Справа №: 343/603/25
Провадження №: 2/343/400/25
про залишення позовної заяви без руху
03 квітня 2025 року м. Долина
Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Монташевич С.М., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Долинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
позивачка просить визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який складається з: житлового будинку (літ. А), стайні (літ. Б), стодоли (літ. В), сараю (літ. Г), вбиральні (літ. Д), криниці (№ 1), воріт (№ 2), огорожі (№3), та розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вивчивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити серед іншого виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як установлено зі змісту позовної заяви, позивачка просить визнати за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом в судовому порядку, що вона позбавлена можливості зробити в нотаріальному порядку, оскільки у спадкодавця були відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Проте з долучених до позовоної заяви доказів слідує, що нерухоме майно є самочинним будівництвом, дану обставину позивачка замовчує.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Також суд зважає на роз'яснення постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30.03.2012, згідно з якими при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків.
Всупереч викладеному позивачка не подає доказів звернення до компетентних органів з питання узаконення самочинного будівництва, як і не надає докази неможливості вирішення питання в адміністративному порядку.
Крім того суд звертає увагу позивачки на те, що набуття права власності на самочинно збудоване майно врегульоване ст. 376 ЦК України, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Однак позивачка, заявляючи вимогу про визнання за нею права власності на нерухоме майно, не подає до суду документів дотримання при будівництві санітарних, протипожежних вимог самочинно збудованого майна чи не порушення при самочинному будівництві прав інших осіб, хоча, відповідно до приписів ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подачі позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ЦПК України, а саме: надати докази звернення до компетентних органів з питання узаконення самочинного будівництва чи неможливості вирішення питання в адміністративному порядку, а також докази дотримання при будівництві санітарних, протипожежних вимог самочинно збудованого майна чи чи не порушення при самочинному будівництві прав інших осіб.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до Долинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що у разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута їй.
Копію даної ухвали направити позивачці по справі.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич