Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 березня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/884/25
Провадження № 11-сс/4815/107/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) у кримінальному провадженні №12025181010000083,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором - Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 15 квітня 2025 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
В обгрунтування доводів, захисник зазначив, що ризики на які посилається прокурор є недоведеними, а підозра у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджена належними та допустимими доказами. Вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання, а тому немає наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Окрім того, відсутній ризик знищити, сховати та спотворити речі та документи по справі, оскільки вони містяться в матеріалах кримінального провадження, а також наголошує про відсутній безпосередніх очевидців злочину, що виключає ризик впливу на свідків. Просить врахувати, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, є особою з інвалідністю, та потребує постійного лікування, що підтверджується наданими епікризами.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 щодо безпідставності апеляційних вимог, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК ) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.3 статті 199 КПК, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК, повинне містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як визначено ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За визначенням ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 3 ч.2 ст. 183 КПК передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
15 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК.
На даний час не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування до підозрюваного найсуворішого виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Зокрема як встановлено судом, ОСОБА_5 підозрюєтсья у вчиненні умисного тяжкого злочину, а саме заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а тому підозрюваний усвідомлюючи можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею взято до уваги що на даний час існує необхідність продовження проведення слідчих дій, без виконання яких неможливо закінчити досудове розслідування.
Враховуючи обставин кримінального правопорушення та тяжкість ймовірного покарання за вчинення злочину у якому підозрюється ОСОБА_5 , є всі підстави стверджувати, що у разі не застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, він зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-які з речей та документів та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Доводи сторони захисту щодо необгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не може бути предметом перевірки колегією суддів при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, та буде вирішуватися судом першої інстанції при вирішенні питання винуватості чи невинуватості ОСОБА_5 після надіслання обвинувального акту до суду.
Жодних доказів, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_5 під вартою стороною захисту не надано, що свідчить про можливість перебування підозрюваного в умовах ізоляції від суспільства.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на даній стадії досудового розслідування, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2