Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 березня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/25516/24
Провадження № 11-кп/4815/401/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12024181010002628,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 травня 2025 року з одночасним визначенням застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн., у разі внесення якої на підозрюваного буде покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вказану ухвалу змінити, зменшивши визначений судом розмір застави з 60 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На обгрунтування цих вимог зазначив, що суд визначаючи розмір застави не обгрунтував, чому саме такий розмір забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ст. 177 КПК. Просить врахувати, що він до затримання не був офіційно працевлаштований та немає постійного доходу, а визначений розмір застави не відповідає обставинам інкримінованого йому злочину та матеріального стану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Частина 4 ст. 422-1 КПК визначає, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі не порушує питання про здійснення розгляду з участю сторін кримінального провадження, тому апеляційний розгляд здійснюється без їх участі.
За приписами ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ч.1, 2 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12024181010002628 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 199 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки існують достатні підстави вважати, що встановлені раніше ризики на даний час продовжують існувати.
Так, колегія суддів, перевіривши матеріали судового провадження, погоджується з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Зокрема, ризик вчинення нового кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово судимим за викрадення чужого майна та шахрайства, на шлях виправлення не став, та знову обвинувачується у вчиненні нового умисного корисливого злочину проти власності. Окрім того, до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області скеровано обвинувальний акт за ч.4 ст. 185, а СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.4 ст. 185 КК, та в межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 17.10.2024 йому було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, який був порушений, та ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні нового злочину.
Як убачається з матеріалів справи обвинувачений офіційно не працевлаштований, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, та враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, обвинувачений може ухилятися від кримінальної відповідальності.
Водночас існує ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого шляхом умовлянь, вчинення тиску та/або будь-яким іншим чином з метою зміни даних ними на стадії досудового розслідування показань.
В матеріалах справи відсутні дані які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі.
Тому, на переконання колегії суддів, ризики, які були встановлені місцевим судом та підтвердженні в ході апеляційного розгляду, є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти цим ризикам та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Так, ч.4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки підозрюваного або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК, під загрозою застосування фінансових санкцій. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» від 08 січня 2009 року, сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.
Обвинуваченим в апеляційній скарзі не наведено підстав, як свідчили б, що обрана йому сума застави є завідомо непомірною для нього, натомість, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, в тому числі за умисні корисливі злочини проти власності, та його поведінку після злочину, який знову обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину, визначений розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що дана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її зміни та зменшення визначеної обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави на даний час не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3