19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6241/22 пров. № А/857/26953/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю представників:
представник відповідача Гій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 380/6241/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною (головуючий суддя Морська Г.М., м. Львів, проголошено о 15:25:56, повне судове рішення складено 27 вересня 2024 року),-
11.04.2022 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд першої інстанції з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо ненарахування на невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за час з 16.06.2016 по 16.01.2020.
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 16.06.2016 по 16.01.2020.
В обґрунтування вимог позовної заяви позивач покликався на те, що за період проходження служби, а саме з 16.06.2016 по 16.01.2020 йому протиправно не виплачувалася заробітна плата.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, позов задоволено частково:
- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 у розмірі 40 658 (сорок тисяч шістсот п'ятдесят вісім) гривень 67 копійок з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27 червня 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, а справу №380/6241/22 направлено на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції касаційний суд зазначив, що у позовній заяві позивач наголошував на тому, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 має обчислюватися відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу; якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.
Зазначено, що судами не було встановлено чи повинно обчислення розміру середнього заробітку позивача, за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019, здійснюватися відповідно до пункту 4 Порядку №100, про застосування якого позивач просив у позовній заяві, шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини, з урахуванням викладених у цій постанові висновків, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України та приписів Порядку №100.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 25.01.2017 по 05.02.2019.
- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 включно у розмірі 23185 (двадцять три тисячі сто вісімдесят п'ять) гривень 95 копійок з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
- в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Суд першої інстанції розраховуючи суму середнього заробітку позивача, враховував довідку відповідача від 27.08.2024 № 116, відповідно до якої позивач отримав грошове забезпечення за останні повністю відпрацьовані 2 місяці перед звільненням квітень 2015 року 3488,97 грн. та травень 2015 - 2706,48 грн., разом 6195,45 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 25.01.2017 05.02.2019 становить: 741 х 88,86 = 65845,26 грн.
Разом з тим, при визначенні кінцевої суми, що підлягала стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував те, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.11.2022 № 3424, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/6241/22, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду віл 02.11.2022 у справі №380/6241/22 нараховано та виплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 включно у розмірі 40659,31 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 23 грудня 2022 року та платіжним дорученням № 86 від 23 грудня 2022 року про сплату податків, зборів та обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права та неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду викладених у постанові від 27 червня 2024 року у цій справі, просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 у розмірі мінімальної заробітної плати.
За доводами ОСОБА_1 касаційний суд у постанові від 27 червня 2024 року у цій справі наголосив, що судами не було встановлено чи повинно обчислення розміру середнього заробітку позивача, за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019, здійснюватися відповідно до пункту 4 Порядку № 100, про застосування якого позивач просив у позовній заяві, шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
ОСОБА_1 вважає, що фактично у своєму рішенні від 23.09.2024, суд першої інстанції проігнорував висновок касаційного суду у цій справі, а тому не погоджується із присудженою до стягнення сумою. Вважає, що до стягнення має бути присуджено суму у розмірі 91422,00 грн.
Водночас, апеляційну скаргу подало й Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати регулює питання обчислення середньої заробітної плати виключно у випадках її збереження. У даному випадку ОСОБА_1 був звільнений з посади, а згодом поновлений на цій посаді на підставі рішення суду. Тобто, певного часу не знаходився у трудових правовідносинах із Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, не виконував ніяких посадових обов'язків, за ним не зберігалось його грошове забезпечення. Грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, присуджене позивачу іншими судовими рішеннями, за своєю правовою природою є компенсаційною виплатою особі за час її знаходження у вимушеному прогулі, а не оплатою праці.
Що стосується врахування довідки про грошове забезпечення, яка міститься у справі №380/2355/20 то відповідач зазначає наступне. Спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, що є відмінним від стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Повідомляє, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.11.2022 №3424, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №380/3241/22, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №380/6241/22 нараховано та виплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 включно у розмірі 40658,67 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Додатково виконання рішення підтверджується платіжним дорученням № 87 від 23 грудня 2022 року та платіжним дорученням № 86 від 23 грудня 2022 року про сплату податків, зборів та обов'язкових платежів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.01.2017 по 05.02.2019 року був обрахований правомірно і виплачений Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на виконання рішення суду у справі №380/6241/22.
Також, Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області подало відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якій, з мотивів тотожних мотивам вказаним у апеляційній скарзі, проти вимог позивача заперечило.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений встановленому законом порядку.
Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує з мотивів викладених у відзиві. В той же час представник відповідача вимоги скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справи у Львівській області підтримує, просить їх задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ознайомившись із доводами апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справи у Львівській області залишити без задоволення з врахуванням наступних мотивів.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, остання займана посада - слідчий слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 12.06.2015 № 1712 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, а наказом від 25.06.2015 №445 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі № 813/3615/15:
- визнано протиправними і скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області від 12.06.2015 №1712 у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та від 25.06.2015 № 445о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області з 25.06.2015;
- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі №813/3615/15 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу і прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в позові у цій частині. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
06.11.2015 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області прийнято наказ №789 о/с, яким позивача поновлено в органах внутрішніх справ.
