26 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10743/24 пров. № А/857/34759/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Мікули О.І., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів, повний текст рішення складено 03.12.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», Дочірнє підприємство «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд» про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», Дочірнього підприємства «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд» у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України «Про часткове задоволення скарги» № 1331/5 від 03.05.2024 в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, а саме: пункт 3 цього Наказу, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що 03.06.2022 ОСОБА_1 подано до Міністерства юстиції України скаргу на наступні рішення по об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1985002446101, прийняті:
- державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем від 12.12.2019 № 50173203;
- приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем від 22.04.2021 № 57798316.
Наказом Міністерства юстиції України № 1331/5 від 03.05.2024 «Про часткове задоволення скарги» вирішено:
- Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 12.12.2019 № 50173203 державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича.
- Тимчасово блокувати державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяку Павлу Тарасовичу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
- Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича (п. 3 Наказу).
Підстава винесення оскаржуваного Наказу: Висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.04.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 року за № СК-1011-22.
При цьому зазначає, що 12.12.2019 державним реєстратором Тузяком Павлом Тарасовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 50173203, відповідно до якого за Дочірнім підприємством «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд» (далі - ДП «Львівтрансспецбуд») зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «В-1», загальною площею 438,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наступних документів (вбачається з графи «підстава для державної реєстрації» Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, що додається).
- Договору купівлі-продажу з відстрочкою оплати терміном на 18 місяців повної суми від 19.08.1999 (за цим правочином аркову споруду (а не, як внесено в Реєстр, нежитлову будівлю літ. «В-1») придбало ТОВ ВП «Львівспецбуд», а не ДП «Львівтрансспецбуд»).
- Акта приймання-передачі від 19.08.1999 (за яким арочна споруда прийнята ТОВ ВП «Львівспецбуд», а не ДП «Львівтранспецбуд»).
- Довідки № 20 від 17.03.2003, виданої ЗАТ «Львівтурист», про будівництво об'єктів нерухомості господарським шляхом в 1987-88 роках (стосується контрольно-технічного пункту та металевого складу, а не аркової споруди).
- Протоколу № 1 засідання зборів засновників ТзОВ ВП «Львівспецбуд» від 25.02.2000 (яким створено ДП «Львівтрансспецбуд» і в якому відсутні розпорядчі рішення щодо будь-якого конкретного майна Товариства).
Таким чином, приймаючи 12.12.2019 вказане рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за ДП «Львівтрансспецбуд», державний реєстратор Тузяк Павло Тарасович керувався документами (Договір та акт), що підтверджують право власності іншого суб'єкта на це майно, а саме: ТзОВ ВП «Львівспецбуд», в якому Позивачу - ОСОБА_1 , як засновнику, належить 50% статутного капіталу (витяг з ЄДР міститься в матеріалах справи), тобто здійснив державну реєстрацію права власності не за тією юридичною особою, правовстановлюючі документи щодо якої він отримав, які містять суперечності та не дають змоги встановити тип об'єкта нерухомості.
Вказане встановлено Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України, на підставі якого прийнято оскаржуваний Наказ яким скасовано (анульовано) рішення від 12.12.2019 № 50173203, прийняте державним реєстратором Тузяком П.Т.
Міністерством юстиції України у двох Наказах, а саме: № 2572/5 від 14.07.2023, що є чинним, а також в неоспорюваній частині Наказу № 1331/5 від 03.05.2024, що оскаржується в межах даної справи, встановлено незаконність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50173203 від 12.12.2019, прийнятого державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком П.Т., з підстав наявності суперечності у наданих до реєстрації документах, зокрема: у договорі купівлі-продажу з відстрочкою оплати терміном на 18 місяців повної суми від 19.08.1999, укладеному між ДП АТК «Турист» та ТОВ ВП «Львівспецбуд» та акті приймання-передачі арочної споруди від 19.08.1999, - що не дають змоги встановити набуття речових прав на відповідне майно конкретною юридичною особою - ДП «Львівтрансспецбуд».
