01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №520/19348/24
адміністративне провадження № К/990/12303/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №520/19348/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2951500003855 від 10.01.2024 про скасування раніше призначеної за вислугу років пенсії відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2951500003855 від 10.01.2024.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №520/19348/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/19348/24 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що належним способом захисту позивачки є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_2 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №520/19348/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Втім, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення є необґрунтованим, оскільки такі посилання з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 року у справі № 752/20817/16, від 08.06.2018 року у справі № 308/12260/16-а, від 16.05.2018 у справі №607/14236/16-а, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №520/19348/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Н. В. Коваленко
Л. В. Тацій