Іншим наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області від 06.11.2015 №826 о/с позивача звільнено з посади слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області у запас за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06.11.2015.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №813/77/16 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області від 06.11.2015 № 826 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 06.11.2015; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015;
- стягнуто з Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8340 грн 24 коп.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі №813/77/16 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №813/77/16 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016.
Наказом відповідача від 17.01.2020 №1254 о/с позивача поновлено в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України з 07.11.2015.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі №380/2355/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №813/77/16 (постанови Верховного Суду від 06.02.2019) про поновлення на роботі за період з 06.02.2019 по 16.01.2020;
- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 06.02.2019 по 16.01.2020 в розмірі 27251 грн 68 коп, без врахування податків та зборів.
- у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.06.2016 по 05.02.2019 відмовлено.
З урахуванням наведених обставин, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 в цій справі, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, закрито провадження в справі в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача заробітної плати за період з 16.06.2016 по 24.01.2017 та з 06.02.2019 по 16.01.2020.
Отже, спірним є стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача заробітної плати за період з 25.01.2017 по 05.02.2019.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Обчислення середньої заробітної плати працівника за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до Порядку №100.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з пунктом 4 Порядку №100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Задовольняючи позовні вимоги та вираховуючи суму заробітної плати, яка підлягала стягненню на користь позивача суд першої інстанції керувався положеннями пунктами 4,5,8 та довідкою відповідача від 27.08.2024 № 116, відповідно до якої позивач отримав грошове забезпечення за останні повністю відпрацьовані 2 місяці перед звільненням квітень 2015 року 3488,97 грн. та травень 2015 року 2706,48 грн.
Разом з тим, касаційний суд у постанові від 27 червня 2024 року у цій справі вказав, що судами не було встановлено чи повинно обчислення розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 здійснюватися відповідно до пункту 4 Порядку №100, про застосування якого позивач просив у позовній заяві, шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Матеріалами справи підтверджується і це не заперечується сторонами, що позивач у період який передував проміжку часу з 25.01.2017 по 05.02.2019 заробітної плати не отримував.
За правилами пункту 4 Порядку №100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року зобов'язано Головне управління МВС України у Львівській області у семиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, надати до суду довідку (за період з 25.01.2017 по 05.02.2019) про грошове забезпечення (розмір посадового (місячного) окладу) посадової особи, яка перебувала (працювала) на посаді рівнозначній тій, яку на момент звільнення займав ОСОБА_1 або посадою прирівняною до неї.
На виконання згаданої ухвали апеляційного суду 24.02.2025 відповідач надіслав лист, в якому зазначив, що 21 лютого 2025 року за вих. № 80/17/01-2025, у зв'язку із скороченням штатного розпису і створенням ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області, надати інформацію про грошове забезпечення чи посадовий оклад посадової особи на посаді рівнозначній тій, яку займав ОСОБА_1 на момент зі звільнення зі служби за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 не надається можливим.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розрахунок суми стягнення на користь позивача має здійснюватися на підставі пункту 4 Порядку 100 в контексті порядку, який передбачає умову відсутності в розрахунковому періоді у працівника заробітної плати.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», за схемою посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції (додаток 7), посадовий оклад слідчого становить 2400 грн, що є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати (з 01.01.2017 року 3200,00 грн, з 01.01.2018 року 3723,00 грн, з 01.01.2019 року 4173,00 грн). У зв'язку з чим, суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу слід обчислювати виходячи з відповідних розмірів мінімальної заробітної плати у періоді розрахунку з урахуванням місяців прогулу.
Таким чином, враховуючи, що вимушений прогул ОСОБА_1 охоплює період 25 січня 2017 року - 05 лютого 2019 року розрахунок складає:
- період з 25 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 36000 грн;
- з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 44676 грн;
- з 01 січня 2019 року по 05 лютого 2019 року - 4798,95 грн,
тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить - 85474, 95 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд вважає слушними, та такими, що підлягають врахуванню.
Водночас, щодо доводів апеляційної скарги відповідача, то апеляційний суд зазначає що позиція про те, що п. 4 вказаного Порядку регулює питання обчислення середньої заробітної плати виключно у випадках її збереження не витримує критики і суперечить змісту згаданої норми.
Щодо покликань відповідача на нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 включно у розмірі 40658, 67 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів вчиненого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №380/3241/22, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду віл 02.11.2022 у справі №380/6241/22, то апеляційний суд зазначає, що вказана обставина не впливає на вирішення позовних вимог, та може бути врахована при виконання рішення суду при остаточних розрахунках.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 380/6241/22 та прийняти нове.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 25.01.2017 по 05.02.2019.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2017 по 05.02.2019 включно у розмірі 85474 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 95 копійок з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 31.03.25