В подальшому, після незаконної державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ДП «Львівтрансспецбуд», приватним нотаріусом Шафраном Романом Івановичем, як державним реєстратором, прийнято рішення від 22.04.2021 № 57798316 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на цей об'єкт за ТзОВ «Захід Авто Сервіс» (вбачається з Інформаційної довідки) на підставі Договору купівлі- продажу від 22.04.2021, укладеного між ДП «Львівтрансспецбуд» та ТзОВ «Захід Авто Сервіс» (копія міститься у матеріалах справи), у п. 1.2. якого вказано, що нежитлова будівля належить Продавцеві (ДП «Львівтрансспецбуд») на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 19.08.1999 та Акту приймання-передачі арочної споруди від 19.08.1999, тобто тих же документів, які не дають змоги встановити набуття ДП «Львівтрансспецбуд» речових прав на відповідне майно.
Попри вказане, за результатами розгляду скарги Позивача, Міністерство юстиції України дійшло висновку про законність, прийнятого ОСОБА_2 рішення від 22.04.2021 № 57798316 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що не узгоджується з приписами чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, предметом якого є визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 1331/5 від 03.05.2024 в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо анулювання рішення про державну реєстрацію прав, прийнятого ОСОБА_2 , суд першої інстанції жодним чином, не спростував посилань сторони Позивача на порушення Відповідачем процедури розгляду скарги, обмежившись наступним узагальненим висновком: «Дослідивши письмові докази, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора Тузяка П.Т., в силу закону мало обов'язок припинити наступну державну реєстрацію права, а. саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення».
У постанові Верховного Суду від 22.02.2024 по справі № 640/8076/19 в аналогічних правовідносинах (за позовом особи до Мін'юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту про відмову у задоволенні скарги) сформовано наступний правовий висновок: « 26. Таким чином, в межах розгляду справи адміністративний суд відповідно до визначених законом завдань адміністративного судочинства перевіряє дотримання процедури під час реалізації Міністерством юстиції України владних управлінських функцій щодо забезпечення адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб».
Відповідна процедура регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок №1128).
Пунктом 9 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2024 по справі № 520/13239/2020 в аналогічних правовідносинах (за позовом особи до Мін'юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту) сформовано наступний правовий висновок щодо застосування пунктів 9, 10, 11, 12, 14 Порядку № 1128 та ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: « 33. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що положеннями Закону №1952-IV та Порядку №1128 визначена процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації, дотримання якої є обов'язковим для її учасників, оскільки вона є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи».
З огляду на вказане, процедура розгляду скарг включає в себе обов'язкове встановлення того, які дії, що випливають з факту скасування рішення державного реєстратора підлягають вчиненню (п.п. 5 п. 9 Порядку № 1128), чого не було дотримано Міністерством юстиції України у даному випадку.
Як прослідковується з Висновку Центральної колегії від 04.04.2024 (п. 31) та оскаржуваного Наказу (преамбула та п. 2), рішення ОСОБА_3 № 50173203 від 12.12.2019 про державну реєстрацію права анульоване та визнане таким, що прийняте з порушенням, на підставі п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Водночас, за імперативними приписами абз. 18 ч. 7 ст. 37 цього Закону у разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).
За правилами абз. 2 ч. 3 ст. 26 цього Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
При цьому, абзацом 4 вказаної норми визначено, що державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
З огляду на зазначене, Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора ОСОБА_3 , мало обов'язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення, що свідчить про протиправність оскаржуваного Наказу в спірній частині.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався виключно Висновком Центральної колегії, на підставі якого прийнято оскаржуваний Наказ, мотиви якого зводяться до того, що рішення нотаріуса Шафрана Р.І. відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав, з вказівкою на неможливість перевірки у даних правовідносинах процедури, яка визначена Законом України «Про нотаріат», що взагалі не являється підставою даного позову, адже Позивач покликається виключно на порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні державної реєстрації переходу права власності, а не на протиправність вчиненої нотаріальної дії - посвідчення Договору.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2024 по справі № 400/2767/22 в аналогічних правовідносинах (за позовом особи до Мін'юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту про відмову у задоволенні скарги) сформовано наступний правовий висновок: «Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того, як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Також, у постанові від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
З огляду на вищезазначене, прийняття наказу про відмову у задоволенні скарги без наведення належних мотивів та обгрунтувань, не може вважатися таким, що відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним».
