Справа № 953/662/25
н/п 2-а/953/75/25
03 квітня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Вітюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Соломонової К.О.,
позивача ОСОБА_1
розглянув у м. Харків адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ТЦК), в якому просить:
-визнати протиправною і скасувати постанову № 1016 від 16.01.2025, ухвалену ТЦК, в особі начальника майора ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн;
-справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Позов обґрунтовано таким:
-протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача складено за статтею 210 КУпАП, а постанова ухвалена за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якими передбачено відповідальність за різні правопорушення. Тобто вказані документи протирічать один одному;
-позивач не був належним чином оповіщений про його виклик до ТЦК. Відсутні докази того, що позивачу було надіслану повістку з вимогою з'явитись до ТЦК і таку повістку йому вручено (рекомендоване повідомлення про вручення, відмову в отриманні, номер рекомендованого повідомлення про вручення тощо);
-позивач має право на відстрочку, а тому у нього не було умислу на порушення законодавства на порушення правил військового обліку.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористався.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 28.01.2025 відкрив позовне провадження в адміністративній справі, призначив її до розгляд на 06.02.2025, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Також суд витребував з ТЦК належним чином завірені копії документів, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.
Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю доказів його належного повідомлення (згідно з актом суду від 03.02.2025 з 03.02.2025 не здійснюється відправка поштової кореспонденції). Також суд повторно витребовував документи, зазначені в ухвалі про відкриття провадження, роз'яснював права та обов'язки відповідача у відповідній категорій справ.
Суд відклав розгляд справи до 03.04.2025.
У судове засідання 03.04.2025 з'явився позивач. Відповідач у судове засідання не з'явився, витребовуваних документів і відзиву на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Так, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 05.02.2025, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Також відповідачу відправлялась кореспонденція на встановлену з мережі Інтернет електронну адресу та шляхом здійснення телефонограм. Крім того, відповідачу було надіслано повістку про судове засідання 03.04.2025, яку останній отримав 31.03.2025, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти за трекінгом 0610242381427. Тобто відповідач обізнаний про судове провадження та дату судового засідання належним чином.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позивач у судовому засіданні вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався через неявку відповідача (06.02.2025, 20.02.2025, 11.03.2025). Суд відповідно до статей 4, 18, 44 КАС України зобов'язував відповідача зареєструвати електронний кабінет та згідно зі статтями 2, 9, 80 КАС України витребовував у відповідача документи, які стосуються предмету спору. Однак, відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог ухвал суду.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, відсутність від нього клопотань про неможливість розгляду справи, обмеженість строку розгляду відповідної категорії справ, дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2025 № 21 12.01.2025 о 18:00 з посту с. Черкаська Лозова поліцейськими був доставлений гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Було встановлено факт порушення ним правил військового обліку: перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30.11.2024 року, чим порушив вимоги абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 2, 5 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 00 хв 17.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з постановою від 16.01.2025 № 1016 16.01.2025 о 10 год. 00 хв. працівником поліції був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2024 року було направлено повістку № 1039593 на 11:00 годин 20.11.2024 для уточнення даних, але ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 20.11.2024 не з'явився. Своєю бездіяльністю громадянин порушив абзац 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзац 3 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абзац 2 частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". 3 періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП не виявлено, обставиною, що пом'якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння громадянина. Начальник ТЦК ухвалив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до копії листа ТЦК від 30.01.2023 № 383 ОСОБА_1 повідомлено, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідач відзив на позов не подав, жодних доказів на спростування / підтвердження обставин, наведених в позові не надав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до пунктів 1 - 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідне положення передбачено абзацом 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 і абзацом 2 частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (І) відмітки про отримання особою відправлення; (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Заявник заперечує факт його оповіщення.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав його надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови. Також суд повторно витребовував у відповідача документи, про що постановляв відповідні ухвали, які не були виконані.
Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані витребовуваних документів.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Однак жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) та, відповідно, належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Крім того, суд зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою повістка була направлена позивачу для уточнення даних. Однак в оскаржуваній постанові не наведено, які саме дані необхідно було уточнити.
До того ж, обов'язок військовозобов'язаного уточнити свої облікові дані, недотримання якого інкриміновано позивачу, передбачено частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і абзацом 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а не частиною першою і абзацом 3 пункту 1 відповідних Закону і Правил, які наведені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови і якими передбачено явку для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та місця перебування на обліку, відповідно.
Щодо суб'єктного складу учасників справи
Суд враховує, що відповідач (районний центр комплектування) відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто зі змісту наведених норм вбачається, що стороною у справі, яка є суб'єктом владних повноважень може бути орган державної влади без статусу юридичної особи.
Суд також відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такої ж практики притримується Другий апеляційний адміністративний суд (постанова від 03.02.2025 у справі № 638/22555/24).
Отже, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є належним відповідачем у цій справі.
Висновки за результатами розгляду заяви
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеною нормою передбачено скасування оскаржуваної постанови, визнання постанови протиправною вказаним положенням не передбачено, а тому позов підлягає частковому задоволенню (в частині скасування постанови).
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, тому постанову ТЦК слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити, в решті позову слід відмовити.
Судові витрати
З урахуванням статті 139 КАС України та часткового задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 - 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
2.Скасувати постанову № 1016 від 16.01.2025, ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У решті позову відмовити.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Роман ВІТЮК