Справа № 685/1192/24
Провадження № 2-о/685/3/25
02 квітня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
у складі головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,
за участі секретаря судового засідання Медун В.Р.,
заявниці ОСОБА_1
представниці заявниці адвоката Семченко Г.С.
заінтересованої особи ОСОБА_2
під час розгляду у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Теофіпольського районного суду Хмельницької області за правилами окремого провадження цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме факту спільного проживання з батьком однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав і обов'язків, а також факту перебування заявниці на утриманні батька,
У провадженні Теофіпольського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме факту спільного проживання з батьком однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав і обов'язків, а також факту перебування заявниці на утриманні батька.
25.02.2025 від заінтересованої особи ОСОБА_3 , а також 10.03.2025 від заінтересованої особи - Міністерства оборони України до суду надійшли клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, мотивовані тим, що у зв'язку із поданими запереченнями заінтересованої особи ОСОБА_3 у цій справі виник спір про право, що виключає на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України можливість встановлення факту, що має юридичне значення, у порядку окремого, а не позовного провадження.
Інші особи, які беруть участь у справі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_2 , про наявність спору про право не заявили.
У додаткових поясненнях у справі від 07.03.2025, та від 12.03.2025 змістом яких є заперечення проти задоволення клопотання заінтересованих осіб про залишення заяви без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, представниця заявниці адвокат Семченко Г.С. заперечила проти залишення заяви без розгляду, оскільки спору про право між Міністерством оборони України та заявницею ОСОБА_1 немає, Міністерство оборони України не є суб'єктом отримання допомоги, як суб'єкт владних повноважень на час розгляду заяви не відмовив у призначенні допомоги, а лише повернув документи на доопрацювання; крім цього, спору із заінтересованою особою ОСОБА_3 немає, оскільки встановлення фактів, які просить встановити заявниця, створить можливість заявниці реалізувати її права на отримання грошової допомоги, а не порушить суб'єктивні права ОСОБА_3 як заінтересованої особи.
У судовому засіданні 02.04.2025 під час розгляду зазначених вище клопотань заінтересованої особи ОСОБА_3 та Міністерства оборони України про залишення заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення без розгляду, представниця заявниці адвокат Семченко Г.С. повідомила, що вважає заявлені клопотання безпідставними, оскільки заінтересована особа не повідомила про наявність конкретного спору про право, зокрема, чи претендує ОСОБА_3 на нерозподілену частку одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, а Міністерство оборони України не заявило про наявність спору про право у справі щодо Міністерства оборони України, відтак, з посиланням на практику Верховного Суду у справі № 179/986/23, у задоволенні зазначених клопотань про залишення заяви без розгляду просить відмовити.
Заявниця ОСОБА_1 у задоволенні зазначених клопотань просить відмовити з підстав, повідомлених її представником адвокатом Семченко Г.С.
Заінтересована особа ОСОБА_2 повідомила суду, що заперечує проти задоволення клопотань про залишення заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, без розгляду, та вважає за необхідне продовжити розгляд заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, по суті.
Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотань про залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд враховує такі положення чинного законодавства та практику Верховного Суду.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
На підставі ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та про встановлення інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
На вимогу ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У контексті заявлених клопотань для вирішення питання про наявність підстав для залишення заяви без розгляду суд повинен визначити, чи дійсно виник на стадії розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, для чого врахувати:
1) зміст заяви про встановлення факту;
2) заявлену мету встановлення факту;
3) суть заперечень заінтересованих осіб та пов'язаність цих заперечень зі змістом їх власного суб'єктивного права, щодо якого заявлено про виникнення спору про право;
4) чи дійсно виник спір про право, про який заявлено заінтересованою особою.
За змістом заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідність встановлення факту перебування на утриманні батька до смерті останнього необхідно заявниці для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, передбаченої ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», і саме у зв'язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення фактів спільного проживання заявниці із батьком - військовослужбовцем та встановлення факту її перебування на утриманні батька.
Зазначений Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відтак, метою встановлення факту, що має юридичне значення у цій справі є реалізація права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, що входить до системи передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальних гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей, і пов'язане з реалізацією соціального права. Ураховуючи наведене, природою права, для реалізації якого необхідно встановити факт у цій справі, є право соціальне.
Суттю заперечень заінтересованої особи ОСОБА_3 проти розгляду справи в порядку окремого провадження є:
1) твердження про наявність у справі спору про право між заявницею та заінтересованими особами;
2) заперечення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні батька.
Суттю заперечень заінтересованої особи Міністерства оборони України проти розгляду справи в порядку окремого провадження є твердження про наявність у справі спору про право саме між заявницею та заінтересованою особою ОСОБА_3 , а не з Міністерством оборони України.
У контексті перевірки наявності спору про право між заявницею та Міністерством оборони України суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 при зверненні до суду в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення зазначила, що листом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 26 грудня 2023 року № 8/4833 їй було повернуто подані документи на доопрацювання з підстав неподання документів на підтвердження факту спільного проживання або перебування заявника на утриманні загиблого батька.
У матеріалах справи відсутні відомості про оспорювання заявницею дій чи рішень Міністерства оборони України з повернення документів на доопрацювання, - навпаки, заявниця, звернулась до суду з метою встановити факт, про який зазначило Міністерство оборони України як необхідний для призначення і виплати допомоги, керуючись саме роз'ясненнями Міністерства оборони України.
В одному провадженні не можуть бути поєднані вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду справі № 212/5550/23 від 07.02.2024 зазначено, що у разі відсутності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця та відповідно спору про таке право, суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту віднесення заявника до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, оскільки за законом встановлення такого факту породжує юридичні наслідки; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати такий документ, що посвідчує даний факт; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Відтак, спору про право між заявницею та Міністерством оборони України як з суб'єктом владних повноважень із матеріалів справи, у тому числі з обґрунтування заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також із клопотання Міністерства оборони України про залишення заяви без розгляду, не вбачається.
У контексті перевірки наявності спору про право між заявницею ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_3 , яка є дружиною загиблого військовослужбовця, суд встановив, що зі змісту клопотання заінтересованої особи ОСОБА_3 про залишення заяви без розгляду не вбачається, щодо якого саме суб'єктивного права заінтересованої особи виник спір про право, що саме є предметом цього спору про право, а також не наведено доказів реальності виникнення спору про право.
Суд враховує, що саме по собі заперечення заінтересованою особою проти задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, або заперечення щодо наявності у заявника права на виплату одноразової грошової допомоги, з підстав, що заявлений факт не підтверджено належними доказами, не свідчить про існування спору про право, що кореспондує з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24).
Враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 686/11198/22, висловлену у постанові від 10.01.2024, наявність спору про факт не означає виникнення спору про право.
У справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24) Верховний Суд зазначив, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 686/11198/22 від 10.01.2024 звертається увага, що окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми, що зумовлена такими особливостями:
1) відсутність спору про право, яка водночас не виключає спору про факт, що полягає в неочевидності його існування;
2) особливий об'єкт судового захисту, яким є охоронюваний законом (законний) інтерес як потреба та прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, що може як опосередковуватися, так і не опосередковуватися певним суб'єктивним правом. Захист охоронюваного законом (законного) інтересу у справах здійснюється шляхом підтвердження судом наявності чи відсутності певного юридичного факту як підстави виникнення, зміни чи припинення неоспорюваних суб'єктивних прав;
3) спеціальна мета - підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 року у справі №320/948/18, від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.
За формулюванням ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, фактичною і правовою підставою для залишення поданої в порядку окремого провадження заяви про встановлення юридичного факту без розгляду, є підтверджене виникнення спору про право.
При цьому, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).
Отже, для констатації судом факту виникнення у справі спору про право недостатньо самого по собі твердження заінтересованої особи про наявність спору: суд зобов'язаний встановити обставини, що мають значення для справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а не припускати їх можливість.
Факт виникнення спору про право повинен бути перевіреним і доведеним, а спір має бути реальним, а не ілюзорним. У протилежному випадку залишення заяви без розгляду на підставі презюмованого, а не реального спору про право буде безпідставним і становитиме у світлі практики ЄСПЛ порушення конвенційного права особи на доступ до суду.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24).
Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.
Суд враховує, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (постанова Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).
Юридична конструкція «спір про право» має містити ознаки спрямованості потенційних спірних вимог «до» або «від» заінтересованих осіб, у той час як у справі, що розглядається, між учасниками справи відсутні взаємні зобов'язання, жодні вимоги від заявника до заінтересованих осіб (і навпаки) не звернуто, відсутня суперечність з питань, порушених заявником у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи прямо чи опосередковано не порушили суб'єктивних прав заявниці, а заявниця не висуває будь-яких вимог до заінтересованих осіб .
Більше того, характер соціальних прав, з метою реалізації яких заявниця просить встановити факти, що мають юридичне значення, не передбачає можливості для заявниці ОСОБА_1 поєднати вимогу про встановлення факту з позовною вимогою до заінтересованої особи ОСОБА_3 як до відповідача (як у спадкових правовідносинах), яка би відображала будь-який ефективний спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Оскільки саме по собі заперечення заінтересованою особою ОСОБА_3 факту не означає виникнення спору про право, характер правовідносин між заявницею та заінтересованими особами стосується сфери реалізації права на соціальний захист та не передбачає протиборства між заявницею ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_3 , як і можливості заявлення позовних вимог між самими адресатами допомоги один до одного, у справі відсутні докази реального виникнення між заявницею ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_3 або Міністерством оборони України, чи іншими учасниками справи спору про право, предметом якого була би чи могла би бути конкретна матеріально-правова вимога, звернута до заінтересованих осіб, або ж, навпаки, від них до заявниці, то спір про право між заявницею ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_3 у цій справі відсутній.
На основі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання заінтересованих осіб ОСОБА_3 та Міністерства оборони України про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, без розгляду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 293, 294, 315 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання заінтересованих осіб ОСОБА_3 та Міністерства оборони України про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, без розгляду - відмовити.
Розгляд справи № 685/1192/24 продовжити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, негайно після її проголошення (підписання) та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підписано і проголошено 02.04.2025.
Головуюча суддя І.В. Турчин-Кукаріна