Справа № 444/725/25
Провадження № 2/444/812/2025
03 квітня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Гнідець В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Жовква Львівської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (вул. Шолуденка, буд., 1, місто Київ) про порушення прав споживача та визнання неправомірними дій оператора газорозподільних систем щодо договору розподілу природного газу та визнання відсутнім обов'язку укладати договір та припинити протиправні дії та усунути їх наслідки,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про порушення прав споживача та визнання неправомірними дій оператора газорозподільних систем щодо договору розподілу природного газу та визнання відсутнім обов'язку укладати договір та припинити протиправні дії та усунути їх наслідки.
27 лютого 2025 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
Позивач у позовній заяві мотивувала свої вимоги наступним. Позивач є індивідуальним споживачем - отримувачем житлово-комунальних послуг постачання природного газу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та користується природним газом за умовами договору постачання з постачальником ТОВ ГК “Нафтогаз України». При цьому нею не укладалося жодного договору про розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРС), а Закон України “Про ринок природного газу» не зобов'язує її укладати такий договір. Попри відсутність її волевиявлення на укладення договору, Оператор ГРС в односторонньому порядку виставляє їй рахунки за послугу розподілу природного газу, вимагає їх сплати та погрожує припиненням постачання природного газу, власником якого він не є. Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки вони суперечать чинному законодавству України, зокрема Закону України «Про ринок природного газу» (далі - ЗУ «Про РПГ»), Цивільному кодексу України (далі - ЦК України) та Конституції України. Постачальник не є власником природного газу, а тому не може продавати газ його власнику, тобто позивачу. Таким чином постачальник здійснює постачання природного газу за договором постачання природного газу. При цьому за ст. 13 ЗУ “Про РПГ» має бути договір ПРО постачання природного газу. Позивач оскаржує примушування Оператором ГРС її до оплати розподілу природного газу за відсутності в Законі “Про РПГ» її обов'язку укладати ТД РПГ, незаконне нарахування їй заборгованості оператором ГРС за розподіл газу та його вимоги щодо сплати цієї заборгованості під загрозою припинення газопостачання. Такі дії принижують її людську честь і гідність, загрожують санітарному стану її житла, а також можуть завдати шкоди її здоров'ю та здоров'ю її сім'ї. Вказала, що оператор ГРС здійснює введення в оману, маніпулюючи нормами підзаконних актів, які суперечать, як між собою, так і нормам цивільного законодавства. Така практика має ознаки нечесної підприємницької діяльності (недобросовісної конкуренції) та порушення її прав на волевиявлення, свободу договору, рівність сторін, як споживача, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".
Позивач просила визнати відсутнім у неї (кінцевого споживача природного газу) обов'язку укладати Типовий договір розподілу природного газу з Оператором ГРС відповідно до Закону України «Про ринок природного газу»; Визнати, що Кодекс газорозподільних систем та Типовий договір розподілу природного газу не є актами цивільного законодавства та не можуть зобов'язати позивача їх виконувати; Визнати неправомірними дії Оператора ГРС щодо: нарахування та стягнення плати за послугу розподілу природного газу за відсутності законно укладеного з позивачем договору відповідно цивільного законодавства; примусу позивача до укладення типового договору розподілу природного газу шляхом незаконного тиску, погроз припинення газопостачання та застосування актів господарського законодавства, які не регулюють її цивільні права як індивідуального (кінцевого) споживача; Визнати позивача потерпілою особою із завданням їй Оператором ГРС шкоди неправомірними діями згідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України; Ухвалити рішення суду у спосіб, що забезпечить реальне виконання захисту прав позивача, зокрема через: пряму заборону Оператору ГРС здійснювати нарахування плати за послугу розподілу газу без укладеного договору відповідно цивільного законодавства; заборону припиняти позивачу газопостачання без її заяви та вимоги постачальника, яке має бути безперервним.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі. Свій відзив мотивував наступним. Постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), (конфіденційна інформація) Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2023. Отже, із 1 вересня 2023 року національний оператор, згідно з Постановою НКРЕКП №1596 від 31 серпня 2023 року, почав розподіляти газ ще в трьох областях - Київській, Житомирській та Львівській. Дію попередніх ліцензіатів АТ «Київоблгаз», АТ «Житомиргаз» і АТ «Львівгаз» відповідно припинено. Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі за текстом - Товариство, Оператор ГРМ) з 01.09.2023 року надаються споживачам послуги з розподілу природного газу. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , № особового рахунку споживача НОМЕР_1 , в оселі споживача встановлено лічильник газу, EIC код споживача - 56XM22I126043901I, газопостачання до його об'єкту включено. Факт споживання газу оселею відповідача підтверджено документально. Водночас, відсутність письмового договору, укладеного між Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та відповідачем на надання житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка отримувала надані послуги з розподілу природного газу, проте своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх рахунки в повному обсязі. 02 грудня 2024 р. ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до Жовківського районного суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу. 04 лютого 2025 року, Жовківський районний суд виніс рішення по вказаній справі, яким задовольнив позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в повному обсязі. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав наступне. Позивач звертає увагу суду, що в цьому приписі чітко та однозначно уточнено третіх осіб, а саме Замовників. Також Позивач звертає увагу на положення статті 40 Закону, у якому однозначно встановлено обов'язки саме оператора ГРС, а обов'язків споживача/побутового споживача в Главі 5 Розподіл природного газу Законом не встановлено. Однак Кодекс ГРС призначений для суб'єктів господарювання на ринку природного газу - для Операторів ГРС та не є актом цивільного законодавства та не може зобов'язувати громадян України до його виконання. Зазначає, що посилання Відповідача на Типовий договір розподілу природного газу, затвердженого рішенням НКРЕКП у формі постанови є безпідставним. Вказує, що розрахунок заборгованості, наданий відповідачем, є недопустимим доказом. Також розрахунок не містить посилань на первинні джерела, які не додані, як доказ, до цього розрахунку, що є порушенням законодавства України. Зазначає, що довідка, надана Відповідачем до відзиву, про подання показників газового лічильника по о/р НОМЕР_1 з програми Gasolina не є доказом, тому що Відповідачем не надано власних первинних документів щодо показників лічильника, а взято із сайту іншої організації. Вказав, що твердження Відповідача у відзиві: «Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка отримувала надані послуги з розподілу природного газу, проте своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх рахунки в повному обсязі» є безпідставним та припущенням, адже Відповідачем не надано будь-яких підписаних між сторонами, ні заяви-приєднання, ні акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, які є невід'ємною частиною Типового договору розподілу природного газу, на умови якого посилається Відповідач. На його думку, у Відповідача не існують первинні документи для бухгалтерського обліку та нарахування заборгованості Позивачу, як того вимагає законодавство. Позивачка не набула цивільного права бути зобов'язаною перед Відповідачем згідно ЦК України - не зверталася за замовлення послуг розподілу природного газу до Відповідача, а Відповідач таких доказів не надав і не надасть.
Також представник позивача в додаткових поясненнях до відповіді на відзив з уточненням позовних вимог просив суд:
-встановити відсутність у Законі України “Про ринок природного газу» законодавчого обов'язку для Позивача 2 (побутового споживача) укладати типовий договір розподілу природного газу з Відповідачем;
-Встановити, що рішення НКРЕКП у формі постанов (зокрема Кодекс ГРС та Типовий договір розподілу природного газу) не є актами цивільного законодавства України;
-Встановити відсутність в НКРЕКП повноважень встановлювати тарифи для населення - побутових споживачів;
-Встановити наявність правових колізій та юридичної невизначеності в законодавстві що регулює відносини на ринку природного газу та обов'язки побутових споживачів укладати договір розподілу природного газу;
-Зобов'язати Відповідача припинити нарахування плати за послугу розподілу природного газу, яка не була замовлена за зверненням Позивача 2, а також усунути наслідки неправомірних дій шляхом: скасування нарахованої заборгованості; припинення незаконних вимог щодо її стягнення;
-Встановити, що Відповідач порушив права Позивача 2 на свободу волевиявлення, свободу договору, рівність сторін договору, а також вчинив дії, що мають ознаки нечесної підприємницької практики;
-Зобов'язати Відповідача припинити неправомірну практику щодо нав'язування договірних відносин, які суперечать законодавству України;
-Встановити, що природний газ, який постачається постачальником, є власністю Позивача 2;
-Встановити, що Відповідач не має права обмежувати доступ Позивача 2 до його власності - природного газу;
-Зобов'язати Відповідача забезпечити безперешкодне користування природним газом Позивачем 2;
-Заборонити Відповідачу створювати перешкоди та обмеження в доступі до природного газу, який є власністю Позивача 2;
-Визнати Позивача 2 потерпілою особою внаслідок неправомірних дій Відповідача, які були здійснені шляхом маніпуляції рішеннями НКРЕКП, що не є актами цивільного законодавства та не створюють для Позивача 2 юридичних обов'язків;
-Стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 моральну шкоду завдану незаконними діями в розмірі 80 000 гривень.
