Справа № 681/324/24
Провадження № 2/681/12/2025
03 квітня 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Горгулько Н.А.,
з участю секретарів судових засідань Олійник Л.А., Олійник К.О., Коваль Т.Л., Богданевич О.О.,
позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Кушнірука В.М.,
представника відповідача - адвоката Спеціального С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку спільним майном подружжя та виділення майна в натурі, -
В березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання будинку спільним майном подружжя та виділення майна в натурі посилаючись на те, що з травня 2011 року вона стала проживати у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 в будинку її матері по АДРЕСА_1 . Мали спільний бюджет, вели господарство. Від цих відносин у них народилися спільні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 грудня 2019 року вони разом придбали за спільні кошти будинок АДРЕСА_2 . А 16 серпня 2022 року зареєстрували шлюб.
Восени 2023 року сторони розлучились. Діти залишилися проживати з позивачем.
Просить суд винести рішення яким визнати будинок в АДРЕСА_2 спільним майном подружжя та провести його розподіл.
14 березня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою від 23 квітня 2024 року постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відзиву від відповідача не надходило.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позовної заяви підтримали, просили її задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вказував, що його довіритель в 2011 році проживав з мамою в с.Нова Чорторія і познайомився з позивачем. В 2012 році він поїхав на заробітки за кордон до 2014 року. Потім працював у Києві помічником зварювальника. В 2015 році поїхав на Донбас в с.Олександрівка будувати третю лінію оборони. Там був 6 місяців. Після цього будував в Тернополі елеватор моста. В 2016-2017 роках їздив на роботу в Київ. Після чого почав їздити у Польщу до кінця 2021 року. В 2022 році пішов в ЗСУ. Діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - його. Він жив у своєї мами, а коли почалися відносини з ОСОБА_5 , приїжджав до її батьків. Просив у позові відмовити.
В судовому засіданні були допитані свідки.
Зокрема, свідок ОСОБА_6 , мати позивача, в судовому засіданні показала, що її дочка після навчання пішла працювати, а згодом пішла в декретну відпустку. Зять почав їздити на заробітки, а дочка тримала сільське господарство. Вовк їздив на декілька місяців на заробітки, повертався додому і знову їхав. Вони разом проживали в її будинку, доглядали разом з нею господарство. Вовк проживав в її будинку 13 років. По сусідству в будинку проживав старий дід, вона за ним доглядала і вони вирішили купити цей будинок. Він коштував 4000. Щось заробив ОСОБА_7 , щось доклали вони і разом купили цей будинок.
Свідок ОСОБА_8 , рідна сестра позивача, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_9 гарно жили 13 років. Вона пішла в декретну відпустку, а він їздив на заробітки, але завжди повертався додому до сім'ї (дружини та дітей). Вони почала тримати велике господарство. Заробляли гроші, оскільки хлтіли придбати власний будинок. Проживали з батьками ОСОБА_5 . В 2019 році придбали будинок. Хотіли спочатку зробити ремонт, а потім оселитися в будинку. Поки він їздив на заробітки, батьки ОСОБА_5 обробляли біля будинку земельну ділянку.
ОСОБА_10 , сусідка сторін, допитана в судовому засіданні в якості свідка, показала, що в 2019 році помер господар будинку та цей будинок купив ОСОБА_2 . Вовки в ньому разом не проживали, там проживали переселенці. Вони проживали в батьків ОСОБА_5 . Він лише приїжджав на декілька днів, весь час їздив на роботу. Розписалися вони після того, як почалася війна.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка сусідка ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_9 проживали в будинку батьків ОСОБА_1 . ОСОБА_2 весь час їздив на заробітки. В новому будинку вони не жили. В червні 2023 року вони зареєстрували шлюб.
Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
20 березня 2025 року провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням висновку експерта.
В судовому засіданні позивач та її представник вказали, що при визначенні належної для позивача частки будинку просить, для того, щоб діти мали дві окремі кімнати, виділити для неї зазначене у висновку експерта у відповіді по третьому питанню другий варіант частину 1. Оскільки діти проживають з нею.
