г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1242/25
Номер провадження 2-а/213/16/25
03 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2025 року за повісткою № 4, отриманою за місцем роботи, позивач з'явився до відповідача з метою уточнення персональних даних. Позивач перебуває на військовому обліку та йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період - бронювання. Натомість діловодом відносно позивача було складено протокол № 48 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.05.2024 року та за місцем його роботи було складено акт щодо відмови від отримання повістки від 21.05.2024 року. Позивач у протоколі зазначив, що йому не повідомляли про виклик на повістку не вручали.
Постановою № 48 від 19.03.2025 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 гривень. Відповідно до даної постанови до підприємства ПрАТ «ІнГЗК» було подано розпорядження про виклик позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.05.2025 року о 9.00.З ПрАТ «ІнГЗК» був наданий Акт щодо відмови від отримання повістки від 21.052024 року та відповідачем зроблено висновок, що відмовляючись від отримання повістки позивач відмовився від прибуття за викликом по повістці, чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 та абз. 7 ч. 3 статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Позивач стверджує, що матеріали справи не містять доказів того, що його було повідомлено у встановленому законом порядку про дату та час виклику, що відповідно спростовує доводи відповідача щодо його відмови від прибуття за викликом. Також відсутня сама повістка.
Акт відмови від отримання повістки від 21.05.2024 року не містить відомостей, яким чином позивача було проінформовано про надходження на його ім'я повістки про виклик, чи відповідали дії уповноважених осіб встановленому порядку оповіщення працівників підприємства, відсутній відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки. Акт не містить відомостей про повістку, її номер, мету виклику, час і день явки до ТЦК.
На думку позивача, відповідач прийняв постанову № 48 за відсутності доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та враховуючи, що позивач не був належним чином сповіщений про обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час і місце, що виключає доведеність події та складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач просить суд скасувати постанову № 48 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену 14 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, а справу закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 гривень та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 302,80 гривень.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено дію індивідуального акта постанови № 48 від 14.03.2025 року, заборонивши вчиняти дії щодо її примусового виконання виконання.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не погоджується з позицією позивача та вважає, що постанова винесена з додержанням чинного законодавства.
11.05.2024 року за вих.№ 4/4386 на підприємство де працює позивач ПрАТ «ІНГЗК»
було надано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про виклик військовозобов'язаних (в тому числі і ОСОБА_1 за №6 даного розпорядження) до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.05.2024 року об 09:00 год. за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Панаса Мирного,32.
Відповідно до п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою №1487 від 30 грудня 2022 р. (далі-Постанова №1487),- у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, визначається відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженої Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 р.(далі- Постанова №560).
Відповідно до п. 13 (Постанова №560)- керівники підприємств, установ, організацій з
отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування:
-видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання;
-організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
-здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації;
-повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
-забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;
-невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.
Пунктом 37 Постанови №560 зазначено, що за місцем роботи або навчання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені:
-представниками підприємства (установи, організації) на (у) якому (якій) він працює;
-представниками закладу освіти, у якому він навчається;
-представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
-групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), підприємства (установи, організації), територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та поліцейські.
Згідно п.47 Постанови № 560 - якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
ПрАТ «ІНГЗК» було надано до ІНФОРМАЦІЯ_2 акт від 21.05.2024 року про відмову від отримання повістки в якому зазначено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки за викликом до
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт підтверджується підписами начальника дільниці ПрАТ «ІНГЗК» ОСОБА_3 , майстром гірничим ОСОБА_4 та енергетиком ОСОБА_5 .
Звертає увагу суду, що чинним законодавством не встановлено строки складання актів відмов від отримання повісток військовозобов'язаним, а отже Акт відмови складений 21.05.2024 року (після дати виклику, як зазначає позивач) не може слугувати підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення, щодо неналежного оповіщення про дату прибуття.
Даний акт доводить те, що позивач дійсно був оповіщений про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач після належного оповіщення (де відмовився від отримання повістки) все-таки не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ані протягом трьох днів, ані протягом семи днів від дати оголошення про явку до ТЦК та СП. А отже порушив ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач посилається на п. 41 Постанови № 560, де зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Звертає увагу суду, що даний пункт (41) застосовується під час здійснення оповіщення у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та поліцейські відповідно до п.38 Постанови № 560.
Пунктом 40 Постанови № 560 зазначено, що під час вручення повістки здійснюється
фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Тобто, твердження позивача, щодо того, що під час здійснення його оповіщення працівниками ПрАТ «ІНГЗК» необхідно було зробити відеофіксацію відмови від повістки,- є хибним, так як дана норма стосується працівників ТЦК та СП та працівників поліції, а також бланк акту відмови (додаток 2) також стосується працівників ТЦК та СП та працівників поліції.
Позивач зазначає, що протокол складено з порушенням чинного законодавства, не вказано коли видавалась повістка/розпорядження про виклик, не зазначено номер самої повістки, що протокол та постанова нібито не містить зазначення конкретних дій та способу вчинення правопорушення.
ІНФОРМАЦІЯ_3 не погоджується з доводами позивача виходячи з наступного.
