Справа № 533/289/24 Номер провадження 22-ц/814/1340/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
02 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал банк»
на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2024 року, ухвалене суддею Нестеренком С.Г., повний текст рішення складений - 06 грудня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -
29.03.2024 АТ «Універсал банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість у розмірі - 35 499,69 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) - 35 499,69 грн, та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 11.01.2022 між АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. За умовами укладеного договору АТ «Універсал Банк» надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 20 000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Своїм цифровим власноручним підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що зазначена анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.11.2023 складає у розмірі 35 499,69 грн, що є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту).
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2024 року відмовлено Акціонерному товариству «Універсал Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про те, що факт ознайомлення з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вказаними вище документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, є необґрунтованим, оскільки у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та тарифів. Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить інформацію про анкетні дані відповідача, контактну інформацію тощо, але не містить жодних даних про розмір кредитного ліміту. За недоведеності бази для нарахування, домовленість у анкеті-заяві про те, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць із першого дня користування кредитом, не дозволяє суду простим математичним підрахунком перевірити правильність нарахування коштів, які позивач просить стягнути з відповідача як заборгованість за тілом кредиту. Суд першої інстанції зауважив, що не надання відповідачем контррозрахунку не звільняє суд від обов'язку перевірити правильність нарахованої суми. Суд позбавлений можливості встановити дату виходу відповідача з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, та, відповідно, нарахування процентів. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07.11.2023 позивачем нарахована заборгованість за договором у розмірі 35 499,69 грн, яке є тілом кредиту. Водночас, АТ «Універсал Банк» при зверненні до суду не надало належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття йому рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якої можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом у заявленому банком розмірі, а тому складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є беззаперечним доказом існування боргу у розмірі 35 499,69 грн за тілом кредиту. Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не є достатнім та належним доказом на підтвердження відкриття поточного рахунку, видачі відповідачу кредитної картки з відповідним кредитним лімітом та факту отримання ним кредитних коштів. Більш того, позивачем надано розрахунок боргу за період з 12.12.2022 по 07.11.2023, тоді як поточний рахунок було відкрито 11.01.2022. Окремо, суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем до матеріалів справи не додано довідки про розмір встановлених кредитних лімітів на картку відповідача, їх зміни на відповідні дати. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до матеріалів справи додано довідку від 30.01.2024 про розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку, який становить 20 000,00 грн. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 12.12.2022 по 07.11.2023 судом встановлено, що сума погашення за наданий кредитом складає, за підрахунком суду, 122 075,13 грн, тоді, як кредитний ліміт становить 20 000,00 грн. З цього суд вбачає відсутність заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем 28.02.2023 були нараховані відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 143,06 грн, які були неправомірно включені до тіла кредиту та автоматично списані з рахунку відповідача.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Вважає, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту), та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком має наслідком порушення положення про обов'язковість договору. Зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач підтвердив, що усі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком із використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Крім того вказує, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 11.01.2022 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank»/UniversalBank, в якій просив про відкриття поточного рахунку, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank»/UniversalBank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг (а.с. 16).
Відповідно до п. 2 анкети-заяви відповідач погодився, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Пунктом 4 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також відповідач визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач надав дозвіл на встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору, в наслідок чого утворилася заборгованість.
Із розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.01.2022, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 вбачається, що кошти на погашення кредиту вносилися та станом на 07.11.2023 позивачем нарахована заборгованість за договором у сумі 35 499,69 грн за тілом кредиту (а.с. 13-14).
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» посилається на те, що особливістю проекту «Monobank» є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 11.01.2022 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
У цій анкеті-заяві зазначено, що вона разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/UniversalBank, тарифами, які розміщені на відповідних сайтах, а також таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
В анкеті-заяві відповідач висловив свою згоду саме на укладення договору про надання банківських послуг із використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, для чого отримав відповідний електронний ключ та електронний підпис. Відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом до 62 календарних днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць із першого дня користування кредитом.
Тобто, зі змісту анкети-заяви убачається, що відповідач надав дозвіл на встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Крім того, в анкеті-заяві зазначено: «Засвідчую генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем…, що буде використовуватися мною для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта».
Відповідачу було згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.
Факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту матеріалами справи не підтверджено.
Наявні у матеріалах справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/UniversalBank ОСОБА_1 не підписані, а тому згідно із роз'ясненнями, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови і правила не можна вважати складовою частиною кредитного договору.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього ж Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 14 «Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України», затвердженого постановою Правління НБУ від 14.08.2017 №78, яке втратило чинність на підставі постанови НБУ від 20.12.2023 №172 та яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Використання електронного підпису є правомірним та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2020 у справі №404/502/18.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.01.2022 у розмірі 35 499,69 грн.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у жовтні 2017 АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
При цьому, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Також встановлено, що 11.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 11.01.2022 (а.с. 16).
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку документи, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
До позовної заяви позивач додав анкету-заяву, яка містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу (а.с. 16).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом (п.4).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 11.01.2022, станом на 07.11.2023 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 35 499,69 грн (а.с. 13-14).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено: копію Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, (а.с. 23-45); роздруківку паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank (а.с. 46-48), завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 17); банківську ліцензію №92 від 10.10.2011 (а.с. 54); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (а.с. 53); витяг зі статуту АТ «Універсал Банк» (а.с. 51-52), а також довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 15).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості за договором від 11.01.2022 не є належним доказом розміру заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Водночас, колегія суддів позбавлена можливості перевірити, чи виникла вказана позивачем заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, також неможливо встановити, які саме умови цього договору могли бути порушені відповідачем.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості, та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п.5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20, від 13.10.2021 у справі №209/3046/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, виписку по особовому рахунку позичальника, на підставі якої, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація, зазначена в ньому за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, у тому числі, яку позивач заявив до стягнення.
Посилання в апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору в електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення позичальником умов його виконання, виникнення заборгованості та про її розмір.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав суду контррозрахунку суми заборгованості, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк»- залишити без задоволення.
Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.
СУДДІ: А.І. Дорош О.А. Лобов В.М. Триголов