Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 квітня 2025 р. № 520/3682/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою за ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на мою користь недонараховану та невиплачену вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою на підставі частини 1 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 125010,00 (сто двадцять п'ять тисяч десять) грн, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів»;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при її звільненні виплата вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою здійснена не в повному обсязі, оскільки виплату вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою було здійснено в розмірі трьох місячних суддівських винагород на підставі ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, що не відповідає положенню статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді повинен був визначеним станом на день її звільнення, який станом на 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам та третій особі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідачі правом надати відзив на позов не скористалися, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, установив таке.
Указом Президента України від 20.02.2010 № 200/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Зміївського районного суду Харківської області строком на п'ять років (а.с.19-22).
Указом Президента України від 03.04.2017 № 94/2017 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Зміївського районного суду Харківської області безстроково (а.с.23-25).
Наказом голови Зміївського районного суду Харківської області від 09.03.2010 №02-10/09 ОСОБА_1 було зараховано до штату суду та встановлена надбавка за вислугу років, як такій що має стаж, що дає право на одержання надбавки за вислугу років до посадового окладу 07 років 05 місяців 27 днів (а.с.26).
Позивач 27.12.2024 звернулась до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення з посади судді Зміївського районного суду Харківської області у відставку.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.01.2025 №76/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Зміївського районного суду Харківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.29-33).
Наказом голови Зміївського районного суду Харківської області від 20.01.2025 №02-03/03 ОСОБА_1 було відраховано зі штату суду Зміївського районного суду Харківської області, у зв'язку зі звільненням у відставку (а.с.27).
Так, листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 30.01.2025 №04-47/419/25 повідомлено, що довідка №04-48/31 від 21.01.2025 сформована згідно діючого законодавства. Інформація про нараховану та виплачену суддівську винагороду та утримані податки міститься у розрахунковому листі за січень 2025 (а.с.34).
Із довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці №04-48/33 від 21.01.2025 вбачається, що позивачу враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці - 94590,00 грн. (посадовий оклад 63060,00 та доплата за вислугу років 50% - 31530,00) (а.с.28).
З розрахункового листа за січень 2025 року Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області вбачається, що позивачу була виплачена вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою у розмірі 283770 грн. Вказана сума була виплачена виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. ((2102*30)+(63060*50%/100%)=94590*3=283770.
Дослідивши надані письмові докази та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина п'ята статті 135 Закону№1402-VIII).
Так, суд установив, що Указом Президента України від 03.04.2017 № 94/2017 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Зміївського районного суду Харківської області безстроково (а.с.23-25).
Наказом голови Зміївського районного суду Харківської області від 09.03.2010 №02-10/09 ОСОБА_1 було зараховано до штату суду та встановлена надбавка за вислугу років, як такій що має стаж, що дає право на одержання надбавки за вислугу років до посадового окладу 07 років 05 місяців 27 днів (а.с.26).
Як вже встановлено, за рішенням Вищої ради правосуддя від 16.01.2025 №76/0/15-25 мене звільнено з посади судді Зміївського районного суду Харківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.29-33).
При цьому, при звільненні позивачці виплачено вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою із застосуванням базового розміру посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 гривень, а саме, позивачу було виплачено 283770 грн, що підтверджується розрахунковим листом за січень 2025, який міститься в матеріалах справи (а.с.35).
Суд установив, що відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Позивач наполягає, що при виплаті їй вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, суддівську винагороду має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року, тобто 3028,00 грн.
Крім того, позивачем було наведено розрахунок, викладений наступним чином:
30*3028=90840 грн. - це розмір посадового окладу;
90840*50/100 = 45420 грн. - це щомісячна доплата за вислугу років (50% посадового окладу);
(90840+45420)*3 = 136260*3 = 408780 грн. - це вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 - 3028 грн;
408780-283770 = 125010 грн. - це недоплачена частина вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується зі змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Відтак, Конституція України, у редакції Закону № 1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
При закріпленні в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Закон України «Про Державний бюджет України» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Разом з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право на вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою з врахуванням вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2025 складає 3028,00 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у розмірі 3028 грн.
Щодо другого відповідача, Державної судової адміністрації України, суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
У силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Так, ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).
Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п'ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Тобто, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі, зокрема, на 2025 рік.
В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. При цьому саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Постанова №845). Крім того, таке стягнення на підставі пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, Закону №4901-VІ, Постанови №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» не є органом примусового виконання.
Відповідно до статті 3 Закону №4901-VІ, пункту 25 Постанови №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Отже, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою. Звідси, саме ДСА України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недонарахованої та невиплаченої вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою на підставі частини 1 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 125010,00 грн, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів».
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №580/4201/20, у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. Приписами пункту 25 Порядку №845 обумовлено, що наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону №4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (ДСА України).
В постановах від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 05 серпня 2021 року у справі №160/6089/20, а також у низці інших постанов Верховний Суд вказував на те, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Крім того, у постанові від 02 червня 2022 року у справі №640/20133/20 Верховний Суд не заперечив, що територіальне управління ДСА є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду. Разом з тим. Верховний Суд також ураховує, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. За наявності такої програми та відповідно до правил пункту 25 Порядку №845 списання коштів здійснюватиметься саме за такою програмою.
Отже, суд доходить висновку, що ДСА України, як головним розпорядником бюджетних коштів, була виділена сума коштів у недостатньому розмірі для забезпечення виплати Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області вихідної допомоги, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2025 року - 3 028,00 грн.
Відтак, невиплата позивачу вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в повному обсязі пов'язана з бездіяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).
Із врахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу, у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов'язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням цього, а також предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача, слід визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати вихідної допомоги судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 у зв'язку з відставкою, виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн.
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати вихідної допомоги, у зв'язку з відставкою, судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн.
Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постанові від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.
Крім того, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом надання відповідачем звіту про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
З огляду на викладену вищу норму діючого законодавства, суд зазначає, що у суду на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виконане рішення суду у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання позивача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір за подання позивачем даного позову до суду підлягав сплаті в розмірі 1937,92 грн. Проте позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1969,04 грн.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1937,92 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 26281249), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати вихідної допомоги, у зв'язку з відставкою, судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати вихідної допомоги, у зв'язку з відставкою, судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 вихідної допомоги, у зв'язку з відставкою за ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028,00 грн, у розмірі 125010,00 (сто двадцять п'ять тисяч десять) грн, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН