Справа № 580/6826/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
01 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 12825,49 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 12825,49 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану», за період з 24.02.2022 до 31.05.2022;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач не мала можливості вчасно звернутись до фахівця в галузі права щодо подання відповідного позову.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-якій ого письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано поважність пропуску строку звернення до суду.
За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 5 ст.122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
В мотивувальній частині ухвали зазначено, що для оскарження в суді сум компенсації за речове майно діє місячний строк звернення до суду, а щодо спірної додаткової винагороди, яка є щомісячним платежем, позивачка могла дізнатися про порушення свого права кожного наступного місяця виконаної служби, в той час, як її було звільнено наказом від 05.10.2023, в якому вказані всі складові, що входять в розрахунок сум до виплати, тому при зверненні до суду з вказаними позовними вимогами пропущено строк, встановлений ст.233 КЗпП України.
Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача 17.07.2024 о 09:40 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.60).
На виконання вимог вказаної ухвали, в межах визначеного судом строку позивач подала заяву, в якій просила поновити строк звернення до суду, оскільки вона не мала можливості своєчасно звернутись до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.
Суд звертає увагу, що станом на момент звільнення позивача 05.10.2023 положення ч.1, 2 ст.233 КЗпП України передбачали, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з тим, до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, положення ч.1, 2 ст.233 КЗпП України встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Разом з тим, в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 (за який позивач просить нарахувати та виплатити додаткову винагороду), законодавство не визначало строки позовної давності для звернення до суду в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.
Верховний Суд неодноразово досліджував питання щодо строків позовної давності, які підлягають застосуванню у спорах про порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, сформувавши загальний висновок, що період взаємовідносин з роботодавцем до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст.233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Вказаний висновок викладено, зокрема, в постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, який підлягає врахуванню судом.
Наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо порушення позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022.
При цьому, чинні положення ст.233 КЗпП України визначають строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, який розпочинається з моменту одержання звільненим працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В матеріалах справи відсутня інформація про дату отримання позивачем наказу про своє звільнення, а також про одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.
До моменту встановлення вказаних обставин, з якими положення законодавства пов'язують початок перебігу строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, суд першої інстанції не може вважати, що такий строк позивачем було пропущено.
Крім того, з наявних в матеріалах справи копій листа ДУ «Черкаській слідчий ізолятор» від 29.03.2024 №10/1899/ВС та довідки №12 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с.20, 21 зворот) вбачається, що такі копії були засвідчені начальником відділу - головним бухгалтером фінансового відділу Державної установи «Черкаській слідчий ізолятор» Шельман Т.С. 04.06.2024.
Саме в листі ДУ «Черкаській слідчий ізолятор» від 29.03.2024 №10/1899/ВС вказано, що нарахування грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна було здійснено, однак виплата не проведена в результаті не надходження фінансування на її виплату.
При цьому, судом першої інстанції не встановлено, коли позивачем було отримано вказані лист та довідку, а враховуючи дати засвідчення копії довідки №12 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (04.06.2024) та нормативи пересилання поштових відправлень, звертаючись до суду з даним позовом 10.07.2024 позивачем дотримано застосований судом першої інстанції місячний строк для звернення до суду з даним позовом.
Процесуальними нормами закріплено обов'язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд повертає таку позовну заяву, або залишає її без розгляду (у випадку встановлення факту пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження), не розглядаючи справу по суті позовних вимог.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, що свідчить про безпідставність висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 01 квітня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма