01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/27520/23
адміністративне провадження № К/990/5621/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23 за позовом Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 12.02.2025 надійшла касаційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23. Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 01.11.2024, від 11.12.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, викладення належним чином підстав касаційного оскарження.
В межах встановленого судом строку скаржником надіслано заяву про уточнення касаційної скарги.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження скаржником вказано, що пропуск строку обумовлений військовими діями та безпековою ситуацією, технічними перешкодами при поданні першої касаційної скарги, обмеженим режимом роботи поштових відділень у грудні 2024-січні 2025.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд приходить до висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 01.11.2024, від 11.12.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою від 11.12.2024, яка доставлено до електронного кабінету скаржника в системі «Електронний суд» 12.12.2024 о 01:29 год, повторно касаційну скаргу подано 12.02.2025, тобто через два місяці після повернення попередньої касаційної скарги.
Скаржником не обґрунтовано належними доводами надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Так, скаржником зауважено про військові дії та безпекову ситуацію, надано роздруківку щодо кількості та тривалості повітряних тривог на Дніпропетровщині, зауважено, що це зумовило на припинення роботи відділень АТ «Укрпошта». Також скаржником наведено скорочений графік роботи відділень АТ «Укрпошта» в грудні 2024 року.
Верховний Суд зауважує, що питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, особливо якщо скаржник не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Слід зазначити, що касаційну скаргу втретє подано засобами системи «Електронний суд», відтак посилання скаржника на графік роботи відділень АТ «Укрпошта» не доводить поважність причин зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Посилання скаржника на технічні перешкоди при поданні скарги також не обґрунтовують надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги після одержання ухвали Верховного Суду про повернення попередньої касаційної скарги.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
Як встановлено з матеріалів втретє поданої касаційної скарги, доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі, посилань на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, тверджень, що відсутність чеків РРО не є підставою для невизнання податкового кредиту, якщо операція підтверджена іншими первинними документами, що закон не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження реальності операції, а вимога податкового органу надати саме фіскальні чеки РРО заправки пального за минулі періоди не ґрунтується на прямих нормах закону.
Колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не враховано, що судом апеляційної інстанції оцінено зібрані у справі докази, враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не спростовано правильність врахування апеляційним судом таких висновків.
Відтак, скаржником проігноровано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Втретє подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон Л.І. Бившева