Справа № 570/4709/24 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/535/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
27 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Копняк С.М.,27 березня 2025 року
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Марко О.Р.,
з участю - представника позивача - адвоката Лосич Т. С., представника відповідача - адвоката Брильовської О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)", філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна установа "Коломийська виправна колонія (№41)" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Вирішено:
-визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" №47/ОС-23 «по особовому складу» від 24.07.2024 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України;
-поновити ОСОБА_1 на посаді директора філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131);
стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 111 625, 42 грн;
-стягнути з відповідача Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" на користь держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.
В січні 2025 року представник позивача Сиротюк Р. подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України. Просив стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)", філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 150 000 грн на користь ОСОБА_1 . Також подав заяву про розгляд питання постановлення додаткового рішення по цивільній справі, без його участі.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)", філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131) витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 150 000 грн.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши в лютому 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником Сиротюком Романом Валерійовичем, в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, про задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Також, сторона позивача зазначила, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яку очікує понести позивач, становить 50 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи позивача, не враховано правові висновки Верховного Суду, також суд допустив порушення принципи свободи договору та порушив право позивача на компенсацію судових витрат.
Так, на виконання вимог Договору про надання правової допомоги №1094-29/07/2024 від 29 липня 2024 року між сторонами було підписано Акт б/н приймання - передачі наданих послуг від 23 грудня 2024 року. Згідно п. 1.5 Акта, такий є підставою для проведення оплати вартості наданих послуг. На думку заявника, вказане є підтвердженням того, що позивач фактично вже поніс витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом справи, у фіксованому розмірі 150 000, 00 грн, які неминуче підлягають сплаті позивачем адвокатському об'єднанню у погоджений сторонами строк. Суд також не врахував положення доданих до заяви документів, підписавши які сторони дійшли згоди щодо всіх положень, відповідно до свободи договору, який полягає, передусім, у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.
Також, судом першої інстанції невірно встановлено суть фіксованого розміру гонорару, без врахування позиції Верхового Суду, що призвело до обмеження права позивача на компенсацію судових витрат, встановлених статтею 141 ЦПК України.
В лютому 2025 року надійшов відзив Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якому міститься прохання в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Відзив вмотивовано законністю судового рішення та безпідставністю доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відмовляючи в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд виходив з того, що відсутнє підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за надану професійну правничу допомогу, а тому суд не вбачав підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як зазначено в частинах першій та третій статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В справі, що переглядається встановлено, що подавши у вересні 2024 року позовну заяву, сторона позивача в такій зазначила про те, що попередні витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи станом на день звернення до суду з позовом орієнтовно складають 150 000 грн ( а.с.18).
В судовому засіданні 19 грудня 2024 року представник позивача Сиротюк Р.В. зробив заяву про те, що буде подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу (а.с. 165).
23 грудня 2024 року, тобто протягом п'яти днів після прийняття Личаківським районним судом м. Львова судового рішення, стороною позивача подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомоги (а.с. 177 - 194).
А відтак, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України стороною позивача дотримані.
В січні 2025 року Державне підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" подало заперечення на заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 150 000 грн. Така обґрунтована тим, що на думку відповідача, заявлений розмір витрат є завищеним та неспівмірним з розглядом справи. У цьому зв'язку просили відмовити у задоволенні заяви ( а.с.196- 200).
Перевіряючи законність додаткового рішення, колегія суддів враховує наступне.
Як свідчить аналіз матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» було укладено договір про надання правової допомоги № 1094-29/07/2024 від 29 липня 2024 року, підписавши який сторони дійшли згоди щодо всіх умов, визначених в ньому, зокрема і можливістю внесення змін до договору та укладення додаткових угод.
Відповідно до п. 1.3. Додаткової угоди б/н до Договору №1094/29/07/2024 про надання правничої допомоги від 29 липня 2024 року, яка укладена 23 серпня 2024 року, вартість професійної правничої допомоги згідно даної Додаткової угоди сплачується Клієнтом у вигляді фіксованого розміру виплати адвокатського гонорару у розмірі 150 000 грн.
В матеріалах справи також наявний Акт № б/н приймання - передачі наданих послуг до Договору № 1094/29/07/2024 про надання правничої допомоги від 29 липня 2024 року, укладений 23 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 1.1. адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів, в тому числі, і в Личаківському районному суді м. Львова по справі №570/4709/24.
В пункті 1.5 Акта зазначено, що такий є підставою для проведення оплати вартості наданих послуг.
Таким чином, оскільки сторони погодили фіксовану суму адвокатського гонорару, не має необхідності встановлювати детальний опис робіт із зазначенням вартості та кількості витраченого часу.
Відтак, дослідивши заяву про стягнення судових витрат та додані до неї документи, враховуючи в сукупності складність справи та кваліфікацію і досвід адвоката, колегія суддів доходить висновку, що розмір заявлених представником позивача витрат на правову (правничу) допомогу в суді першої інстанції у сумі 150 000 грн не відповідає як критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), так і критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні із виконаною у суді першої інстанції роботою, а отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сторона позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в тому числі і з філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), проте, роботодавцем позивача у справі є Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)", відтак лише з останнього належить стягувати витрати на правничу допомогу.
Виходячи з вищенаведених критеріїв і обставин даної справи та з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають стягненню частково у сумі 10 000, 00 грн, і такі належить стягнути з відповідача: Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)".У задоволенні решти вимог заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 259, 268, 270, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 131)» на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 01 квітня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич