» СА1РВ-138036 без державного номерного знаку, який опечатано контрольною стрічкою «НПУ», які постановою дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 від 27.03.2025 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні та передано до кімнати зберігання речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.
Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено 26 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255310000128, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Враховуючи той факт, що вилучений транспортний засіб мопед «Suzuki ZZ», сірого кольору СА1РВ-138036 без державного номерного знаку, є речовим доказом та може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, які в подальшому можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення на вказаний речовий доказ повинен бути накладений арешт.
Дізнавач СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Подала заяву про розгляд клопотання без її участі. Просить клопотання задовольнити.
Вказане клопотання, сторона кримінального провадження просить розглядати без повідомлення осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт. Проте слідчий суддя вважає, що оскільки таке клопотання не містить обґрунтування та не підтверджене будь-якими доказами, з метою недопущення порушення прав користувачів вказаного майна, з метою дотримання принципів диспозитивності, справедливості судового розгляду, слідчий суддя вважає за необхідне здійснювати розгляд клопотання з повідомленням осіб, які є користувачами майна, на яке дізнавач просить накласти арешт.
Особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликалися в судове засідання, проте до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили. Нерибуття цих осіб у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Частиною 1 статті 172 цього Кодексу передбачено, що неприбуття учасників судового розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, а тому слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності учасників судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень КПК України, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов'язані: сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Вказані норми узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 2 ст.173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання
про арешт майна повинен врахувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025255310000128 від 26.03.2025 здійснюється СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.
Обґрунтовуючи клопотання, дізнавач посилався на те, що вказаний транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні та може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, які в подальшому можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищезазначене майно.
Постановою дізнавача від 27 березня 2025 року вказаний транспортний засіб було визнано речовим доказом.
Частиною 1 ст. 309 КК України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
З досліджених під час судового розгляду матеріалів клопотання вбачається, що 26.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255310000128 за повідомленням посадових осіб було внесено відомості про злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.
Об'єктивна сторона злочину полягає у таких альтернативних діях, а саме незаконних: виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, або пересиланні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів.
Проте, майно на яке слідчий просить накласти арешт, не є об'єктом чи предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а тому немає жодних підстав вважати, що це майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.
Матеріали клопотання не містять обґрунтування, що зазначений транспортний засіб (мопед), вилучений у ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_5 може бути доказом у кримінальному провадженні, є знаряддям вчинення правопорушення чи майном, яке зберегло на собі його сліди, або набуте кримінально-протиправним шляхом. Слідчому судді не зрозуміло, для яких цілей досудового розслідування вказаний транспортний засіб потрібний дізнавачу, оскільки про мету накладення арешту в клопотанні не йдеться.
Також, у вказаному клопотанні відсутнє мотивування за якими критеріями ст. 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів, таке мотивування відсутнє і у постанові про визнання речовими доказами, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновки про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Сам факт формального набуття згідно постанови дізнавача процесуального статусу речового доказу, яким є майно, не свідчить про його відповідність визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст.170 цього Кодексу.
Враховуючи, що клопотання дінавача не містить належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на зазначене майно, крім посилання дізнавача на загальні норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують застосування заходів забезпечення кримінального провадження та дізнавачем не доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке було вилучене в ході огляду, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 1-40, 94, 98, 100, 107, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025255310000128 від 26.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1