Справа № 320/45594/24 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
01 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участі секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 КАС України апеляційну скаргу Eurotrubplast Holding Ltd на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Eurotrubplast Holding Ltd до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій,
У жовтні 2024 року Eurotrubplast Holding Ltd (далі - позивач/апелянт) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач/Мін'юст) з вимогами:
- визнати протиправними дії Мін'юсту щодо неналежного виконання Міністерством юстиції України вимог Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики (затверджений наказом Міністерства юстиції України від 30 вересня 2022 року №4201/5) і Порядку підготовки та розгляду загальних запитів та звернень про сприяння у виявленні та розшуку активів осіб, щодо яких застосовано санкції (затверджений наказом Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора від 09 серпня 2022 року № 3332/5/152);
- зобов'язати Мін'юст утриматися від вчинення дій, направлених на стягнення в дохід держави активів: 92, 57 % частки статутного капіталу ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» у розмірі 53 998 714, 00 грн, які належать Eurotrubplast Holding Ltd, країна резиденства Кіпр, НЕ 209535; 93 % в статутному капіталі ТОВ «Калушський трубний завод» у розмірі 4 851 494, 10 грн, які належать Eurotrubplast Holding Ltd, країна резиденства Кіпр, НЕ 209535; 92 % частки в статутному капіталі ТОВ «Рубіжанський трубний завод» в розмірі 2 009 137, 27 грн, які належать Eurotrubplast Holding Ltd, країна резиденства Кіпр, НЕ 209535.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Мін'юст всупереч положенням Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики і Порядку підготовки та розгляду загальних запитів та звернень про сприяння у виявленні та розшуку активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про стягнення в дохід держави активів, які належать Eurotrubplast Holding Ltd, країна резиденства Кіпр, а саме: 92, 57 % частки статутного капіталу ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» у розмірі 53 998 714, 00 грн, НЕ 209535; 93 % в статутному капіталі ТОВ «Калушський трубний завод» у розмірі 4 851 494, 10 грн, НЕ 209535; 92 % частки в статутному капіталі ТОВ «Рубіжанський трубний завод» в розмірі 2 009 137, 27 грн. Також всупереч вимогам підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики Мін'юстом не було підготовлено й направлено запити до органів прокуратури та не отримано від них інформацію про активи осіб, щодо яких застосовано санкції, яка може бути використана Міністерством юстиції України як підстава для звернення до суду. Вказані дії свідчать про передчасність звернення Мін'юсту з позовом до Вищого антикорупційному суду про стягнення в дохід держави активів відповідних осіб.
Ухвалою від 27 січня 2025 року Київський окружний адміністративний суд на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження у справі № 320/45594/24, дійшовши висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки дії Мін'юсту, які оскаржуються позивачем, є підготовчими та процесуальними і не створюють для позивача юридичних наслідків. Такі дії не змінюють прав чи обов'язків позивача, а отже, не можуть бути самостійним предметом адміністративного позову. Оцінка правомірності цих дій має надаватися виключно в межах розгляду справи Вищим антикорупційним судом, до якого і було подано відповідний позов..
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Eurotrubplast Holding Ltd подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначено, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки дії Мін'юсту, які оскаржуються, безпосередньо призвели до втрати активів, що стало наслідком порушення затверджених Мін'юстом процедурних Порядків. Крім того, право на звернення до адміністративного суду прямо гарантується Конституцією України та статтями 5, 19, 245 КАС України, а спір має публічно-правовий характер. Суд першої інстанції мав надати правову оцінку діям Мін'юсту як суб'єкта владних повноважень, оскільки ці дії, на думку позивача, стали причиною непропорційного та безоплатного позбавлення майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 квітня 2025 року о 14:15 годин
26 березня 2025 року до суду апеляційної інстанції від представника Eurotrubplast Holding Ltd - адвоката Гудій В.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 КАС України).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та наявності підстав для відмови у відкритті провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19, адміністративні суди повинні відмовляти у відкритті провадження або закривати його, якщо спір:
- не належить до публічно-правової юрисдикції,
- або порушене право ще не настало (відсутній предмет позову),
- або існує інший, спеціальний порядок оскарження.
Як установлено судом першої інстанції, предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій Мін'юсту, пов'язаних із неналежним, на думку позивача, виконанням положень Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, затвердженого наказом Мін'юсту від 30 вересня 2022 року № 4201/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2022 року за № 1166/38502, а також Порядку підготовки та розгляду загальних запитів, затвердженого спільним наказом Мін'юсту й Офісу Генерального прокурора від 09 серпня 2022 року № 3332/5/152, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2022 року за № 905/38241, при звернення з позовом до Вищого антикорупційного суду.