Таким чином, оскільки ні Висновок Центральної колегії, на підставі якого прийнято спірний Наказ, ні оскаржуване судове рішення не містять нормативного обґрунтування правомірності незастосування Міністерством юстиції України процедури, яка діє з 26.07.2022, що закріплена у статтях 26 та 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і передбачає відновлення становища, що існувало до прийняття анульованого та визнаного таким, що прийняте з порушенням п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення про державну реєстрацію прав, як це має місце у даному випадку, - то вказане свідчить наявність підстав для скасування оскаржуваного Наказу.
Про протиправність спірного Наказу також свідчить те, що після незаконної державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ДП «Львівтрансспецбуд», здійсненої Тузяком Павлом Тарасовичем, приватним нотаріусом Шафраном Романом Івановичем, як державним реєстратором, прийнято рішення від 22.04.2021 № 57798316 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на цей об'єкт за ТзОВ «Захід Авто Сервіс» на підставі Договору купівлі-продажу від 22.04.2021, укладеного між ДП «Львівтрансспецбуд» та ТзОВ «Захід Авто Сервіс», у п. 1.2. якого вказано, що нежитлова будівля належить Продавцеві (ДП «Львівтрансспецбуд») на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 19.08.1999 та Акту приймання-передачі арочної споруди від 19.08.1999, тобто тих же документів, які не дають змоги встановити набуття ДП «Львівтрансспецбуд» речових прав на відповідне майно.
Крім того, у своїх письмових поясненнях від 19.09.2022, приватний нотаріус Шафран Р.І, підтвердив, що йому надавались вказані правовстановлюючі документи, зазначивши наступне: «Окрім інформації з ДРПП документами, які підтверджували право власності ДП «Львівтрансспецбуд» на нежитлову будівлю були: Договір купівлі-продажу та акт приймання передачі між ДП АТК «Турист» та ТОВ ВП «Львівспецбуд», за якими у власність останнього була передана арочна споруда».
Таким чином, при здійсненні реєстраційної дії на підставі Договору купівлі- продажу від 22.04.2021, приватний нотаріус Шафран Р.І., як державний реєстратор, керувався тими ж документами, які вже оцінені Міністерством юстиції України (в Акті № 4011/19.1.1/23 від 14.0 7.2023, на підставі якого винесено Наказ № 2572/5 від 14.07.2023 та у Висновку від 04.04.2024, на основі якого прийнято оскаржуваний Наказ в неоспорюваній частині), як такі, в яких наявні суперечності та у зв'язку з чим анульовано попереднє рішення державного реєстратора Тузяка П.Т.
У постанові Верховного Суду від 23.02.2021 по справі № 804/611/17 в аналогічних правовідносинах (за позовом приватного нотаріуса до Мін'юсту про визнання протиправними та часткове скасування наказів Мін'юсту) сформовано наступний правовий висновок: « 54. Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора випливає, що одним з його обов'язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями».
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2024 р. по справі № 420/8202/23 (за позовом юридичної особи до Мін'юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту «Про відмову у задоволені скарги» та зобов'язання забезпечити новий розгляд скарги), в якій мали місце такі ж обставини, що й в даній справі, а саме - невідповідність відомостей зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, вказаним у документах, поданих для державної реєстрації, що є підставою для скасування наказу Мін'юсту в частині відмови у задоволенні скарги.
