Провадження № 22-ц/803/4522/25 Справа № 175/4494/24 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: Міністерство оборони України,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Військовою частиною НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Васюченко О.Г.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2024року ОСОБА_1 подала в суд заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який загинув під час участі в бойових діях 10 липня 2023року, в період з 01 січня 2017року по 10 липня 2023року, а також просила про встановлення факту того, що вона перебувала на його утриманні в період з 01 серпня 2019року по 10 липня 2023року.
Існування таких вимог заявниця обґрунтовувала тим, що з кінця 2016року вона почала проживати однією сім'єю разом з ОСОБА_2 , як його цивільна дружина. У зареєстрованому шлюбі вони не перебували. У квітні місяці 2022року ОСОБА_2 було прийнято на військову службу, а 10 липня 2023року він загинув під час участі в бойових діях. Зазначала, що вона постійно перебувала на повному утриманні ОСОБА_2 , він постійно пересилав їй грошові кошти на банківську картку та вказувала, що встановлення юридичних фактів їй необхідно для отримання грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022року та отримання пільг передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який загинув під час участі в бойових діях 10 липня 2023року, в період з 01 січня 2017року по 10 липня 2023року. Встановлено факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який загинув під час участі в бойових діях 10 липня 2023року, в період з 01 серпня 2019року по 10 липня 2023року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з 01 січня 2017року і до смерті останнього, разом систематично вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, дбали про утримання житла. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, що є підтвердженням факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Для заявниці встановлення факту проживання однією сім'єю породжує юридичні наслідки, оскільки вона зможе скористатися правом на оформлення одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Суд першої інстанції виснував, що отримання заявницею грошових коштів як застрахованою особою в період з липня 2017року по червень 2020року не може бути підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні в зазначений період часу, адже основним джерелом отримання грошових коштів були виплати загиблого ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
25 лютого 2025року Військова частина НОМЕР_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і відмову в задоволенні заяви в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Військова частина НОМЕР_1 вважає, що ОСОБА_1 не підтвердила належними і допустимими доказами факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2025року витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 06 березня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року.
20 березня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 09?? год 01 квітня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
У повідомленні про смерть від 11 липня 2023року, яке було направлено на ім'я ОСОБА_1 , зазначено, що її чоловік ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.6/.
У листі ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 вересня 2024року вих. № 1615 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства та положень викладених у галузевих наказах Міністерства оборони України, ведення особових справ, щодо сержантів та солдатів, які перебувають на військовому обліку в ТЦК та/або призвані на військову службу відповідним ТЦК не передбачено та облікова картка на ОСОБА_2 інформації щодо сімейного стану та анкетних даних членів родини не містить /а.с.81/.
Зі сповіщення про смерть № 20 від 11 липня 2023року, долученого до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 вересня 2024року, вбачається, що воно було направлено начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогою сповістити громадянку ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, прийнятий на військову службу 11 квітня 2022року ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконувавши військовий обов'язок загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.82/.
Згідно відповіді Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09 липня 2024року вих. № 1752/31.30-26 у державному реєстрі актів цивільного стану актових записів про шлюб та розірвання шлюбу на громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виявлено /а.с.66/.
З довідки АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 06 лютого 2024року вбачається, що за період з 15 січня 2022року по 19 квітня 2023року ОСОБА_4 здійснював перекази грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 /а.с.9-12/.
З довідки АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 06 лютого 2024року вбачається, що за період з 13 червня 2022року по 26 квітня 2023року здійснювалося зарахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 з приміткою: НОМЕР_2 /а.с.13-15/.
Згідно листа АТ «Державний ощадний банк України» від 17 травня 2024року на ім'я ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк» було відкрито рахунок № НОМЕР_3 , дата відкриття 12 квітня 2022року /а.с.42/.
Також з відповіді АТ «Універсал Банк» від 24 травня 2024року вбачається, що за період з 17 грудня 2021року по 26 квітня 2023року від ОСОБА_2 здійснювалися систематичні перекази власних грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 /а.с.44-51/.
Згідно довідок за формою ОК-5 та ОК-7 від 18 березня 2024року з липня 2017року по квітень 2019року ОСОБА_1 отримувала грошові кошти, як застрахована особа від Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради та з травня 2019року по червень 2020року ОСОБА_1 отримувала грошові кошти, як застрахована особа від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради /а.с.7-8/.
