01 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5069/24 пров. № А/857/31907/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (головуючий суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль) у справі №500/5069/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
14.08.2024 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБУД») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 067276 від 23.07.2024 в розмірі 51000,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою №067280 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 51000,00 грн. Підставою для застосування даного штрафу був акт перевірки АР №055800 від 05.06.2024 яким зафіксовано перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством вагових норм визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вказує, що відповідач не повідомив його належним чином про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений можливості надати пояснення та документи на підтвердження того, що на момент перевірки водій транспортного засобу марки МАЗ 6501С5-584-000, номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із позивачем, а сам транспортний засіб було передано у орендне користування ПП «ТІЕРРА».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідач, при розгляді справи про ймовірне порушення позивачем законодавства про перевезення вантажів, не мав у своєму розпорядженні інформації про вручення повідомлення про розгляд справи позивачу однак її розглянув, хоча був наділений повноваженнями відкласти розгляд справи на іншу дату. Таким чином, на думку апелянта, відповідач свідомо порушив право позивача на захист, право надати пояснення та долучити докази невинуватості - що не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Звертає увагу, що ТОВ «БМБУД» не є власником транспортного засобу - самоскид МАЗ 6501С5-584-000, який вказаний в ТТН та не наділене повноваженнями заявника для проведення перереєстрації такого транспортного засобу, що не було досліджено судом першої інстанції та не надано правової оцінки зазначеному. Вважає, що вищенаведені обставини є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
29.01.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що ним 23.07.2024 було правомірно винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 грн. відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 31.05.2024 та направлення на рейдову перевірку №003522 від 31.05.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д М -19, 499 км+070, Чернівецька область.
05.06.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .
Власником транспортного засобу є ТОВ «Альфа-Лізинг Україна».
Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну №866 від 05.06.2024, відповідно до якої здійснювалося перевезення вантажу (щебінь). Автомобільним перевізником зазначено ТОВ «БМБУД».
Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) посадовими особами Укртрансбезпеки на вищезазначеній ділянці дороги проводився габаритно - ваговий контроль.
За результатами проведення габаритно - вагового контролю зазначеного транспортного засобу (талон зважування знаходиться в матеріалах справи) було встановлено перевищення вагових параметрів, - вага транспортного засобу становила 33,96 т, що перевищує нормативно визначені 24 т на 35,84%; навантаження на здвоєні осі транспортного засобу становило 26,2 т, що перевищує нормативно визначені 18 т на 46%.
Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР055800 від 05.06.2024, Довідку №0079806 від 05.06.2024 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт №0061466 від 05.06.2024 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Акт про блокування транспортного засобу №АБ003653 від 05.06.2024.
В акті №АР055800 від 05.06.2024 зафіксовано порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України та статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР055800 від 05.06.2024 було призначено на 23.07.2024, про що позивача повідомлено листом.
Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходження Україна, 47734, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Настасів, вул. Плебанівка, будинок 712/9 на вказану адресу і було направлено лист-повідомлення.
Відповідно до трекінгу відправлень АТ "Укрпошта" за номером 0600940101465, вказаний лист перебував у точці видачі 13.07.2024.
23.07.2024 в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №067276 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Також матеріали справи містять Договір фінансового лізингу №850-ЛВ-МСБ-Ф-243 від 16.08.2021, укладений між ТзОВ "Альфа-лізинг Україна" та ТзОВ "БМБУД", згідно якого автомобіль марки МАЗ 6501С5-584-000, ДНЗ НОМЕР_1 передано у строкове платне володіння та користування позивача.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист ПП "ТІЕРРА" від 02.08.2024 №02/08/2024 у якому останнє на запит позивача повідомляє, що зазначені у запиті номери товарно - транспортних накладних: ТТН №868 від 05.06.2024 року; ТТН №863 від 05.06.2024 року; ТТН №866 від 05.06.2024 року - співпадають із номерами які внесені в Журнал обліку фактур, товарно-транспортних накладних. Однак, підтвердити чи спростувати чи саме ці товарно-транспортні накладні належать ПП "ТІЕРРА" не вдасться можливим так як не долучені їх копії. Крім того, ПП "ТІЕРРА" повідомило позивача, що 05.06.2024 надавало послуги з перевезення щебеневої продукції ТОВ "ЛЕЗЕР-ЛЕНД" транспортними засобами орендованими у ТОВ "БМБУД" згідно Договору оренди №01/04/24 від 01 квітня 2024 року.
Відповідно до Договору оренди №01/04/24 від 01 квітня 2024 року та акту прийому передачі до нього, укладених між ТзОВ "БМБУД" та ПП "ТІЕРРА", автомобіль марки МАЗ 6501С5-584-000, ДНЗ НОМЕР_1 передано у орендне користування ПП "ТІЕРРА".
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Колегія суддів зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567).
Пунктом 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Згідно із пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (Порядок №879).
За визначенням, наведеним у Порядку №879: підпункт 2 пункту 2 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; підпункт 11 пункту 2 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання); пункт 3 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Правила).
Відповідно до пункту 1 Правил визначено, що вони встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Правилами, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктами 2, 3 даних Правил Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідну пунктом 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 25 Правил визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Пункт 1 Порядку №879 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах.
Підпунктом 5 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 33 Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку №879 такий визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Порядком №879 визначено, що точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 17 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Правила №363). Приписами пункту 1 Правил визначено: вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Згідно з пунктом 11.3 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Відповідно до пункту 11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Згідно пунктом 11.5. Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Аналізуючи наведені положення Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, колегія суддів зазначає, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку. Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу). Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно товарно-транспортної накладної від 05.06.2024 №866 на момент перевірки здійснювалося перевезення вантажу. Автомобільним перевізником зазначено ТОВ "БМБУД".
Верховним Судом у поставові від 01.06.2023 року у справі №640/39442/21 досліджувалося питання суб'єкта відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III "Про автомобільний транспорт" та наголошено, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 14 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III. Тому, автомобільний перевізник у справах за позовами про оскарження штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Закону України №2344-III "Про автомобільний транспорт" не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 та від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважував, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії, зокрема і у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №520/4486/23.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу під час проведення перевірки здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної №866 від 05.06.2024, яку пред'явив водій Головацький М.В. уповноваженим особам Укртрансбезпеки. У вказаній ТТН зазначено автомобільний перевізник - БМ БУД код ЄДРПОУ 410037833, вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурдяківський спецкар'єр", вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдінг". При цьому, в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №055800 від 05.06.2024, контролюючим органом зроблено посилання на товарно-транспортну накладну №866 від 05.06.2024, де зазначено автомобільним перевізником позивача.
Колегія суддів наголошує, що формування та збір документів для перевезення вантажу завершується на початку руху та мають бути у водія на руках. Саме на підставі первинних документів, які надані водієм на місці зупинки транспортного засобу, а не інших документів, наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вказує, що товарно-транспортна накладна №866 від 05.06.2024 та акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №055800 від 05.06.2024 є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження тієї обставини, що перевізником під час здійснення 05.06.2024 рейдової перевірки транспортного засобу марки МАЗ 6501С5-584-000, номерний знак НОМЕР_1 був позивач. У зв'язку із цим, позивач, як володілець транспортного засобу МАЗ 6501С5-584-000, номерний знак НОМЕР_1 на підставі договору фінансового лізингу, на переконання колегії суддів, зобов'язаний був виявити високого рівня обачність для того, щоб забезпечити належне використання даного транспортного засобу особами, яким він передає право користування ним чи допускає до експлуатації, в тому числі і відображення реальної інформації про користувача та перевізника у супровідних документах, що можуть бути предметом перевірки контролюючими органами.
Що доводів апелянта про те що, посадовими особами Укртрансбезпеки було порушено процедуру розгляду справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи (пункт 25). Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26). У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27).
Аналіз положень наведених пунктів Порядку № 1567 дає підстави колегії суддів для висновку, що адміністративний розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу відбувається у відповідному органі державного контролю із обов'язковим належним повідомленням (рекомендованим повідомленням чи під розписку) суб'єкта господарювання. Крім того, із зазначених пунктів Порядку №1567 можна дійти висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів виноситься керівником органу державного контролю або його заступником за наявності достатніх підстав, встановлених під час адміністративного розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відтак, доводи апелянта про те, що відповідачем не було повідомлено його у належний спосіб про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, є необгрунтованими, оскільки до матеріалів справи долучено витяг відстеження поштового відправлення (трекінг №0600940101465) із офіційного сайту Укрпошти, згідно якого вказане відправлення відправлено 11.07.2024 та вручено позивачу 31.07.2023. При цьому, з дати надходження його до точки видачі/доставки (13.07.2024) до дати розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу (23.07.2024) минуло десять днів, що на думку суду було достатнім строком для підготовки позивача до розгляду справи, за умови своєчасного отримання ним повідомлення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача були наявні підстави як для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі представника ТОВ "БМБУД", так і для застосовування до останнього адміністративно-господарського штрафу згідно з абзацом 17 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 500/5069/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний