Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
31 березня 2025 р. справа № 520/890/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області, в якому просить суд:
1. визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області в частині виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у неповному обсязі та невиплати йому одноразової грошової допомоги до 05 травня 2021 року протиправною;
2. зобов'язати Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області доплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року в сумі 6800 грн та виплатити йому одноразову грошову допомогу до 05 травня 2021 року в сумі 8845 грн.
Спір склався з приводу застосування ст. 12 Закону України "Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у контексті виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Підставами позову є доводи про те, що адміністративні органи провели нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року та до 05 травня 2021 року (далі за текстом - РГД) не у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.01.2025 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду по справі №520/890/25 задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним адміністративним позовом; відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 14.01.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 28.01.2025 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 28.01.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 04.05.2018, у 2020-2021 роках перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області.
Таким чином, позивач набув право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплата якої проводиться до 5 травня за 2020 та за 2021 роки.
У 2020 році позивач отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390 грн.
У 2021 році позивач не отримував одноразової грошової допомоги до 5 травня.
На звернення представника позивача від 17.12.2024 листом від 25.12.2024 №08-15/6334 Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області, зокрема, повідомило, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році проводилася управлінням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка регламентує порядок та розміри виплати зазначеної допомоги у розрізі пільгових категорій громадян. ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі, 1390,00 грн. за списком осіб, які мають право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, який був надісланий до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році проводилась управлінням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка регламентує порядок та розміри виплати зазначеної допомоги у розрізі пільгових категорій громадян. Зазначена допомога виплачується за списками наданими до управління відділами обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, військовими частинами, які розташовані на території району, районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. У списках, які надходили до управління ОСОБА_1 на виплату вищезазначеної допомоги не було.
Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача щодо невиплати як учаснику бойових дій одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у повному обсязі та невиплати одноразової грошової допомоги до 05 травня 2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Відносини з приводу соціального захисту учасників як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.
Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.
У 2020 році на реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень. Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.
У 2021 році на реалізацію приписів вказаної норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 08.04.2021р. №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»", де, зокрема, передбачено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ані приписи ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI об'єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
Тому, з 27.02.2020р. позивач набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.
За правилом розв'язання юридичних колізій норми закону є вищими за норми будь-яких підзаконних актів права, у тому числі і чинних постанов КМУ, а тому усі доводи Управління про інше слід визнати юридично неспроможними.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем як владним суб'єктом не подано доказів правомірності призначення, нарахування та виплати спірної допомоги в належному розмірі.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
У спірних правовідносинах, відповідачем не спростована обставина знаходження позивача у 2020-2021 роках на обліку саме в Управлінні соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.
Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Оскільки у даному конкретному випадку відповідачем-владним суб'єктом не було призначено, нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд приходить до висновків про необхідність визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у неповному обсязі та невиплати йому одноразової грошової допомоги до 05 травня 2021 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновків про необхідність обтяжити відповідача обов'язком здійснити нарахування та виплату позивачу, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми, та одноразову грошову допомогу до 05 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Вимоги щодо виплати зазначеної допомоги у розмірі 6800,00 грн. та 8845,00 грн., не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними за відсутності такого нарахування. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що за наслідками здійснення Управлінням владних управлінських функцій на виконання зазначеного рішення суду, позивач отримає допомогу не у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з рахуванням виплаченої суми.
При розв'язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області (ідентифікаційний код - 03196713; місцезнаходження - 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд. 35) в частині виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у неповному обсязі та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги до 05 травня 2021 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області (ідентифікаційний код - 03196713; місцезнаходження - 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд. 35) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року та до 05 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Марина Лук'яненко