ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
31 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1449/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи
від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв- Целух М.А., на підставі ордеру;
від Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області-Вишневська Г.В., на підставі самопредставництво.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв про розподіл судових витрат (вх.789/25)
за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024, м.Одеса, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст складено та підписано 14.10.2024 року
у справі № 916/1449/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» м. Миколаїв
до відповідача Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області
про стягнення 790 938 грн. 35 коп.
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» м. Миколаїв
про стягнення 2 744 378 грн. 30 коп.
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м.Ізмаїл Одеської області заборгованості за поставлений товар в розмірі 765 856 грн.19 коп., 3 % річних за прострочення сплати вартості поставленого товару в розмірі 18 317 грн. 60 коп., інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару в розмірі 6 764 грн., 56 коп., а також судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 11 864 грн. 08 коп. та витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовано становлять 30 000 грн.
25.04.2024 за вх.№1863/24 від 25.04.2024 до суду першої інстанції надійшов зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв пені у розмірі 2 570 276 грн13 коп., штрафу у розмірі 174 102 грн. 17 коп., а також суми сплаченого судового збору у розмірі 32 932 грн.54 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1449/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл Одеської області про стягнення 790 938 грн. 35 коп. задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв заборгованість за поставлений товар в розмірі 765 856 грн. 19 коп., 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару в розмірі 18 112 грн. 77 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати вартості поставленого товару в розмірі 6 764 грн. 56 коп., а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 9488 грн. 80 коп.; у задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв відмовлено.
Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв про стягнення 2 744 378 грн. 30 коп. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл Одеської області пеню у розмірі 257 027 грн. 61 коп., штраф у розмірі 17 410 грн. 22 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 932 грн. 54 коп.; у задоволенні решти зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» , м. Ізмаїл Одеської області відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл, Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1449/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1449/24 залишено без змін.
21.02.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що при розгляді даної справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв'язку із участю в даному судовому процесі на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційного господарського суду було надано такі документи:
- ордер про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю КРАНТЕХЕЛЕКТРО» серії ВН №1434539 на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.02.2023 року у Південно-західному апеляційному господарському суду від 15.11.2024 року;
-акт виконаних робіт, який укладений між адвокатом Целух Максимом Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» від 18.02.2025 року;
-акт виконаних робіт, який укладений між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія» «Якових та Партнери» та Фізичною особою-підприємцем Тамбовцевим Олександром Вікторовичем від 15 січня 2025 року;
- договір про надання правової допомоги від 03.02.2023, укладений між адвокатом Целух Максимом Анатолійовичем який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №003032 від 21.06.2017, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО»;
-додаткову угоду №6 від 29 грудня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 03.02.2023;
-додаткову угоду №13 від 23 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 03.02.2023;
- додаткову угоду №10 від 13 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги від 03.02.2023;
-рахунок-фактуру від 13.11.2024 року;
-платіжну інструкцію №1606 від 13.11.2024 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 року у справі № 916/1449/24 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» м. Миколаїв про ухвалення додаткової постанови та розподіл судових витрат у справі №916/1449/24 в судовому засіданні на 31.03.2025 року.
24.02.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області надійшла заява (вх.№821/25/), в якій останній просить суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1449/24 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Заява колегією суддів долучена до матеріалів справи .
Зокрема, позивач зазначає, що надана адвокатом Целух М.А. правнича допомога не може вважатися співмірною з зазначеною Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» сумою у 30000 грн., а доводи заявника щодо відповідності критерію реальності та розумності розміру правничої допомоги не відповідають фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд апеляційної інстанції задовольнити його клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з мотивів, викладених письмово.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні клопотання відповідача з мотивів, викладених письмово.
Дослідивши доводи та вимоги, викладені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв про розподіл судових витрат у справі №916/1449/24, судова колегія вважає, що таке клопотання є обґрунтованим, проте потребує часткового задоволення, враховуючи таке.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що між адвокатом Целух Максимом Анатолійовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 003032 від 21.06.20217 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», в особі директора Руденко Дмитра Олександровича, з іншої сторони, укладено договір про надання правової допомоги від 03.02.2023.
Відповідно до п.1.1. договору, адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу (правову) допомогу щодо:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;
складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);
представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства з будь-яких питань.
Пунктом 3.1 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється 31.12.2023 року. (п.4.1., 4.2 договору).