Окрім того, позивач також просив зобов'язати Мін'юст утриматись від вчинення дій, направлених на стягнення в дохід держави активів, компанії Eurotrubplast Holding Ltd (раніше - APG Polyplastic Group Limited), а саме часток у статутних капіталах:
- ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (92,57 % на суму 53 998 714 грн),
- ТОВ «Калушський трубний завод» (93 % на суму 14 851 494,10 грн),
- ТОВ «Рубіжанський трубний завод» (62 % на суму 20 091 377,27 грн).
Водночас, як достеменно встановлено та про що сам апелянт зазначив у поданій до апеляційного суду скарзі, рішенням Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 991/4264/24, залишеним без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 листопада 2024 року, позов Мін'юсту задоволено, а зазначені активи стягнуто в дохід держави.
На переконання колегії суддів, вказане свідчить про те, що позивач подаючи до адміністративного суду позов про оскарження дій Мін'юсту, спрямованих на стягнення в бюджет держави коштів, намагається таким способом оскаржити дії державного органу, що вже стали предметом правової оцінки в іншому судовому процесі, який завершено і в якому прийнято остаточне судове рішення. Така спроба є не лише втручанням у юрисдикцію іншого суду, а й повторним оспоренням того самого обсягу фактичних обставин, що суперечить принципам правової визначеності, стабільності правовідносин та неможливості подвійного судового процесу щодо одного й того ж предмета.
Слід також врахувати, що дії Мін'юсту, які позивач вважає протиправними (ненадсилання запитів, недоотримання інформації, відсутність належної підготовки позову), за своєю правовою природою є внутрішніми, процесуальними або проміжними діями, які: не мають зовнішньої індивідуально-правової дії; не змінюють правового статусу позивача; не створюють, не змінюють і не припиняють його права чи обов'язки; не породжують безпосередньо юридичних наслідків.
Фактично позовні вимоги спрямовані на втручання у перебіг судового провадження у Вищому антикорупційному суді, чим підміняється механізм розгляду справи по суті в уповноваженому суді.
У разі незгоди з позовом державного органу (в даному випадку - Мін'юсту), сторона має право на захист у межах розгляду цієї справи у компетентному суді - тобто у Вищому антикорупційному суді, а не шляхом подання окремого адміністративного позову, що фактично спрямований на заперечення законності вже поданого позову і прийнятого за результатами його розгляду рішення.
У рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (2006) Європейський суд з прав людини наголосив, що доступ до правосуддя має здійснюватися у межах, визначених законом, з урахуванням компетенції відповідних судів.
Суд першої інстанції обґрунтовано акцентував увагу, що остаточні правові наслідки для позивача можуть виникнути лише в результаті розгляду справи по суті у Вищому антикорупційному суді, куди й було подано відповідний позов. Саме цей спеціалізований суд є компетентним суб'єктом, уповноваженим перевіряти обґрунтованість вимог Мін'юсту та надавати оцінку належності, допустимості і достатності доказів, зібраних цим органом.
Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оцінка правомірності дій відповідача повинна надаватися виключно в межах розгляду справи по суті у Вищому антикорупційному суді, а не в окремому провадженні в адміністративному суді.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що жодним нормативно-правовим актом, у тому числі Законом України «Про санкції», Порядком реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики або Порядком підготовки та розгляду запитів, не передбачено можливості оскарження дій Мін'юсту, спрямованих на підготовку або ініціювання звернення до суду.
Тому такі дії не можуть бути кваліфіковані як рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, що є необхідною умовою для визнання спору адміністративним.
Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про наявність в цій ситуації факту стягнення активів в дохід держави, однак він є результатом судового рішення Вищого антикорупційного суду, яке набрало законної сили. Саме це рішення, а не дії Мін'юсту, створило юридичні наслідки для позивача. Відтак, оспорювати слід не підготовчі дії органу, а рішення суду, якщо позивач вважає його незаконним, шляхом інших процесуальних можливостей.
Враховуючи викладене, зважаючи на суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не має ознак адміністративної справи, тому цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, в даній правовій ситуації поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 238 КАС України та дійшов висновку, що в даному випадку відсутній предмет адміністративного позову, а сам спір не має характеру публічно-правового у сенсі, що дає підстави для його розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведених, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, а тому згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Eurotrubplast Holding Ltd залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 02.04.2025.