01.04.25
Справа №635/15/25
Провадження по справі 1-в/635/297/2025
01 квітня 2025 року с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бондаренко І.Е.
за участі секретаря судового засідання Козлюк Е.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Покотилівка Харківського району Харківської області матеріали провадження за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування до нього вимог Закону України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення від кримінальної відповідальності,
Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України № 3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.01.2025 з метою забезпечення засудженому права на доступ до суду було відкрите провадження з метою перевірки заяви.
Зазначеною ухвалою була встановлена обов'язкова участь у справі прокурора, засудженого, адміністрації установи виконання покарань.
Такий порядок розгляду заяви був встановлений судом тому, що у заяві ОСОБА_3 не зазначено, чи дійсно він відбуває покарання, чи виконується вирок установою, який вирок виконується, коли і яким судом ухвалений, навіть стаття за якій виконується покарання.
Суд зазначає, що у відповідності до ст.. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від покарання та його відбування.
Суд підкреслює, що пункти 1-2 частини другої статті 539 КПК України встановлюють одночасно і місцевий суд, до компетенції якого віднесено вирішення питання, і особу, яка звертається до цього суду із клопотанням про його вирішення. Оскільки фізична особа відбуває покарання, а не виконує вирок, то звернення до суду із поданням про звільнення від покарання або його пом'якшення, належить до компетенції органу виконання покарань згідно із п. 2 частини 2 статті 539 КПК України.
06.02.2025 до суду надійшло подання ДУ «Темнівська втравна колонія ( №100)» про вирішення питання про звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання вартість завданої шкоди за вчинення якого не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.08.2021 та вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2021 у зв'язку із усуненням караності діяння.
Мотивуючи своє подання, адміністрації зазначила, що засуджений, відповідно до вироку від 13.08.2021 року 26.01.2021 вчинив кримінальне правопорушення за ст.. 185 ч.2 КК України, чим завдав збитки на суму 979 грн., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим цього кримінального правопорушення, а відповідно до вироку від 26.10.2021 - 17.02.2021 вчинив кримінальне правопорушення за ст.. 15 ч.2 - 185 ч. 2 КК України чим намагався завдати збитки на суму 899 грн, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Всі учасники справи подали заяви про розгляд подання без їх участі.
Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку абсолютну марність цього подання.
Суд звертає увагу на ту обставину, що у відповідності до ч. 1 ст.. 74 КК України суб'єктом цієї норми є засуджений, щодо якого застосовується звільнення від покарання або подальшого його відбування, призначеного йому вироком суду у зв'язку із втратою караності діяння. Відповідно до вироку від 13.08.2021 засудженому призначене покарання за ст.. 185 ч. 2 КК України у виді 4 років та одного місяця позбавлення волі. У відповідності до усталеної судової практики за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК , які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Із вироку вбачається, що засуджений вчинив 26.01.2021 вчинив кримінальне правопорушення на суму 979 грн, але окреме покарання призначене не було. Покарання за цим вироком було призначене за сукупністю епізодів злочинної діяльності, які не мають окремої кваліфікації. На думку адміністрації окремий епізод на суму 979 грн. підлягає декриміналізації, але окремі епізоди злочинної діяльності, які не мають окремої санкції та покарання за якими окремо не призначалося, не можуть розглядатися як самостійні діяння, караність, яких усувається Законом у зв'язку із встановленням ним розміру вартості викраденого майна. Немає жодної підстави застосовувати цей показник до окремих епізодів, покарання за якими не призначалось. Отже, застосовувати Закон до вироку 13.08.2021 не має законної підстави
Досліджений вирок був врахований при ухваленні іншого вироку того ж суду від 26.10.2021. За ним засудженому було призначене покарання за сукупністю злочинів, а саме - за ч. 2 ст. 15- ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік, а за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки два місяці. Кримінальне правопорушення на суму 899 грн, яке було кваліфіковане за ч.2 ст. 15- ч.2 ст. 185 КК України, щодо якого адміністрація просила застосувати Закон, було повністю поглинуто більш суворим покарання, призначеним за ч. 2 ст. 185 КК України, яке продовжує бути кримінально караним. У відповідності до цього звільнення засудженого від покарання призначеного за замах на крадіжку має суто символічне значення та не тягне жодних наслідків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у звільненні від покарання за вироком від 13.08.2021 за ст.. 185 КК України слід відмовити, а подання про звільнення від складової покарання за вироком від 26.01.2021 за ч.2 ст. 15- ч. 2 ст. 185 КК України слід задовольнити не змінюючи строку остаточного покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні подання начальника ДУ «Темнівська виправна колонія (№100) для вирішення питання в частині про звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання вартість завданої шкоди за вчинення якого не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.08.2021 2021 у зв'язку із усуненням караності діяння - відмовити.
Задовольнити подання начальника ДУ «Темнівська виправна колонія (№100) для вирішення питання в частині про звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання вартість завданої шкоди за вчинення якого не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2021 в частині призначеного покарання у виді одного року позбавлення волі за ст.. 15 ч.2 - 185 ч. 2 КК України на суму 899 грн, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення у зв'язку із усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2021 за ч. 2 ст. 185 ч. 2 КК України із відбуванням покарання у виді 4 років та 2 місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя І.Е.Бондаренко