Справа № 523/18989/24
Провадження №2/523/453/25
/заочне/
"03" квітня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участі секретаря - Березніченко В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких зазначив, що на початку лютого 2011р. ОСОБА_2 заволодів автомобілем марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 , який привів у непридатний для експлуатації стан, продавши окремі деталі з автомобілю, через що його подальша експлуатація стала неможливою та він не підлягав ремонту.
В зв'язку з викладеними обставинами 07.10.2013 відомості щодо цього кримінального провадження внесено до ЄРДР за номером 12013160470006482, та згодом ОСОБА_2 повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2022, яка набрала законної сили, провадження у кримінальній справі стосовно ОСОБА_2 в якій позивача визнано потерпілим, за клопотання сторони захисту закрито через закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, цивільний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.09.2023р. у справі № 523/8960/23, яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 12.09.2024р., позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь позивача була стягнута матеріальна шкода в розмірі 73 695,21грн., моральна шкода в розмірі 100 000,00грн.
На думку позивача у відповідача перед ним виникло грошове зобов'язання, в зв'язку з чим, посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та три процента річних за період з 01.02.2011р. до 11.11.2024р. в загальному розмірі 283 593,83грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Позивач та його представника - адвокат Дьогтєв С.Г. направили до суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи відповідачу належним чином направлявся судовий виклик. Згідно поштового повідомлення (трекінг Укрпошта), відповідач відмовився від отримання судової повістки, що вважається його сповіщенням про час та місце розгляду справи.
За письмовою згодою позивача, за відсутності відзиву на позовну заяву та в зв'язку з неповажною неявкою в судове засідання відповідача, справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2022 у справі №522/20663/17 у кримінальному провадженні №12013170470006482 від 07.10.2013 за обвинуваченням: ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності задоволено та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Судом також було закрито кримінальне провадження №12013170470006482 від 07.10.2013 стосовно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження скасовано, цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину залишено без розгляду.
З ухвали убачається, що відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_2 , обвинувачується органом досудового розслідування в тому, що в лютому 2011 року (більш точну дату в ході досудового слідства встановити не надалось можливим), отримав від потерпілого ОСОБА_1 доступ до автомобілю марки «Lexus», модель GS300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належав ОСОБА_1 з метою його подальшої покупки. В подальшому, у ОСОБА_2 виник злочинний намір на заволодіння даним автомобілем без виконання будь-яких зобов'язань перед потерпілим.
З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, з метою особистого збагачення, зловживаючи довірою ОСОБА_1 , тобто розуміючи, що тривалий час знайомий із потерпілим, маючи певний рівень довіри та те, що підтримує з ним приятельські стосунки, усвідомлюючи, що потерпілий не підозрює про його злочинні наміри, маючи у фактичному володінні та користуванні автомобіль марки «Lexus», модель GS300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належав ОСОБА_1 вирішив скористатися вказаними обставинами та заволодіти даним автомобілем переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи противоправний характер своїх діянь, а саме те, що ОСОБА_2 не мав права на володіння та користування автомобілем, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, незаконно заволодів транспортним засобом марки «Lexus», модель GS300, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З ухвали також вбачається, що в судовому засіданні захисник Ульянов І. та обвинувачений ОСОБА_2 заявили клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.09.2023р. у справі № 523/8960/23, яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 12.09.2024р., позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 була стягнута матеріальна шкода в розмірі 73 695,21грн. та моральна шкода в розмірі 100 000,00грн., завданих внаслідок кримінальних правопорушень.
На підставі означеного рішення суду Суворовським районним судом м. Одеси 18.10.2024р. виданий виконавчий лист № 523/8960/23 на підставі якого, постановою державного виконавця Суворовського відділу ДВС у м. Одесі Боржемським С.І. відкрито виконавче провадження № 76357125.
За твердженням ОСОБА_1 у відповідача наявна заборгованість за рішенням суду по теперішній час не сплачена.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18.
Отже, у цій справі позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Водночас, суд не може погодитися з твердженням позивача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних слід проводити з лютого 2011р., з огляду на те, що грошове зобов'язання, у даному випадку, у ОСОБА_2 виникло не з часу заволодіння ним автомобілем позивача (лютий 2011р.), а з часу набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 523/8960/23, яким і був встановлений розмір завданої ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, а як наслідок і виникнення у ОСОБА_2 грошового зобов'язання з його повернення.
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних за порушення грошового зобов'язання за період з 12.09.2024р. до 11.11.2024р. (60 днів прострочки) у розмірі 857,00грн. від суми грошового зобов'язання за рішення суду - 173 695,21грн.
Також з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні витрати за порушення грошового зобов'язання в розмірі 5778,83грн. за той же самий період від той же суми боргу - 173 695,21грн. При проведені розрахунку інфляції судом враховано, що вересні 2024 індекс інфляції склав - 101.5%, у жовтні 2024 -101.8%.
З боку відповідача суду не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76,137,141,259,263-265,268,279,280-282 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три процента річних за порушення грошового зобов'язання за період з 19.09.2024р. до 11.11.2024р. у розмірі 857,00грн., інфляційні витрати за порушення грошового зобов'язання за період з 12.09.2024р. до 11.11.2024р. в розмірі 5778,83грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Відомості про сторін.
Позивач:
ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Заочне рішенням може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 03 квітня 2025р.
Суддя