І в протоколі №48 і в постанові № 48 зазначено, що «11.05.2024 року за вих.№ 4/4386
на підприємство де працює Позивач ПрАТ «ІНГЗК» було надано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.05.2024 року об 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 » також зазначено що «ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було надано до ІНФОРМАЦІЯ_2 акт від 21.05.2024 року про відмову від отримання повістки в якому зазначено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився
від отримання повістки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Тобто, всі дії і підстави були аргументовані та описані, що в протоколі, що в постанові про адміністративне правопорушення.
Ознайомлювати позивача з розпорядженням та повісткою яка направлялась до підприємства, не належить до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_2 так, як дана функція покладена на підприємство на яке направляється розпорядження про виклик у відповідності до вище зазначено пункту 47 Постанови №1487.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що постанова № 48 винесена за належних, допустимих та достатніх доказів винуватості Позивача у вчинені інкримінованого йому правопорушення, з визначенням всіх фактичних обставин та відповідно до вимог матеріального законодавства норм КУпАП.
Представник відповідача просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі- відмовити у повному обсязі.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача також в судове засідання не з'явився, у відзиві просив розглянути справу без його участі.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Вирішуючи питання стосовно законності постанови суд виходить з того, що відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.
Постановою № 48 від 14.03.2025 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.
Відповідно до протоколу від 07.03.2025 року, в ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено порушення Закону України «Про оборону України» та абзаці 2 чачстини1 та 7 ч. 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце зазначені в повістці. До підприємства ПрАТ «ІнГЗК» де працює військовозобов'язаний ОСОБА_1 було подано Розпорядження № 4/4386 від 11.05.2024 року про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 на 20.05.2024 року на 9 годину 00 хвилин. «ПрАТ «ІНГЗК» було надано до ІНФОРМАЦІЯ_2 акт від 21.05.2024 року про відмову від отримання повістки в якому зазначено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 датоване 11.05.2024 року, виклик на 20.05.2024 року, акт про відмову від отримання повістки датований 21.05.2024 року.
Відповідно до п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою №1487 від 30 грудня 2022 р. (далі-Постанова №1487),- у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової
непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Тобто в даному випадку на підприємство покладається обов'язок вручити повістку про виклик військовозобов'язаному.
Судом встановлено, що позивач викликався на 20.05.2024 року, проте безпосередньо у постанові дата виклику вказана як 20.05.2025 року.
Відомостей коли саме підприємство намагалося вручити повістку про виклик ОСОБА_1 суду не надано. В акті про відмову від отримання повістки від 21.05.2024 року відсутній опис обставин в який день та на який час викликається ОСОБА_1 , та при яких обставинах ОСОБА_1 повідомлявся про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підприємством, на якому позивач працює, не виконані вимоги пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою №1487 від 30 грудня 2022 р.
Відповідач здійснював виклик на 20.05.2024 р., і як зазначає, що ОСОБА_1 не з'явився, тому закінчений склад правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП відбувся саме 20.05.2024 року. Датою вчинення правопорушення є 20.05.2024 року. Відсутні підстави вважати, що правопорушення має триваючий характер. І саме відповідач мав бути обізнаний, що військовозобов'язаний, який ним викликається, не з'явився в призначений день та час. Представник відповідача у відзиві зазначає, що акт від 21.05.2024 року був наданий підприємством.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути розцінена як беззаперечний доказ вчинення нею правопорушення та дотримання порядку розгляду справи, передбаченого процесуальними нормами КУпАП, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За приписами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Відповідно до частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487(далі - Порядку №1487).
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та пункту 19 Порядку №1487громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX (надалі Закон №3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не вказано для чого саме викликається віськовозобов'язаний.
Позивачем надано скріншот з додатку «Резерв+» з якого видно, що ОСОБА_1 має відстрочку до 16.12.2025 року, за типом - бронювання, дата уточнення даних 13.02.2025 року. Також вказано актуальний номер телефону для зв'язку.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відтак, для правильного вирішення справи, з огляду на доводи сторін, необхідно, насамперед, встановити таку обставину, як вручення позивачеві повістки, а вже після цього досліджувати питання щодо поважності причин неявки.
Позивач стверджує, що він не був належним чином сповіщений, підприємством на якому працює, про його виклик.
Акт про відмову від отримання повістки складений 21.05.2024 року, викликався ОСОБА_1 на 20.05.2024 року. В акті відсутня дата коли підприємство намагалося вручити повістку ОСОБА_1 . Таким чином, суд не може прийняти до уваги даний акт як доказ відмови від отримання повістки, оскільки він не доводить факту належного повідомлення ОСОБА_1 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про поважність причин його неявки.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належні докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, як то неявка за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, а тому суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови.
Крім того, адміністративне стягнення накладено поза межами строку встановленого ч. 7 статті 38 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належить скасувати постанову № 48 від 14.03.2025 року, складену відносно ОСОБА_1 , та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 605,60 гривень за подання позовної заяви та 302,80 гривень за подання заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2,8,9,72-77,78,139,205,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову № 48 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену 14 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. а справу закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань цього органу, судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок.
Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Судове рішення складено та підписано 03.04.2025.
Суддя С.М. Хмельова