Представник відповідача звернув увагу суду на те, що сторона відповідача позов не визнає, клопотання про призначення експертизи не підтримували. Крім того вказував, що експертом не враховано, що варіант №1 не відповідає вимогам ЖКУ, а варіант №2 значно зменшує частку в будинку.
Заслухавши позивача та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 .
Такі дані встановлено з наступних фактів та відповідних їм правовідносин.
Позивач довела, що вона з травня 2011 року проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу як дружина з чоловіком, оскільки впродовж указаного часу вони вели спільне господарство проживаючи в батьків позивача, мали спільний бюджет, народили двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 а.с.10) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 а.с.11), тобто між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю. В шлюбі з іншими особами жоден з них в цей час не перебував.
Факт спільного проживання та ведення спільного господарства підтвердили допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
26 грудня 2019 року ОСОБА_2 придбав будинок АДРЕСА_2 , про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 26.12.2019. (а.с.6-7)
16 серпня 2022 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 . (а.с. 9)
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Ст. 81 цього кодексу визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_2 є спільною власністю подружжя ОСОБА_9 , оскільки він набутий за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.
В своїй позовній заяві позивач заявила вимогу про визнання будинку АДРЕСА_2 спільним майном подружжя.
Однак така вимога не може бути судом задоволена, оскільки обраний спосіб захисту є неефективним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
У своїй постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання позивача однією сім'єю з відповідачем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з травня 2011 року.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Судом встановлено, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя є житловий будинок АДРЕСА_2 .
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Дані норми Сімейного кодексу України кореспондуються із нормами Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 372, в якій зазначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Згідно з ч.2 ст. 367 ЦК України в разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».
Виходячи зі змісту цієї норми, поділ є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.
Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №01-166/25 від 12.02.2025 встановлено технічну можливість розподілу в натурі житлового будинку, коли кожній із сторін може бути виділено відокремлену (ізольовану) частину будинку із самостійним виходом.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 707/2516/18, постанова від 06.11.2023 року, незалежно від того, чи є у сторін дозволи чи погодження, необхідні для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, проектна документація з поділу, технічні висновки про відповідність перепланування будівельним, санітарно-епідеміологічним нормам, правилам пожежної безпеки, це не перешкоджає суду ухвалити рішення по суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-413/11 (провадження № 61-17672св18).
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про достатність підстав для розподілу будинку шляхом виділу в натурі частки позивача, а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
При визначенні кому і яка саме частина будинку має належати суд враховує те, що з ОСОБА_1 залишаються проживати спільні діти сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона в даний час проживає в сусідньому будинку у своїх батьків, які здійснюють нагляд за цим будинком, обробляють земельну ділянку біля будинку. Саме тому суд вважає, що для ОСОБА_1 має бути виділено у власність частину будинку відповідно до варіанту №2, який зазначено у відповіді по третьому питанню висновку експерта №01-166/25 від 12.02.2025.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовзадовольнити частково.
Провести розподіл житлового будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
- виділити для ОСОБА_1 в натурі частину №1 житлового будинку, площею 61.3 м? яка складається з приміщень: передпокій 1, площею 12.2 м?, житлова кімната 2, площею 10.5 м?, житлова кімната 4, площею 7.0 м?, кладова 3, площею 4.4 м?, коридор І, площею 9.1 м?, коридор ІІ, площею 8.3 м?, кухня ІІІ, площею 9.8 м?, господарську будівлю «Б», ринкова вартість яких становить 104812 грн, що складає 66/100 частин ринкової вартості будівель;
- виділити для ОСОБА_2 частину №2 житлового будинку, площею 39.5 м?, яка складається з приміщень: житлова кімната 5, площею 8.3 м?, житлова кімната 6, площею 31.2 м?, сарая «В», ринкова вартість яких становить 53137 грн, що складає 34/100 частин ринкової вартості будівель.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25837 (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 50 коп. за зменшення ідеальної частки співвласника.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 400 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживачння АДРЕСА_4 .
Суддя Н.А.Горгулько