Справа № 304/752/25 Провадження № 2/304/474/2025
28 березня 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову в цивільній справі № 304/752/25 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Перечинська міська рада Закарпатської області,
Керівник Ужгородської окружної прокуратури в особі Ужгородської районної державної адміністрації звернувся у суд з позовом з вимогою про витребування від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі Ужгородської районної державної адміністрації нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,9 кв м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2737041480000).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26 березня 2025 року справу розподілено судді Гевці В.М.
Разом з позовною заявою керівник Ужгородської окружної прокуратури подав до суду заяву про забезпечення позову.
Ключовим аргументом, яким мотивована заява є те, що квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння держави в особі Ужгородської районної державної адміністрації не з її волі, а договірні відносини між РДА з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з іншої сторони щодо переходу права власності спірної квартири на користь останнім відсутні, відтак дійсний власник квартири - держава в особі Ужгородської районної державної адміністрації має право витребувати спірне майно від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
Вказує, що обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам держави, яка полягає у тому, що подальша реалізація у будь-який спосіб спірного майна - квартири АДРЕСА_2 може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду, у зв'язку із чим необхідним є накладення арешту на спірне майно (вказану вище квартиру), запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору: поділу, об'єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо, проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , загального площею 43,9 кв. м.
Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду, а відтак до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи відповідно до статті 153 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, необхідні для вирішення поданої заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що така підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Виходячи з аналізу цієї норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Відповідно до частин 5-7 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами судового розгляду справи, у контексті з положеннями ст. 2 ЦПК України, заяву про накладення арешту на майно, яке є предметом спору у цій справі, слід задовольнити.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.
Встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка, як указує у позові позивач, вибула з володіння держави в особі Ужгородської районної державної адміністрації не з її волі.
Суд констатує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким зареєстроване право спільної сумісної власності на спірну квартиру, мають можливість розпорядитися нею в будь-який час на власний розсуд. Відтак існують ризики відчуження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірної квартири або розпорядження в будь-який інший спосіб, до вирішення спору по суті, що значно може ускладнити виконання рішення суду, ухваленого в майбутньому, тому необхідність забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, слід визнати обґрунтованим.
При цьому, забезпечення цього позову саме у такий спосіб не позбавлятиме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування спірною квартирою та не порушуватиме їхні права та законні інтереси.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеної заяви про забезпечення позову не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у цьому випадку, суд уважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через відчуження майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову.
Отже, враховуючи наведені керівником Ужгородської окружної прокуратури докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, суд уважає за можливе заяву про забезпечення позову задовольнити частково, застосувавши такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно.
Разом із цим, у частині заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також іншим особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири належить відмовити, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України дозволяє суду забороняти вчиняти певні дії, а не будь-які, чітко не визначені. Суд уважає, що накладення арешту на квартиру є достатнім заходом забезпечення позову в цій конкретній ситуації.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 260 ЦПК України, суд,
Заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову в цивільній справі № 304/752/25 - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,9 кв м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2737041480000).
У іншій частині заяви відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи, а також до Великоберезнянського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для негайного виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Відомості про сторони:
Заявник: Ужгородська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 04053849; місцезнаходження: 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 10.
Боржник 1: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Боржник 2: ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Інші відомості суду не відомі.
Головуюча: Гевці В. М.