З огляду на вказане, неправомірними є твердження Центральної колегії Міністерства юстиції України, викладені у Висновку від 04.04.2024 р., на підставі якого прийнято оскаржуваний Наказ в оспорюваній частині, про те, що приватним нотаріусом Шафраном Р.І. під час прийняття оскаржуваного рішення було дотримано вимоги статей 18, 27, ЗГ2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на наступне.
В силу положень ч. 6 ст. 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в ред. від 01.12.2020 р. нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.
Нотаріус за положеннями п. 2 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону є державним реєстратором.
Згідно з ч. 8 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до абз. 4 п. 1 ч. 3. ст. 10 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
При цьому, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 24 цього Закону підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Таким чином, оскільки рішення № 57798316 від 22.04.2021 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Шафраном Р.І. за наявності підстав для відмови у такій, зокрема, на основі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: у зв'язку з суперечностями у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та тих, що містилися в документах, наданих на підтвердження права власності ДП «Львівтрансспецбуд» на нежитлову будівлю (у договорі купівлі-продажу та акті приймання передачі від 19.08.1999 р.), наявність яких вже встановлена у двох Наказах Міністерства юстиції України: № 2572/5 від 14.07.2023 р. та в неоспорюваній частині оскаржуваного Наказу № 1331/5 від 03.05.2024 р., - то вказане свідчить про існування підстав для визнання протиправним і скасування відповідного Наказу.
У відзивах на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Сервіс», Дочірнє підприємство «Львівтрансспецбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Львівспецбуд» просили таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2022 позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою, у якій, зокрема, просив:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50173203 від 12.12.2019 року, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57798316 від 22.04.2021 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.
В обґрунтування скарги позивач зазначив, що є учасником із часткою 50% у статутному капіталі ТОВ ВП «Львівспецбуд», яке в свою чергу володіє 100% статутного капіталу Дочірнього підприємства «Львівтранспецбуд». ТОВ ВП «Львівспецбуд» є власником нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.1999, укладеного між Дочірнім підприємством АТК «Турист» та ТОВ ВП «Львівспецбуд». Оскаржуваним рішенням державний реєстратор ОСОБА_3 відкрив розділ Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю та зареєстрував право власності на неї за ДП «Львівтранспецбуд». Оскаржуваним рішенням приватний нотаріус Шафран Р.І. зареєстрував перехід права власності на нежитлову будівлю до ТОВ «Захід Авто Сервіс» на підставі договору купівлі-продажу. На думку позивача, оскаржувані рішення державного реєстратора ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Шафрана Р.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті з порушенням вимог законодавства та підлягають анулюванню, оскільки власником нежитлової будівлі є ТОВ ВП «Львівспецбуд», а не його дочірнє підприємство.
Наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2022 №3495/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті» скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 залишено без розгляду по суті у зв'язку із спливом строку подання скарги.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №380/18763/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3495/7 від 21.12.2022 року «Про залишення скарги без розгляду по суті».
Відповідно, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2024 №1331/5 «Про часткове задоволення скарги» скаргу задоволено частково:
- визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 12.12.2019 № 50173203 державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 (п. 2 наказу);
- відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича, оскільки це рішення відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав (п. 3 наказу);
- тимчасово заблоковано державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці (п. 4 наказу).
Підстава наказу: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.04.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.06.2022 за № СК-1011-22.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV, у редакції, чинній на день прийняття відповідачем наказу від 03.05.2024 № 1331/5) Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону №1952-ІV).
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав (абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV).
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги (абз. 1 ч. 4 ст. 37 Закону №1952-ІV).
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника (абз. 2, 3 ч. 4 ст. 37 Закону №1952-ІV).
Згідно ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів. Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №1952-ІV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.
Частиною сьомою статті 37 Закону №1952-ІV встановлено, що у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України »Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.
Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов'язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п'яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб'єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб'єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.
У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).