Відповідач не подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.
З копії довідки про подання показників газового лічильника по о/р НОМЕР_1 з програми Gasolina від 12.03.2025 року вбачається, що за особовим рахунком НОМЕР_1 побутового споживача ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 передаються показники споживання природного газу за допомогою мобільного застосунку, особистого кабінету споживача. Показники по вищевказаному особовому рахунку передаються за допомогою мобільного застосунку НАК «Нафтогаз»: 31.12.2024 р зафіксовано по вищевказаному особовому рахунку: показник 71309 м.куб.; попередній показник - 70614.47 м. куб.; об'єм спожитого газу становить 694,53 м. куб.
З розрахунку заборгованості за розподілений природний газ вбачається, що загальна сума заборгованості позивача за послуги розподілу природного газу перед відповідачем за період з 01.09.2023 року по 28.02.2025 року становить 8920,41 грн.
З копії рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04.02.2025 року по справі № 444/4904/24 вбачається, що судом вирішено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 6651,37 грн боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 р. - вересень 2024 р. на р/р НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. на р/р НОМЕР_3 .
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач в позовній заяві заявив наступні позовні вимоги:
-визнати відсутнім у неї (кінцевого споживача природного газу) обов'язку укладати Типовий договір розподілу природного газу з Оператором ГРС відповідно до Закону України «Про ринок природного газу»;
-Визнати, що Кодекс газорозподільних систем та Типовий договір розподілу природного газу не є актами цивільного законодавства та не можуть зобов'язати позивача їх виконувати;
-Визнати неправомірними дії Оператора ГРС щодо: нарахування та стягнення плати за послугу розподілу природного газу за відсутності законно укладеного з позивачем договору відповідно цивільного законодавства; примусу позивача до укладення типового договору розподілу природного газу шляхом незаконного тиску, погроз припинення газопостачання та застосування актів господарського законодавства, які не регулюють її цивільні права як індивідуального (кінцевого) споживача;
-Визнати позивача потерпілою особою із завданням їй Оператором ГРС шкоди неправомірними діями згідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України;
-Ухвалити рішення суду у спосіб, що забезпечить реальне виконання захисту прав позивача, зокрема через: пряму заборону Оператору ГРС здійснювати нарахування плати за послугу розподілу газу без укладеного договору відповідно цивільного законодавства; заборону припиняти позивачу газопостачання без її заяви та вимоги постачальника, яке має бути безперервним.
Також в додаткових поясненнях до відповіді на відзив представник позивача з врахуванням уточнення позовних вимог просив суд:
-встановити відсутність у Законі України “Про ринок природного газу» законодавчого обов'язку для Позивача 2 (побутового споживача) укладати типовий договір розподілу природного газу з Відповідачем;
-Встановити, що рішення НКРЕКП у формі постанов (зокрема Кодекс ГРС та Типовий договір розподілу природного газу) не є актами цивільного законодавства України;
-Встановити відсутність в НКРЕКП повноважень встановлювати тарифи для населення - побутових споживачів;
-Встановити наявність правових колізій та юридичної невизначеності в законодавстві, що регулює відносини на ринку природного газу та обов'язки побутових споживачів укладати договір розподілу природного газу;
-Зобов'язати Відповідача припинити нарахування плати за послугу розподілу природного газу, яка не була замовлена за зверненням Позивача 2, а також усунути наслідки неправомірних дій шляхом: скасування нарахованої заборгованості; припинення незаконних вимог щодо її стягнення;
-Встановити, що Відповідач порушив права Позивача 2 на свободу волевиявлення, свободу договору, рівність сторін договору, а також вчинив дії, що мають ознаки нечесної підприємницької практики;
-Зобов'язати Відповідача припинити неправомірну практику щодо нав'язування договірних відносин, які суперечать законодавству України;
-Встановити, що природний газ, який постачається постачальником, є власністю Позивача 2;
-Встановити, що Відповідач не має права обмежувати доступ Позивача 2 до його власності - природного газу;
-Зобов'язати Відповідача забезпечити безперешкодне користування природним газом Позивачем 2;
-Заборонити Відповідачу створювати перешкоди та обмеження в доступі до природного газу, який є власністю Позивача 2;
-Визнати Позивача 2 потерпілою особою внаслідок неправомірних дій Відповідача, які були здійснені шляхом маніпуляції рішеннями НКРЕКП, що не є актами цивільного законодавства та не створюють для Позивача 2 юридичних обов'язків;
-Стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 моральну шкоду завдану незаконними діями в розмірі 80 000 гривень.
