ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/13905/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження
позовну заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Січових Стрільців, будинок 2; ідентифікаційний код 22202218)
до
Приватного підприємства «Вассерманн» (02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1Б, приміщення 236; ідентифікаційний код 30983695)
про стягнення 1 128 000,00 грн,
Представники:
від позивача: Безрукова С.О. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (далі - ТОВ «Мостобудівельний загін №112»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Вассерманн» (далі - ПП «Вассерманн»/відповідач) про стягнення 1 128 000,00 грн - збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання із реєстрації податкової накладної.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 20.01.2025.
08.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Мостобудівельний загін №112» надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі №910/13905/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.01.2025 клопотання представника ТОВ «Мостобудівельний загін №112» про участь у судових засіданнях у справі №910/13905/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.
20.01.2025 суд відклав підготовче засідання на 10.02.2025.
10.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.03.2025.
03.03.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному.
Суд ухвалами від 12.03.2025 повідомив сторін про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 31.03.2025.
31.03.2025 у судове засідання з'явився (в режимі відеоконференції) представник ТОВ «Мостобудівельний загін №112» та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник ПП «Вассерманн» у судове засідання втретє не з'явився, при цьому, про причини неявки суд не повідомлено, відзиву на позовну заяву не надано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ПП «Вассерманн» виставило ТОВ «Мостобудівельний загін №112» на оплату рахунок №66 від 19.12.2023 на суму 6 768 000,00 грн.
ТОВ «Мостобудівельний загін №112», у свою чергу, здійснило попередню оплату на користь ПП «Вассерманн» на загальну суму 6 768 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №2898 від 26.12.2023 на суму 3 384 000,00 грн та №3071 від 28.12.2023 на суму 3 384 000,00 грн.
05.01.2024 згідно видаткової накладної №1 ПП «Вассерманн» поставило, а ТОВ «Мостобудівельний загін №112» прийняло товар на загальну суму 6 768 000,00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 1 128 000,00 грн.
ТОВ «Мостобудівельний загін №112» стверджує, що після здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 6 768 000,00 грн, у позивача виникло право на податковий кредит у розмірі 1 128 000,00 грн. Проте, в порушення вимог податкового законодавства, відповідач не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 6 768 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн, внаслідок чого позивач втратив право на отримання податкового кредиту у сумі сплаченого ПДВ, оскільки за рішенням контролюючого органу з 28.02.2024 анульовано свідоцтво ПДВ ПП «Вассерманн».
04.06.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. №323 щодо відшкодування збитків у розмірі 1 128 000,00 грн, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної.
ПП «Вассерманн» претензію не задовольнило, відповіді також не надало.
За вказаних обставин, ТОВ «Мостобудівельний загін №112» звернулося до суду із цим позовом про стягнення із ПП «Вассерманн» збитків у розмірі 1 128 000,00 грн, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Отже, судом встановлено, що між ТОВ «Мостобудівельний загін №112» та ПП «Вассерманн» укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме, відповідач зобов'язався поставити товар позивачу, а останній, в свою чергу, зобов'язався його прийняти та оплатити.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, рахунок на оплату та видаткову накладну, приймаючи до уваги поставку товару відповідачем, яка оплачена позивачем у повному обсязі, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України та Глави 30 ГК України.
Вказаний вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, згідно укладеного між сторонами договору поставки ПП «Вассерманн» поставило, а ТОВ «Мостобудівельний загін №112» прийняло товар на загальну суму 6 768 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №2898 від 26.12.2023 та №3071 від 28.12.2023.
З наданої позивачем копії податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Мостобудівельний загін №112» із розшифровками до неї за січень 2024 року вбачається, що за індивідуальним податковим номером ПП «Вассерманн» 309836909150 відсутні податкові накладні за січень 2024 року в сумі 6 768 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн.
Крім того, позивачем надано суду скріншот з електронного кабінету платника - ТОВ «Мостобудівельний загін №112» від 27.05.2024, з якого вбачається, що за індивідуальним податковим номером відповідача 309836909150 податкові накладні за січень 2024 року на суму 6 768 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн, за період з 26.12.2023 по 27.05.2024 також відсутні.
У відповідності до п. 14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже, з наведеного пункту 201.10 статті 201 ПК України вбачається, що саме на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
При цьому, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічний висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Отже, пункт 201.10 ст. 201 ПК України не передбачає можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ПП «Вассерманн», як постачальник товарів, здійснило реєстрацію податкової накладної в ЄРПН на суму 6 768 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн, чим позбавило позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн до складу податкового кредиту, та як наслідок скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на цю суму.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Вассерманн» анульовано за рішенням контролюючого органу з 28.02.2024, внаслідок ненадання декларацій протягом року.
Відтак, у зв'язку із нереєстрацією відповідачем податкової накладної в ЄРПН на суму 6 768 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн, у січні 2024 року та анулюванням контролюючим органом з 28.02.2024 свідоцтва ПДВ відповідача, позивач позбавлений права на отримання податкового кредиту на суму сплаченого ПДВ.
Отже, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Отже, системний аналіз положень пункту 187.1 ст. 187 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України дає підстави для висновку про те, що датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів в даному випадку є дата відвантаження товару та при здійсненні операції з постачання товару платник податку - продавець був зобов'язаний в установлені строки скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а також надати її покупцю за його вимогою, у свою чергу, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товару податкової накладної в ЄРПН не дає права покупцю на включення суми ПДВ до податкового кредиту, проте не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як зазначено судом вище, за наслідками поставки товару відповідач зобов'язаний був скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою відвантаження товару, тобто 05.01.2024 на суму 6 768 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн, проте, станом на день розгляду цієї справи по суті реєстрація податкової накладної на вказану суму так і не здійснена, при цьому, на підтвердження зворотнього ПП «Вассерманн» не надало суду будь-яких інших доказів.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, зокрема, не зареєстрував податкову накладну, та з огляду на те, що контролюючим органом з 28.02.2024 анульовано свідоцтво ПДВ відповідача, у зв'язку із чим позивач позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 1 128 000,00 грн до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» задовольнити.
Стягнути із Приватного підприємства «Вассерманн» (02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1Б, приміщення 236; ідентифікаційний код 30983695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112» (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Січових Стрільців, будинок 2; ідентифікаційний код 22202218) 1 128 000 (один мільйон сто двадцять вісім тисяч) грн 00 коп. - збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання із реєстрації податкової накладної та 16 920 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн 00 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повний текст рішення складено: 03.04.2025.
Суддя Віта БОНДАРЧУК