У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.
Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону №1952-ІV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того судом правильно враховано і те, що процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) (далі - Порядок №1128).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Пунктом 13 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
З огляду на це суд слушно зауважив, що до повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Як уже згадувалось вище, 04.04.2024 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) складено Висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 на рішення від 12.12.2019 № 50173203 (далі - оскаржуване рішення-1) державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 (далі - державний реєстратор Тузяк П.Т.), від 22.04.2021 № 57798316 (далі - оскаржуване рішення-2) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича (далі - приватний нотаріус Шафран Р.І.), щодо нежитлової будівлі літ. В-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлова будівля).
За результатами розгляду скарги позивача, Колегія рекомендувала:
1. Скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 задовольнити частково.
2. Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 12.12.20194 № 50173203 державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 .
3. Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 03.06.2022 в частині рішення від 22.04.2021 № 57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича, оскільки це рішення відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.
4. Тимчасово блокувати державному реєстратору Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_3 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Згідно Висновку від 04.04.2024 Колегією встановлено, що оскаржуване рішення-1 прийнято державним реєстратором Тузяком П.Т. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, саме на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, та з порушенням загальних засад державної реєстрації визначених пунктами 1, 4 частини першої статті 3 Закону щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, а тому оскаржуване рішення прийняте з порушенням Закону та підлягає анулюванню.
Щодо оскаржуваного рішення-2 приватного нотаріуса Шафрана Р.І., Колегією встановлено, що приватним нотаріусом Шафраном Р.І. під час прийняття оскаржуваного рішення-2 було дотримано вимоги статей 18, 27, 31-2 Закону. Підстави для скасування оскаржуваного рішення-2 відсутні, оскільки воно прийняте на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.04.2021 з дотриманням вимог реєстраційного законодавства.
Надаючи оцінку твердженням позивача, як підставу для задоволення позовних вимог, що Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора Тузяка П.Т., в силу закону мало обов'язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно п. 2-1 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-ІV однією із загальних засад державної реєстрації речових прав визначено одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 31-2 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.
За змістом ч. 6 ст.31-2 Закону №1952-ІV нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.
При цьому суд підставно вважав, що порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон №3425-XII).
Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).
Підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії визначені у ч. 1 ст. 49 Закону №3425-XII, а саме нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.
9) в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
З Висновку від 04.04.2024 вбачається, що колегія встановила, що, під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 22.04.2021 №45258881, до якої було додано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.04.2021, зареєстрований в реєстрі за №2178, приватним нотаріусом Шафраном Р.І. було належним чином перевірено відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Колегія зробила висновок, що оскаржуване рішення-2 приватного нотаріуса Шафрана Р.І. відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. 50 Закону №3425-XII нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував, правові висновки викладені у постановах від 20.07.2022 у справі №461/2565/20 та від 20.12.2023 у справі №523/4642/22 де Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
З урахуванням викладеного та з огляду на норми ст. 50 Закону №3425-XII, суд підставно вважав, що оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства як спір про право.
У постанові від 16.11.2021 у справі № 910/694/21 Верховний Суд зробив правовий висновок, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін'юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін'юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін'юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що Міністерство юстиції України, анулювавши рішення державного реєстратора Тузяка П.Т., в силу закону мало обов'язок припинити наступну державну реєстрацію права, а саме: рішення № 57798316 від 22.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Шафраном Р.І., як державним реєстратором, тим самим, відновивши попереднє становище, що існувало до прийняття першого рішення, а відтак наказ від 03.05.2024 № 1331/5 в оспорюваній частині відмови у задоволенні скарги позивача від 03.06.2022 щодо рішення від 22.04.2021 №57798316 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафрана Романа Івановича (п. 3 наказу) прийнятий відповідачем в порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством України
З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, такі відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року по справі №380/10743/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. І. Мікула
Н. М. Судова-Хомюк
повний текст складено 02.04.2025