Також в Додатку №5 до додаткових пояснень до відповіді на відзив з уточненням позовних вимог від 24 березня 2025 року представник позивача просив суд:
-Визнати Конституцію України актом найвищої юридичної сили та застосувати її відповідно до прямого характеру дії, ухваливши справедливе рішення на її підставі керуючись част. першою, та другою ст. 8 розділу 1 Конституції України - які є загальнообов'язковими для всіх інших норм, включаючи норми Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, зокрема НКРЕКП;
-Визнати незаконними та такими, що не підлягають застосуванню, рішення НКРЕКП у формі постанов, якими без належної законодавчої основи встановлено тарифи та обов'язок споживачів укладати договори розподілу природного газу;
-Визнати відсутність в Законі України "Про ринок природного газу" обов'язку Позивача укладати договір розподілу природного газу та договір постачання природного газу;
-Визнати наявність правових колізій та юридичної невизначеності в законодавстві про ринок природного газу та сферу житлово-комунальних послуг і постановити рішення на користь Позивача;
-зобов'язати Відповідача припинити будь-які дії з нарахування та стягнення плати за послуги розподілу газу з Позивача, що ґрунтуються на рішеннях НКРЕКП у формі постанов, які не є актами цивільного законодавства.
Також в Додатку №7 до додаткових пояснень до відповіді на відзив з уточненням позовних вимог від 24 березня 2025 року представник позивача просив суд:
-Визнати Позивача постраждалою особою внаслідок дій/діяльності Відповідача;
-Зобов'язати Відповідача: публічно спростувати недостовірну інформацію про укладення Позивачем - Оператором ГРС договору розподілу природного газу та встановлення будь-яких відносин та публічно вибачитися перед Позивачем на власному сайті Оператора ГРС та в газеті, в якій здійснював та здійснює опублікування інформації та доведення її населенню; укласти з Позивачем індивідуальний договір про надання житлово-комунальних послуг розподілу природного газу відповідно Цивільного Законодавства України за домовленістю сторін згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги»;
-Визнати Типовий договір розподілу природного газу неукладеним;
-Скасувати нарахування та обліковування заборгованості за послуги розподілу природного газу Позивачу здійсненні Оператором ГРС;
-Стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування за моральну шкоду в сумі 80 000 гривень на банківський рахунок Позивача та зобов'язати Відповідача відшкодувати всі витрати Позивача на лікування та відновлення стану здоров'я, які можуть трапитися на протязі дванадцяти місяців з дня ухвалення судом рішення.
Щодо позовної вимоги «визнати Конституцію України актом найвищої юридичної сили та застосувати її відповідно до прямого характеру дії, ухваливши справедливе рішення на її підставі керуючись част. першою, та другою ст. 8 розділу 1 Конституції України - які є загальнообов'язковими для всіх інших норм, включаючи норми Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, зокрема НКРЕКП» судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відтак, враховуючи те, що безпосередньо сама Конституція України визначає себе як акт найвищої юридичної сили, те, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, в задоволенні даної позовної вимоги потрібно відмовити, оскільки це не потребує окремого визнання рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до Розділу III пункту 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
У відповідності до п. 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Таким чином, обов'язок споживача укладати договір про розподіл природного газу з оператором ГРС визначений законодавством, а відтак у задоволенні позовної вимоги визнати відсутнім у позивача (кінцевого споживача природного газу) обов'язку укладати Типовий договір розподілу природного газу з Оператором ГРС відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» потрібно відмовити.
Відповідно до п.7 глави 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2494, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до Типового договору розподілу природного газу договір розподілу є публічним, його текст розміщено за посиланням. Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1. Розділу II Договору). Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ (п 6.1. Розділу VI Договору).
Відповідно до п.2.2. розділу 2 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2498, обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
За особовим рахунком НОМЕР_1 побутового споживача ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 передаються показники споживання природного газу за допомогою мобільного застосунку, особистого кабінету споживача. Показники по вищевказаному особовому рахунку передаються за допомогою мобільного застосунку НАК «Нафтогаз»: 31.12.2024 р зафіксовано по вищевказаному особовому рахунку: показник 71309 м.куб.; попередній показник - 70614.47 м. куб.; об'єм спожитого газу становить 694,53 м. куб. Вказане підтверджується копією довідки про подання показників газового лічильника по о/р НОМЕР_1 з програми Gasolina від 12.03.2025 року.
Факт споживання позивачем послуг з розподілу природного газу підтверджено також розрахунком заборгованості за розподілений природний газ за період з 01.09.2023 року по 28.02.2025 року, з якого вбачаються щомісячні обсяги розподіленого споживачу природного газу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах від 05.04.2017 року у справі №212/4917/15ц, у постанові Верховного Суду у справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Враховуючи викладене, те, що відсутність письмово оформленого договору з оператором газорозподільної мережі не позбавляє позивача обов'язку оплачувати надані йому послуги, в задоволенні позовних вимог «визнати неправомірними дії Оператора ГРС щодо нарахування та стягнення плати за послугу розподілу природного газу за відсутності законно укладеного з позивачем договору», «ухвалити рішення суду у спосіб, що забезпечить реальне виконання захисту прав позивача, зокрема через пряму заборону Оператору ГРС здійснювати нарахування плати за послугу розподілу газу без укладеного договору», «встановити відсутність у Законі України “Про ринок природного газу» законодавчого обов'язку для Позивача 2 (побутового споживача) укладати типовий договір розподілу природного газу з Відповідачем», «визнати відсутність в Законі України "Про ринок природного газу" обов'язку Позивача укладати договір розподілу природного газу та договір постачання природного газу», «зобов'язати Відповідача припинити нарахування плати за послугу розподілу природного газу, яка не була замовлена за зверненням Позивача 2, а також усунути наслідки неправомірних дій шляхом: скасування нарахованої заборгованості; припинення незаконних вимог щодо її стягнення», «зобов'язати Відповідача припинити будь-які дії з нарахування та стягнення плати за послуги розподілу газу з Позивача, що ґрунтуються на рішеннях НКРЕКП у формі постанов, які не є актами цивільного законодавства», «Скасувати нарахування та обліковування заборгованості за послуги розподілу природного газу Позивачу здійсненні Оператором ГРС» - потрібно відмовити.
Щодо позовної вимоги «встановити, що природний газ, який постачається постачальником, є власністю Позивача 2» судом встановлено, що така не обгрунтована та не підтверджується достатніми належними та допустимими доказами.
Щодо позовних вимог «визнати, що Кодекс газорозподільних систем та Типовий договір розподілу природного газу не є актами цивільного законодавства та не можуть зобов'язати позивача їх виконувати», «встановити, що рішення НКРЕКП у формі постанов (зокрема Кодекс ГРС та Типовий договір розподілу природного газу) не є актами цивільного законодавства України» судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.5 ст.4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Відтак, враховуючи положення ч.5 ст.4 ЦК України, в задоволенні даних позовних вимог потрібно відмовити.
Щодо позовних вимог «встановити відсутність в НКРЕКП повноважень встановлювати тарифи для населення - побутових споживачів», «визнати незаконними та такими, що не підлягають застосуванню, рішення НКРЕКП у формі постанов, якими без належної законодавчої основи встановлено тарифи та обов'язок споживачів укладати договори розподілу природного газу» судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Враховуючи викладене, в задоволенні даних позовних вимог потрібно відмовити.
Щодо позовної вимоги «встановити наявність правових колізій та юридичної невизначеності в законодавстві, що регулює відносини на ринку природного газу та обов'язки побутових споживачів укладати договір розподілу природного газу» та позовної вимоги «визнати наявність правових колізій та юридичної невизначеності в законодавстві про ринок природного газу та сферу житлово-комунальних послуг і постановити рішення на користь Позивача» судом з врахуванням наданих доказів не встановлено наявності правових колізій та юридичної невизначеності в законодавстві, що регулює відносини на ринку природного газу та обов'язки побутових споживачів укладати договір розподілу природного газу, відтак в задоволенні даних позовних вимог потрібно відмовити.
Щодо позовної вимоги визнати неправомірними дії Оператора ГРС щодо примусу позивача до укладення типового договору розподілу природного газу шляхом незаконного тиску, погроз припинення газопостачання та застосування актів господарського законодавства, які не регулюють її цивільні права як індивідуального (кінцевого) споживача, судом встановлено, що твердження позивача щодо примусу її відповідачем до укладення договору шляхом незаконного тиску, погроз припинення газопостачання та застосування актів господарського законодавства не доведене достатніми належними та допустимими доказами, а відтак у задоволенні даної позовної вимоги потрібно відмовити.
Твердження позивача про те, що оператор ГРС здійснює введення в оману, маніпулюючи нормами підзаконних актів, які суперечать, як між собою, так і нормам цивільного законодавства… те, що така практика має ознаки нечесної підприємницької діяльності (недобросовісної конкуренції) та порушення прав позивача на волевиявлення, свободу договору, рівність сторін, як споживача, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів" не підтверджується достатніми належними та допустимими доказами. Відтак, в задоволенні позовної вимоги «встановити, що Відповідач порушив права Позивача 2 на свободу волевиявлення, свободу договору, рівність сторін договору, а також вчинив дії, що мають ознаки нечесної підприємницької практики» та задоволенні позовної вимоги «зобов'язати Відповідача припинити неправомірну практику щодо нав'язування договірних відносин, які суперечать законодавству України» потрібно відмовити.
Щодо позовної вимоги «визнати Типовий договір розподілу природного газу неукладеним» судом встановлено, що така вимога стороною позивача не конкретизована, а тому враховуючи, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, в задоволенні даної позовної вимоги потрібно відмовити.
Щодо позовної вимоги ухвалити рішення суду у спосіб, що забезпечить реальне виконання захисту прав позивача, зокрема через заборону припиняти позивачу газопостачання без її заяви та вимоги постачальника, яке має бути безперервним, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості позивача перед відповідачем постачання газу позивачу не припинялося, достатніх належних та допустимих доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії для припинення газопостачання позивача суду не надано, відтак в задоволенні даної позовної вимоги, а також позовних вимог «зобов'язати Відповідача забезпечити безперешкодне користування природним газом Позивачем 2», «заборонити Відповідачу створювати перешкоди та обмеження в доступі до природного газу, який є власністю Позивача 2», «встановити, що Відповідач не має права обмежувати доступ Позивача 2 до його власності - природного газу» потрібно відмовити.
Враховуючи все викладене вище, судом не встановлено будь-якого порушення прав, в тому числі і прав споживача, чи законних інтересів позивача, що є обов'язковою передумовою визнання особи такою, якій заподіяно моральної шкоди, та виникнення права на відшкодування цієї моральної шкоди, а тому потрібно відмовити в задоволенні позовних вимог «визнати позивача потерпілою особою із завданням їй Оператором ГРС шкоди неправомірними діями згідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України», «визнати Позивача 2 потерпілою особою внаслідок неправомірних дій Відповідача, які були здійснені шляхом маніпуляції рішеннями НКРЕКП, що не є актами цивільного законодавства та не створюють для Позивача 2 юридичних обов'язків», «стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 моральну шкоду завдану незаконними діями в розмірі 80 000 гривень», «визнати Позивача постраждалою особою внаслідок дій/діяльності Відповідача», «зобов'язати Відповідача: публічно спростувати недостовірну інформацію про укладення Позивачем - Оператором ГРС договору розподілу природного газу та встановлення будь-яких відносин та публічно вибачитися перед Позивачем на власному сайті Оператора ГРС та в газеті, в якій здійснював та здійснює опублікування інформації та доведення її населенню; укласти з Позивачем індивідуальний договір про надання житлово-комунальних послуг розподілу природного газу відповідно Цивільного Законодавства України за домовленістю сторін згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги»», «стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування за моральну шкоду в сумі 80 000 гривень на банківський рахунок Позивача та зобов'язати Відповідача відшкодувати всі витрати Позивача на лікування та відновлення стану здоров'я, які можуть трапитися на протязі дванадцяти місяців з дня ухвалення судом рішення».
Відповідно до ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідно до ст.23, 68 Конституції України позивач має обов'язки перед суспільством та зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в задоволенні позову потрібно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. 526, 625 ЦК України,ст. 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, ст. ст. 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (вул. Шолуденка, буд. 1, місто Київ, код ЄДРПОУ 44907200) про порушення прав споживача та визнання неправомірними дій оператора газорозподільних систем щодо договору розподілу природного газу та визнання відсутнім обов'язку укладати договір та припинити протиправні дії та усунути їх наслідки - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Оприск З. Л.