Свідок ОСОБА_5 у нотаріально посвідченій заяві зазначала, що знала ОСОБА_2 з 2018року, з яким перебувала у дружніх відносинах. За життя він особисто їй говорив, що проживає однією сім'єю з ОСОБА_1 з січня 2017року як чоловік та дружина, в них був спільний побут, господарство. У ОСОБА_1 був син від іншого шлюбу ОСОБА_6 , якого ОСОБА_2 вважав своїм сином та відносився як до рідного. ОСОБА_2 починаючи з серпня 2019року повністю утримував ОСОБА_1 , адже вона не працювала та єдиним джерелом звідки вона отримувала грошові кошти був ОСОБА_2 . У квітні 2022року ОСОБА_2 вступив до лав Збройних Сил України та продовжував утримувати її, майже щодня перераховуючи грошові кошти на її картку. Ці обставини відомі їй, адже після того, як ОСОБА_2 вступив до лав Збройних Сил України, вона продовжувала спілкуватися з ним та підтримувати тісні дружні відносини /а.с.55/.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказав, що він працює ріелтором, померлий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були його сусідами та він допомагав їм знайти квартиру та зробити в ній ремонт. Він вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були чоловіком та дружиною, адже ОСОБА_2 представляв її як свою дружину. ОСОБА_1 не працювала, грошові кошти їй завжди давав ОСОБА_2 , які були для неї єдиним джерелом існування.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У своїх висновках про задоволення заяви суд першої інстанції вирішального значення надав банківським довідкам про рух коштів по картці заявниці та показам свідків та вважав доведеним факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2017року до дня смерті ОСОБА_2 , також перебування на його утриманні з 01 серпня 2019року по 10 липня 2023року.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції неповно з'ясувані обставин, що мають значення для справи та недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та перебування на його утриманні, який був військовослужбовцем ЗСУ і загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення таких фактів дає їй право на отримання виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Водночас, Постановою № 168 визначено, що сім'ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.
Відповідно до статті 16-1 вказаного Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024року у справі № 560/17953/21.
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019року у справі № 554/8023/15-ц.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові 17 січня 2024року у справі № 759/14906/18 (провадження № 61-466св23).
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 довела те, що вона з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, мали спільний побут і взаємні права й обов'язки.
При цьому судом першої інстанції не встановлено та в рішенні суду не зазначено за якою адресою вони проживали однією сім'єю, таких доказів матеріали справи не містять.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 17 жовтня 2018року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Задовольнивши заяву у справі, що переглядається, суд першої інстанції керувався тим, що наданих заявником доказів достатньо для встановлення обставин та встановлення фактів спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 та перебування на його утриманні.
Апеляційний суд звертає увагу, що на підтвердження своїх вимог щодо факту спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю та перебування на його утриманні ОСОБА_1 до заяви додала: повідомлення про смерть від 11 липня 2023року; та довідку АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 06 лютого 2024року.
Також під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Апеляційний суд звертає увагу, що пересилання коштів у 2021-2023 році, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 15 серпня 2019року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).
Пояснення свідків є особливим видом доказів, пов'язаних із ризиком суб'єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків про наявність сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних.
Пояснення свідка ОСОБА_5 , що з січня 2017року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім'єю як чоловік та дружина, в них був спільний побут, господарство не приймаються до уваги, оскільки свідок не зазначає за якою адресою вони проживали разом та вели спільне господарство.
Пояснення свідка ОСОБА_7 , який працює ріелтором, про те, що він допомагав знайти померлому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які були його сусідами, квартиру та зробити в ній ремонт ремонт без доказів укладення відповідного договору про пошук квартири та придбання будівельних матеріалів, не є належним доказом ведення спільного господарства.
Таких доказів не надала і заявниця до своєї заяви, зокрема, договору найму (оренди) квартири, квитанції, чеки про понесення витрат на утримання майна, його поліпшення тощо. Ніщо не вказує що сторони мали спільний бюджет, збирали чи витрачали кошти на спільні потреби, мали житло чи спільно дбали про його благоустрій.
Інших належних і достатніх доказів того, що заявниця з померлим ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет чи витрачали кошти на спільні цілі заявниця суду не надала.
Крім того, відсутні в матеріалах справи спільні світлини ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 за спірний період, що в сукупності з іншими доказами могло б підтвердити факт їх постійного спільного проживання як одна сім'я з січня 2017 року по день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, в тому числі, спільні витрати по утриманню та ремонту житла, спільне харчування, придбавали майно для спільного користування, надавали один одному взаємну допомогу.
Одночасно, показання свідків, які не є родичами і не довели що відвідували сторін по місцю спільного проживання не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже за наведених умов, встановивши, що заявниця не підтвердила належними та допустимими доказами, що вона та ОСОБА_2 починаючи з січня 2017року по 10 липня 2023року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, спільне харчування, придбавали майно для спільного користування, обидва приймали участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу, між ними існували усні чи письмові домовленості про порядок користування житловим приміщенням та інші обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2025року.
Судді: