Справа № 240/21242/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Жмуцького М.В.
представника відповідача: Миршавки К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу № 2065 від 17 жовтня 2024 року "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани;
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 Наказу №2065 від 17 жовтня 2024 року "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 19924,16 грн. за майно позаштатної служби бойової підготовки військової частини НОМЕР_1 , 122266,24 грн. за майно служби зв'язку та кібербезпеки військової частини НОМЕР_1 , 126573,55 грн. (сто за майно служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , 122130,44 грн. за майно медичної служби військової частини НОМЕР_1 , 41626,10 грн. за майно продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , 5604,97 грн. за майно служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ військової частини НОМЕР_1 , 835040,15 грн. за майно речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 та 424,71 грн. за майно групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 Наказу №2065 від 17 жовтня 2024 року "Про результати службового розслідування" в частині проведення відрахування суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення військовослужбовця військової служби за контрактом сержанта з матеріального забезпечення 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 у розмірі 20% до повного погашення.
В обґрунтування позову зазначає, що матеріали службового розслідування не містять інформації щодо причинного зв'язку між діями позивача та відсутністю майна; відсутні всі умови, які необхідні для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності; в матеріалах службового розслідування неодноразово згадується, що позивач доповідав в усній формі керівництву про наявність нестачі майна, про що зазначають відповідні особи, а саме майор ОСОБА_2 , майор ОСОБА_3 , капітан ОСОБА_4 ; вина позивача відсутня, оскільки він вживав заходів та повідомляв керівництво, а останнє ніяк на це не реагувало та не вживало відповідних заходів; позивач не може відповідати за майно відповідно до Статуту, всі дії він виконує по команді старших командирів; враховуючи, що матеріалами службового розслідування належним чином не встановлено вину Позивача у завданні шкоди державі, втраті відповідного майна, а також щодо порушення ним Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «суворої догани» є безпідставним та протиправним, порушує права Позивача як військовослужбовця.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.10.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ "Про результати службового розслідування" (а.с.134-143), в якому, крім іншого, зазначено:
"1. За порушення військової дисципліни та обов'язків військової служби, а саме статей 11, 12, 14, 16, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 року №548-XIV, статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24 березня 1999 року №551-XIV, що визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою, внаслідок особистої недисциплінованості та недбалого ставлення до обов'язків військової служби, що призвело до втрати військового майна, військовослужбовцю військової служби за контрактом, сержанту з матеріального забезпечення 1 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , головному сержанту ОСОБА_1 , оголосити сувору догану.
5. За нестачу військового майна, згідно статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» військовослужбовця військової служби за контрактом сержанта з матеріального забезпечення 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 19924,16 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні шістнадцять копійок) за майно позаштатної служби бойової підготовки військової частини НОМЕР_1 , 122266,24 грн. (сто двадцять дві тисячі двісті шістдесят шість гривень двадцять чотири копійки) за майно служби зв'язку та кібербезпеки військової частини НОМЕР_1 , 126573,55 грн. (сто двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят п'ять копійок) за майно служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , 122130,44 грн. (сто двадцять дві тисячі сто тридцять гривень сорок чотири копійки) за майно медичної служби військової частини НОМЕР_1 , 41626,10 грн. (сорок одну тисячу шістсот двадцять шість гривень десять копійок) за майно продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , 5604,97 грн. (п'ять тисяч шістсот чотири гривні дев'яносто сім копійок) за майно служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ військової частини НОМЕР_1 , 835040,15 грн. (вісімсот тридцять п'ять тисяч сорок гривень п'ятнадцять копійок) за майно речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 та 424,71 грн. (чотириста двадцять чотири гривні сімдесят одна копійка) за майно групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 .
6. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :
проводити відрахування суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення військовослужбовця військової служби за контрактом сержанта з матеріального забезпечення 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 у розмірі 20% (двадцять відсотків) до повного погашення;
занести зазначені суми завданих збитків та втрачені матеріальні цінності згідно п. 5 даного наказу до книги обліку нестач, грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 ;
зняти втрачене майно з основного обліку та віднести на позабалансовий рахунок "073"."
З наказом позивач був ознайомлений, при цьому ніяких заяв та клопотань не мав (а.с.143).
Позивач, вважаючи протиправним вказаний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок невиконання позивачем обов'язків військової служби, передбачених ст.4 ДС ЗСУ, статей 121, 122 СВС ЗСУ утворилась нестача переданого йому майна на суму 1 273 550,32 грн (завдана шкода військовій частини на вказану суму).
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За нормами частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до пункту 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту).
Відповідно до п.26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно із п.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За нормами п.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Відповідно до положень п.83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджено Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
За нормами п. 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до норм розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку № 608).
З огляду на наведені норми суд зауважує, що саме акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини встановлені під час його проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується учасниками справи позивач у період із 23.12.2022 по 24.10.2024 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді сержанта з матеріального забезпечення 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону (а.с.64 зворот, а.с.133).
Відповідно до ст. 121 СВС ЗСУ, сержант із матеріального забезпечення роти в мирний і воєнний час відповідає за облік та правильне зберігання майна роти, ведення ротного (корабельного) господарства.
Статтею 122 СВС ЗСУ передбачено, що сержант із матеріального забезпечення роти, крім іншого, зобов'язаний:
забезпечувати всіма необхідними матеріальними засобами заняття з бойової підготовки в роті;
своєчасно одержувати і оглядати матеріальні засоби, що надходять до роти, стежити за їх наявністю, правильним зберіганням і експлуатацією, своєчасно передавати їх у ремонт;
негайно доповідати командирові роти та головному сержантові роти про виявлені випадки нестачі, втрати матеріальних засобів;
стежити за наявністю майна роти, щомісячно проводити звірку обліку військового майна роти з обліком служб військової частини та вести облік і звітність;
забезпечувати поповнення матеріальних засобів відповідно до вказівок командира роти, головного старшини роти та заявок головних сержантів взводів.
Враховуючи посаду позивача (сержант із матеріального забезпечення роти) та вказані обов'язки сержант із матеріального забезпечення роти, визначені Статутом Внутрішньої служби ЗСУ, позивач за посадою був матеріально відповідальною особою щодо матеріальних засобів роти, як були ним отримані.
При прийнятті у вересні 2024 року старшим сержантом ОСОБА_5 від позивача справи та посади сержанта з матеріального забезпечення 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 та комісією була виявлена нестача 117 найменувань майна, що підтверджується рапортом ОСОБА_5 (а.с.41-42) та актом прийому передачі справ та посади № 19375 з додатками (а.с.42 зворот- 54).
Суд звертає увагу, що вказаний акт прийому передачі справ та посади № 19375 з додатками підписаний позивачем без зауважень.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач не заперечував, що майно, яке відображене в акті прийому передачі справ та посади № 19375 з додатками як нестача, ним отримувалось під час перебування на посаді сержанта з матеріального забезпечення 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 (а.с.60) про проведення службового розслідування по факту нестачі майна 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, було проведено службове розслідування та складено акт службового розслідування.
ОСОБА_1 ,після ознайомлення 14.10.2024 з актом службового розслідування (а.с.14-39) не було, як то передбачено п.5 розділу V Порядку № 608, висловлено незгоди з результатами службового розслідування, що ним не заперечується.
Слід зауважити, що отримання ОСОБА_1 майна, відображеного в акті службового розслідування як нестача на суму 1273550,32 грн, і його вартість позивачем не заперечується і підтверджується наявними у справі № 11 том 204 військової частини НОМЕР_1 матеріалами службового розслідування (далі - Матеріали):
- відомостями за липень 2023 року наявності майна служби БП НОМЕР_2 навчальної роти (арк. 100 Матеріалів), служби зв'язку НОМЕР_2 навчальної роти (арк.101 Матеріалів), майна групи безпеки військової служби НОМЕР_2 навчальної роти (арк.102 Матеріалів), майна служби озброєння...(інженерне майно) НОМЕР_2 навчальної роти (арк.103 Матеріалів), майна продовольчої служби НОМЕР_2 навчальної роти (арк.104 Матеріалів), майна служби (РХБз) НОМЕР_2 навчальної роти (арк.105 Матеріалів), майна речової служби 1 навчальної роти (арк.106,107 Матеріалів), майна служби інфраструктурного забезпечення 1 навчальної роти (арк.108,110 Матеріалів), майна медичної служби 1 навчальної роти (арк.109 Матеріалів), в яких сержант з матеріального забезпечення ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що пойменоване у цих відомостях майно надійшло під його звітність, оприбутковано та в наявності;
- книгами обліку наявності та руху військового майна (Додаток13) 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 (арк.115-142 Матеріалів), відповідно до яких та пояснень ОСОБА_1 від 01.10.2024 (арк.80 Матеріалів), звірок обліку військового майна роти з обліком служб військової частини він не проводив, що позивачем не заперечує;
- накладними № 364 від 15.12.2023 (арк.164 Матеріалів), №9 від 11.01.2024 (арк.171 Матеріалів), № 26 від 15.01.2024 (арк.201 Матеріалів), № 61 від 22.01.2024 (арк.202 Матеріалів), , № 174 від 02.03.2024 (арк.203 Матеріалів), № 97 від 20.03.2024 (арк.177 Матеріалів), № 120, № 24РХБз від 10.04.2020 (арк.178,179 Матеріалів), № 246/а від 29.04.2024 (арк.165 Матеріалів) № 181 від 16.05.2024 (арк.143 Матеріалів), № 174 від 10.06.2024 (арк.180 Матеріалів), № 351 від 03.07.2024 (арк.204 Матеріалів) про прийняття ОСОБА_1 майна, яки ним підписані;
- актами за грудень 2023 року інвентаризації майна відповідних служб військової частини НОМЕР_1 № 12853 (арк.144-146 Матеріалів), № 13076 (арк.150-153 Матеріалів), № 13014 (арк.157-163 Матеріалів), № 12850 (арк.168-170 Матеріалів), № 12962 (арк.173-176 Матеріалів), № 13028 (арк.182-185 Матеріалів), № 13087 (арк.188-198 Матеріалів);
- інвентаризаційним описами необоротних активів за грудень 2023 року (арк.143, 151-153, 159-161, 162-163, 169-170, 174-176, 183-185, 190-198, 209-210 Матеріалів), які підписані ОСОБА_1 як матеріально відповідальною особою;
- відомостями щодо визначення залишкової вартості майна станом на 25.09.2024 (арк.154-156, 166-167, 172, 181, 186-187, 205-207, 211 Матеріалів).
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 , показав, що обіймає посаду командира 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону з липня 2023 року; при прийомі ним посади нестачі майна роти не було виявлено, що підтверджується актом прийому ним посади від 25.07.2023 (арк.97-113 Матеріалів), після прийняття посади сержант ОСОБА_1 доповідав йому, що звірки майна з відповідними службами проведено розбіжностей немає; як виявилось під час прийому передачі посади сержанта з матеріального забезпечення роти винекла нестача майна роти; відповідно до книг обліку наявності та руху військового майна (Додаток13) звірки по службам проводились несвоєчасно.
Слід зазначити, що ОСОБА_4 під час службового розслідування давав пояснення (арк.81-82 Матеріалів), аналогічні вказаним показам.
Відповідно до зазначених доказів, з врахуванням рапорту ОСОБА_5 (а.с.41-42) та акту прийому передачі справ та посади № 19375 з додатками (а.с.42 зворот-54), судом встановлено, що в період з грудня 2023 року по вересень 2024 року утворилась нестача майна на суму 1273550,32 грн, яке було отримано матеріально відповідальною особою сержантом з матеріального забезпечення 1 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону головним сержантом ОСОБА_1 внаслідок того, що він в порушення ст. 4 ДС ЗСУ, яка зобов'язує його додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, не виконував належним чином вимоги ст. 122 СВС ЗСУ, а саме не стежив за наявністю матеріальні засоби, що надходять до роти, за їх правильним зберіганням і експлуатацією, не виявляв випадки нестачі, втрати матеріальних засобів; щомісячно не проводив звірку обліку військового майна роти з обліком служб військової частини та не вів облік і звітність.
При цьому суд звертає увагу, що позивач пояснив, що ним видавалось іншим військовослужбовцям за наказом командування ввірене йому майно, але документи про таку видачі ним не складались, та не зміг пояснити суду куди вибуло майно, нестачу якого виявлено, яке саме, кому воно було видано та якими відповідними документами це підтверджується.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (п. 1 розділу VІ Порядку № 608).
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ст. 45 ДС ЗСУ).
Статтею 86 ДС ЗСУ визначено - якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Як було зазначено вище, судом встановлено, а матеріалами службового розслідування підтверджено невиконання позивачем ст. 4 ДС ЗСУ та вимоги статей 121, 122 СВС ЗСУ, тобто доведена вина у порушенні військової дисципліни, а тому спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 його було правомірно, у відповідності до статей 45, 55, 83, 86 ДС ЗСУ, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (п.4 ч.1 ст.1 Закону № 160-IX).
Зі змісту ст.3 Закону № 160-IX від 03.10.2019 "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", слідує, що:
1. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
3. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України."
Пунктом 1 ч.1 ст.6 Закону № 160-IX, встановлено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.
Частиною 7 ст.8 Закону № 160-IX передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність відповідно до ст. 9 Закону № 160-IX в суді не встановлено.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що внаслідок невиконання позивачем обов'язків військової служби, передбачених ст.4 ДС ЗСУ, статей 121, 122 СВС ЗСУ утворилась нестача переданого йому майна на суму 1273550,32 грн (завдана шкода військовій частини на вказану суму).
Щодо доводів апелянта щодо відсутності його вини в завданні шкоди та відсутності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, то вони вказують на те, що позивач погоджується, що мала місце в його діях протиправна поведінка, а встановлені судом обставини підтверджують вину позивача в утворенні нестачі майна внаслідок такої поведінки та, відповідно, завдані шкода військовій частині протиправними діями (невиконання своїх службових обов'язків) позивача.
Колегія суддів вважає що спірним наказом позивача було правомірно, у відповідності до вимог Закону № 160-IX притягнуто до матеріальної відповідальності.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 квітня 2025 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.