Додатковими угодами №6 від 29.12.2023 року та №13 від 23.12.2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 лютого 2023 року, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 лютого 2023 року у зв'язку із чим вирішили внести зміни в п.4.2 договору, виклавши його в наступний редакції: дія договору припиняється 31.12.2024 року; 31.12.2025 року.
З додаткової угоди №10 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 лютого 2023 року від 13 листопада 2024 року, укладеною між адвокатом Целух Максимом Анатолійовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 003032 від 21.06.20217 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», в особі директора Руденко Дмитра Олександровича, вбачається, що сторони дійшли згоди про визначення розміру оплати правничих (правових) послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги за п.1 цієї додаткової угоди у фіксованому розмірі, в твердій визначений грошовій формі в розмірі:
3.1.комплексна послуга ведення справи в Південно-західному апеляційному господарському суді - 30 000 грн.
Пунктом 3.2., 3.2.1 додаткової угоди сторони узгодили, що сума, визначена в п.3.1 даної додаткової угоди, сплачується клієнтом в 100% розмірі у строк, що становить 10 робочих днів з моменту прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою по справі 916/1449/24.
Відповідно до п.6.2. додаткової угоди, правнича (правова) допомога вважається наданою в повному обсязі після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками ( за наявності).
Згідно п.6.3. додаткової угоди адвокат надає клієнту Акт-приймання наданої правничої (правової) допомоги, в якому зазначається зміст наданої правничої (правової) допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару.
З Акту виконаних робіт від 18.02.2025 року вбачається, що між адвокатом Целух Максимом Анатолійовичем який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 003032 від 21.06.20217 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», в особі директора Руденко Дмитра Олександровича, з іншої сторони, було укладено цей акт про наступні правничі послуги:
ведення справи №916/1449/24 в Південно-західному апеляційному господарському суді щодо захисту прав клієнта, порушених Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» у зв'язку з невиконанням останнім умов договору постачання товарів №362-В-ВМП-22 від 07.12.2022 року (п.1). Вартість послуг, вказаних п.1 акту, становить 30 000 гривень.
З рахунку-фактури від 13 листопада 2024 року вбачається, що за ведення справи №916/1449/24 в Південно-західному апеляційному господарському суді загальна сума, що підлягає сплаті, становить 30 000 грн.
Також є платіжна інструкція №1606 від 13 листопада 2024 року про сплату адвокату 30 000 грн.
Як вже зазначалося вище за текстом постанови, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл, Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1449/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1449/24 залишено без змін.
В подальшому, в установлений процесуальним законодавством п'ятиденний строк, 21.02.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м. Миколаїв витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що при розгляді даної справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв'язку із участю в даному судовому процесі на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі.
Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів, у контексті оцінки доказів, поданих відповідачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зроблено висновок, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Близька за змістом правова позиція викладена також у додаткових ухвалах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/21672/21, від 11.10.2023 у справі № 910/2475/22, від 27.09.2023 у справі № 914/3181/21 та у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Так, з матеріалів справи вбачається, що правова позиція відповідача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Целух М.А., надавав правову допомогу відповідачу у суді першої інстанції, відповідно був обізнаний з усіма обставинами цієї справи. Доказів щодо додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин у новому розгляді справи на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається. При цьому доводи, викладені у відзиві Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв на апеляціну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді. У суді апеляційної інстанції щодо розгляду справи відбулося єдине судове засідання 17.02.2025 за участю адвоката Целух М.А.
У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному провадженні у новому розгляді справи (підготовка відзиву, заперечення, участь у судовому засіданні) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв немає. З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв на правову допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є частково неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданими послугами), а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, що для Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, заперечень, заявлених іншою стороною по справі, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 10 000 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв про ухвалення додаткового рішення від 21.02.2025 року (вх.789/25) у справі №916/1449/24 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року, м. Одеса у справі №916/1449/24 та таким, що потребує часткового задоволення на суму 10 000 грн. з відмовою в іншій частині.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв від 21.02.2025 року (вх.789/25) у справі №916/1449/24 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року, м. Одеса у справі №916/1449/24 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, м. Ізмаїл, вулиця Флотська, буд. 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО» (54031, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2Г, приміщення 2/27, код ЄДРПОУ 44233971) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 20 000 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАНТЕХЕЛЕКТРО», м.Миколаїв у стягненні витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» м.Ізмаїл Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року, м. Одеса у справі №916/1449/24 в розмірі 10 000грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.
Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 02.04. 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф.Савицький А.І.Ярош