застосування запобіжного заходу
Справа № 936/131/25
Провадження № 1-кс/936/44/2025
02.04.2025 селище Воловець
слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Медисівка Хмельницької області, громадянина України, українця, не одруженого, працюючого по трудовому договорі спеціалістом шиномонтажа, із незакінченою вищою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
слідчий СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Обґрунтовує клопотання тим, що початку грудня 2024 у ОСОБА_5 , який фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення за грошову винагороду за кордон осіб призовного віку, яким обмежено виїзд відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Реалізуючи даний умисел, ОСОБА_5 розробив злочинну схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України та діючи за попередньою змовою, залучив до її виконання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . На виконання заздалегідь розробленої злочинної схеми, в період із початку грудня 2024 по 30.03.2025 включно, ОСОБА_5 систематично телефонував особі призовного віку, а саме: ОСОБА_10 (якого було залучено до конфеденційного співробітництва), якому обмежено виїзд через державний кордон України відповідно до обмежень, встановлених Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Знаючи, що вказаній особі обмежено виїзд за кордон, ОСОБА_5 , керуючи та координуючи дії інших осіб, задіяних у незаконному переправленні через державний кордон, проводив із ОСОБА_10 усні телефоні домовленості про організацію та реалізацію його переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску до Республіки Румунія або Республіки Білорусь. За виконання вказаних дій ОСОБА_5 висунув пропозицію надання у якості винагороди грошових коштів у сумі 10 000 доларів США, шляхом розрахунку частково з ним та його спільником ОСОБА_9 , який за попередньою змовою був залучений до вказаної схеми в якості виконавця. Надалі, 30.03.2025, близько 19.50 год, на виконання досягнутих усних домовленостей із ОСОБА_5 та за його вказівкою, ОСОБА_10 прибув потягом на залізничний вокзал станції м.Київ, де його зустріла невстановлена на даний час особа та за вказівкою ОСОБА_5 перевезла на автомобілі до шиномонтажної станції «Віанор», що в м.Києві, де його зустрів ОСОБА_5 та в ході особистої зустрічі отримав з рук у руки 4000 доларів США, а решту 6000 доларів мав передати його спільнику ОСОБА_9 . В свою чергу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на власному автомобілі транспортували ОСОБА_10 до м.Сарни, де його поселили в готель для подальшого переправлення через державний кордон України до Республіки Білорусь. Надалі, ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_11 грошові кошти які перед цим передав йому ОСОБА_10 в сумі 6000 доларів США і близько 12 год 58 хв 31.03.2025 дії злочинного характеру було припинено працівниками поліції в м.Сарни Рівненської області. В подальшому 01.04.2025 в ході проведення оперативних заходів за адресою АДРЕСА_2 було затримано громадянина ОСОБА_5 , як організатора злочинної схеми.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий покликаються на те, що 01.04.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який є тяжким, що може стимулювати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати свою злочинну діяльність; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема змушувати їх надати покази які б виключили його участь у вчинені кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор та слідчий виклали доводи аналогічні до наведених в клопотанні, просили таке задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
Захисник підозрюваного відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила та просила обрати інший альтернативний вид запобіжного заходу, зокрема у виді застави.
Підозрюваний у судовому засіданні відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив частково, пояснив, що готовий до співпраці із слідством, а тому просив застосувати до нього заставу.
Заслухавши думку підозрюваного, його захисника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В ході розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024071090000191 від 12.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Крім того, дослідженими матеріалами встановлено, 01.04.2025 о 07 год 45 хв гр. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_5 за ч.3 ст.332 КК України підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: витягом з ЄРДР від 12.10.2024, протоколом обшуку від 31.03.2025, протоколом огляду місця події від 31.03.2025, протоколом затримання ОСОБА_5 та протоколами допитів свідків.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, слідчий суддя вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими, а також достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаній стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Виконуючи вимоги законодавства, з врахуванням обставин, наведених у ст.178 КПК України, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вважаю, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним, не буде виконувати покладені на нього обов'язки та може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Доказів неможливості підозрюваного за станом здоров'я перебувати в місцях ув'язнення не надано.
Слідчим та прокурором повністю доведені обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України.
Між тим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного не існує, та й такий запобіжний захід який не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для застосування запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі не вбачаю. А застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.
Також зверну увагу на те, що більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати у зв'язку з тим, що дані запобіжні заходи вимагають наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов'язків. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов'язаного із триманням під вартою.
У сукупності вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти злочини та буде переховуватися від суду з метою уникнути покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості в інкримінованому йому злочині.
Враховую і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення свідчить про підвищену суспільну небезпеку.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для зміни стосовно підозрюваного запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, судом не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу суду не надано.
Під час розгляду вказаного клопотання встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, в силу вимог ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відтак, прокурором та слідчим не доведено, що розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому враховуючи особу останнього, його майновий стан, сімейний стан, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, на підставі ч.5 ст.182 КПК України, вважаю, що достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього КПК України обов'язків буде застава, що становитиме 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 гривень.
Такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом сприяння підозрюваному бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі абз. 2 ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов'язки підозрюваному у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою строком 60 днів з моменту затримання, тобто до 30.05.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Закарпатській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУ НП у Закарпатській області ОСОБА_4 або іншого слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суду за першим викликом;
- повідомляти слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУ НП у Закарпатській області ОСОБА_4 або іншого слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суду про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні №12024071090000191 від 12.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі Закарпатської Установи виконання покарання (№9).
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Закарпатської Установи виконання покарання (№9) негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ ВП №2 Мукачівського РУП ГУ НП у Закарпатській області ОСОБА_4 , прокурора Воловецького відділення Мукачівської окружної прокуратури та слідчого суддю Воловецького районного суду Закарпатської області у даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_12 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.
Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2025
Слідчий суддя ОСОБА_1