Провадження № 22-ц/803/442/25 Справа № 185/3988/23 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2023 року АТ КБ “Приватбанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» посилалися на те, що 28 січня 2008 року між АТ КБ “Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNQ0AN02000092, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 17014, 04 доларів США на термін до 27 січня 2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит на сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позичальник не надав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами відповідно до умов договору, в наслідок чого утворилась заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ “Приватбанк» за кредитним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року станом на 23 лютого 2023 року, у загальному розмірі 17620,44 доларів США, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 12246,15 доларів США, заборгованість за відсотками - 4233,53 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 780,68 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 29 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року - 360,08 доларів США. Відповідач вказану заборгованість не погашає в добровільному порядку. На підставі викладеного АТ КБ “Приватбанк» просили суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року, що утворилася станом на 23 лютого 2023 року, у загальному розмірі 17620,44 доларів США, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 12246,15 доларів США, заборгованість за відсотками - 4233,53 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 780,68 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 29 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року - 360,08 доларів США.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати на сплату судового збору покладено на позивача.
В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк» просить рішення суду від 25 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, і за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1. ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У справі встановлено, 28 січня 2008 року між АТ КБ “Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір №DNQ0AN02000092, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 757,66 доларів США з терміном повернення до 27 січня 2015 року (а.с.8-13).
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіка (а.с.14).
Пунктами 12-13 кредитно-заставного договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов цього договору банк має право задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. За вибором банку звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися у судовому порядку.
Згідно з п. 15.1 кредитно-заставного договору, цей договір діє в обсязі виданих позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 17 кредитно-заставного договору «Особливі умови», загальний розмір кредиту - 12 757,66 доларів США, дата видачі кредиту - не пізніше 28 січня 2008 року, дата погашення - 27 січня 2015 року, процентна ставка - 10,56 річних, період сплати щомісячних платежів - з 24 по 28 число кожного місяця.
У забезпечення виконання умов кредитно-заставного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.13).
Позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
З наданого АТ КБ “Приватбанк» розрахунку заборгованості за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року вбачається, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ “Приватбанк», яка утворилася станом на 23 лютого 2023 року, у загальному розмірі 17620,44 доларів США та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 246,15 доларів США, заборгованості за відсотками - 4233,53 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 780,68 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 29 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року - 360,08 доларів США (а.с.5, 6).
Встановлено та із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, жодного разу після укладення кредитно-заставного договору №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року позичальник ОСОБА_1 не здійснював оплату за кредитним договором.
Також встановлено, 19 жовтня 2009 року ПАТ КБ “Приватбанк» звернулося до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом у справі №2-3862/2011 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року. ПАТ КБ “Приватбанк» у позові зазначив, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року, що утворилася станом на 10 серпня 2009 року у загальному розмірі 13001,74 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 100243,43 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 11195,17 доларів США, заборгованість за відсотками - 840 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 135,86 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 180,70 доларів США, штрафні санкції в загальному розмірі 650,02 доларів США (а.с.61-65).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2011 року у справі №2-3862/2011 за позовом ПАТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - задоволено позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк». Передано в заклад ПАТ КБ “Приватбанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно - легковий автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, №кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року в розмірі 100 243 грн.43 коп. (що є еквівалентом 13 001,74 доларів США) звернуто стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання ПАТ КБ “ПриватБанк» права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ “ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 1002 грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою суду від 19 жовтня 2009 року в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля марки DAEWOO модель Nexia, 2007 р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - скасовано, в іншій частині ухвалу суду залишено без змін.(а.с.61-65). Вказане заочне рішення суду набрало законної сили.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року було витребувано у АТ КБ “Приватбанк» наступні докази: інформацію чи був реалізований предмет застави за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ “Приватбанк» та ОСОБА_1 , а саме: легковий автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (докази його реалізації, дату та ціну, за якою реалізований предмет застави); виписку по особовому рахунку за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ “Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с.120, 121).
17 жовтня 2024 року АТ КБ “Приватбанк» було отримано ухвалу апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів, що підтверджується рекомендованим відправленням про вручення поштового відправлення (а.с.126).
Однак, вказана ухвала апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів банком виконана не була.
03 грудня 2024 року апеляційним судом було повторно на адресу АТ КБ “Приватбанк» направлено ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів - для виконання (а.с.130).
05 грудня 2024 року АТ КБ “Приватбанк» отримано ухвалу апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів, що підтверджується рекомендованим відправленням про вручення поштового відправлення (а.с.131).
Також 11 лютого 2025 року втретє апеляційним судом було повторно на адресу АТ КБ “Приватбанк» направлено ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів - для виконання (а.с.142).
29 лютого 2025 року АТ КБ “Приватбанк» було отримано ухвалу апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів, що підтверджується рекомендованим відправленням про вручення поштового відправлення (а.с.145).
Отже, тричі отримавши ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про витребування доказів АТ КБ “Приватбанк» вказану ухвалу суду не виконало.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16).
У жовтні 2009 року АТ КБ “Приватбанк», звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави у справі №2-3862/2011, змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2011 року у справі №2-3862/2011 за позовом ПАТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості за кредитно -заставним договором № DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року банк у тій справі зазначав про наявність заборгованості у ОСОБА_1 , що утворилася станом на 10 серпня 2009 року, в розмірі 100 243 грн.43 коп. (що є еквівалентом 13 001,74 доларів США).
Отже, враховуючи, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2011 року, яке набрало законної сили, у справі №2-3862/2011 за позовом ПАТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк», передано в заклад ПАТ КБ “Приватбанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно - легковий автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, №кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року в розмірі 100 243 грн.43 коп. (що є еквівалентом 13 001,74 доларів США), було звернуто стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки DAEWOO модель Nexia, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання ПАТ КБ “ПриватБанк» права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ “ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, вказаний автомобіль в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року в розмірі 100 243 грн.43 коп. (що є еквівалентом 13 001,74 доларів США) було передано в заклад АТ КБ “Приватбанк» шляхом вилучення його у ОСОБА_1 із зазначенням у вказаному рішенні суду суми заборгованості, яка відповідає вартості вилученого автомобіля, тому матеріалами справи підтверджується, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед банком за кредитно-заставним договором №DNQ0AN02000092 від 28 січня 2008 року.
Доказів на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором після вилучення у нього банком предмета застави - автомобіля, позивачем АТ КБ “Приватбанк» суду не надано, ухвала апеляційного суду про витребування доказів банком не виконана.
Стосовно строків позовної давності, про застосування яких у цій справі у заяві, поданій до апеляційного суду, просив відповідач ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про застосування строків позовної давності у цій справі (а.с.134-136).
У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 758/10335/16-ц роз»яснено, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому строки позовної давності у цій справі судом не застосовуються.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про доведеність та обґрунтованість позовних вимог банку є безпідставними та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова