Справа № 240/7673/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
01 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною, скасування відмови та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в якому просив:
- визнати відмову, оформлену витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2/в від 26.01.2024 протиправною та скасувати її;
- зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі та порядку передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 до 03.06.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Довідкою №806 від 06.05.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 27.03.2023 орієнтовно 03 грд 00 хв внаслідок мінометного обстрілу, позивач отримав ВТ, акубаротравму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Вказану травму отримав за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 . Поранення не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення. Не є наслідком вчиненні ним дій у алкогольному чи наркотичному сп'янінні, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час перебування на позиціях та отримання поранення позивач перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та захисному шоломі).
За змістом витягу із протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, (поранень, контузій, травм, каліцтв) №2306 від 28.07.2023 відслідковується, що отримана позивачем травма пов'язана із захистом Батьківщини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №98-РС від 02.06.2023 позивача звільнено із військової служби та відповідно до наказу №154 від 03.06.2023 виключено зі списків особового складу з 03.06.2023.
04.12.2023 під час первинного огляду МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, внаслідок події, яка сталася 27.03.2023.
З метою отримання одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності встановленої п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач звернувся до уповноважених органів, однак отримав відмову оформлену витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2/в від 26.01.2024. Підставою для прийняття вказаного рішення слугував факт встановлення ступеня втрати працездатності внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Позивач не погоджується з рішенням Міністерства оборони України, у зв'язку із чим його представник звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІІ).
Стаття 41 Закону №2232-ХІІІ передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII, останній поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 12 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, передбаченої ст. 16 Закону №2011-XII.
Відповідно до частини 1статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
У той час, підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2014 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Пунктом 2 Порядку №975 установлено, що особам, які до набрання ним чинності мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до п.3 Порядку №975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
За пунктом 21 Порядку №975 - військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Пунктом 22 Порядку №975 передбачено, що призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 23 Порядку №975 - керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених п.п. 20 і 21 такого Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 Порядку №975, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
У той час, рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (п. 25 Порядку №975).
При цьому, як вже зазначалося позивач перед звільненням проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини в районі населеного пункту Новоселівське, Луганської області 27.03.2023, внаслідок мінометного обстрілу отримав травму, за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини. Як свідчать матеріали справи, поранення позивача не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення. Не є наслідком вчиненні ним дій у алкогольному чи наркотичному сп'янінні, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час перебування на позиціях та отримання поранення позивач перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та захисному шоломі).
Отже, наявними документами підтверджено, що отримана позивачем травма пов'язана захистом Батьківщини. При цьому втрату працездатності 25% позивачу встановлено під час первинного огляду органами МСЕК - 04.12.2023.
Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 03.06.2023, а ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини було встановлено 04.12.2023, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку приймаючи рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої положеннями ст.16 Закону №2011-XII, з підстав встановлення втрати працездатності у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Оскільки днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 3 Порядку №975).
У даному випадку датою первинного огляду позивача МСЕК значиться 04.12.2023, а тому встановлений строк не пропущений, оскільки у позивача саме з вказаної дати виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не врахувано всі обставини під час розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку №975 та безпідставно відмовлено йому у призначенні оспорюваної допомоги.
Проаналізувавши встановлені обставини під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, так як відповідно до статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги, в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Крім того, слід зауважити, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладено у постанові від 15.11.2023 у справі №160/11386/20.
Серед іншого, слід звернути увагу на той факт, що в оскаржуваному рішенні відповідач не заперечує, що травма позивача, пов'язана саме із захистом Батьківщини.
Частиною другою статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Більш того, необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002).
Аналіз встановлених обставин справи та викладеного правового обґрунтування дає підстави для висновку, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги є безпідставними та необґрунтованими.
У той час, у ході судового розгляду справи встановлено, що інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в протоколі №2/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 не значаться та не наведено.
Суд вважає, що позивач об'єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не мав змоги вплинути на строк проведення огляду, а тому не має зазнавати негативних наслідків від того, що медичний огляд не відбувся у межах тримісячного строку.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.04.2024 у справі №540/3059/20.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Розгляд заяв щодо призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення належить до повноважень відповідача. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності таких рішень у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача щодо призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та викладених висновків суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надавши правову оцінку обставинам справи та з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати п.51 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №2/в від 26.01.2024 та зобов'язати повторно розглянути питання про призначення позивачу такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.