Справа № 420/36594/24
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (вул. Якова Гніздовського, 5, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 33145904) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 в якому позивач просить суд: сплатити витрати, пов'язані з навчанням та утриманням ОСОБА_1 у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 334 912 грн 88 коп. (триста тридцять чотири тисячі дев'ятсот дванадцять гривні вісімдесят вісім копійок) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ 33145904, Номер банківського рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_2 ), за період навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом начальника кафедри (по стройовій частині) від 28.08.2023 № 164 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, посталено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта. Наказом ректора Українського державного університету науки технологій від 30.08.2024 № 1036 ст. курсанта КГ2312 (519) навчальної групи першого навчального курсу денної форми навчання ОСОБА_1 відраховано з університету через невиконання індивідуального навчального плану. Відповідно пункту 11 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" наказом начальника кафедри від 04.09.2024 № 200 солдата ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника кафедри та Наказом начальника кафедри від 01.10.2024 № 224 Відповідача направлено в розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту для подальшого проходження військової служби з 08.10.2024 року виключено із списків особового складу кафедри та з усіх видів забезпечення. Кафедрою розраховано фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача на кафедрі загальною сумою 334912 грн 88 коп., що підтверджується довідками - розрахунками витрат. У порядку досудового врегулювання відповідачу 13.11.2024 року було надано повідомлення від 09.11.2024 року № 17/553 про можливість добровільного відшкодування коштів на його утримання курсантом кафедри. З розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов'язаних зі своїм утриманням відповідач був ознайомлений, зауважень не мав, проте зазначену суму коштів останній дотепер не відшкодував.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження у цій справі отримано відповідачем особисто 04.01.2025, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Крім того, копія ухвали про відкриття провадження по справі була розміщена на сайті Судова влада України, Одеський окружний адміністративний суд (https://adm.od.court.gov.ua/sud1570/).
Також, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв'язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив, що між Міністерством оборони України, в особі Начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Українського державного університету науки і технологій, та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, який набрав чинності з 28.08.2023 відповідно до наказу Начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (по стройовій частині) від 28.08.2023 № 164.
Відповідач відрахований з навчання наказом в. о. ректора університету від 30.08.2024 року № 1036ст через невиконання індивідуального навчального плану, як курсанта першого навчального курсу.
Відповідно до витягу з наказу начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (по стройовій частині) № 200 від 04.09.2024 року розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти з солдатом ОСОБА_1 . Згідно ст. 25 п. 11 Закону України про військовий обов'язок і військову службу солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 04 вересня 2024 року проходить військову службу за призовом, зарахувати у розпорядження начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій та прирядити до взводу забезпечення навчального процесу кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій.
Наказом №224 від 04.10. 2024 року Солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, призначеного наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 20 вересня 2024 року № 118-РС в розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту, наказано вважати таким, що 08 жовтня 2024 року вибув до нового місця служби. 3 08 жовтня 2024 року виключити із списків особового складу кафедри та з усіх видів забезпечення. Сума до відшкодування, пов'язана з утриманням курсантів у закладах вищої освіти, затверджена постановою КМУ від 12 липня 2006 року № 964 складає 334 912,88 гривень.
Згідно довідки-розрахунку № 60 вартість, що підлягає відшкодуванню за період навчання з серпня 2023 року по серпень 2024 року, складає 334912,88 грн.
13.11.2024 року відповідач отримав повідомлення (в порядку досудового врегулювання) від 09.11.2024 року № 17/553 щодо необхідності сплати витрат, пов'язаних з утриманням на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій за період з 28.08.2023 по 30.08.2024 року в сумі 334912,88 грн.
У встановлений строк, витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідач не відшкодував.
Зазначене стало підставою для звернення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з даним адміністративним позовом до суду.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі по тексту - Закон України №2232-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, положеннями частин третьої, четвертої та п'ятої статті 25 Закону України №2232-XII встановлено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів д, е, є, з, и пункту 1 та підпунктів д, е, є, з, ж, з пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. З вищенаведеного вбачається, що дана правова норма розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу.
Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
У свою чергу пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі по тексту - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів е, є, ж, и, і частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Згідно з пунктами 3-4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі-Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з підпунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми курсанти відшкодовують навчальному закладу витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Факт нарахування відповідачці грошового забезпечення та витрати за період навчання підтверджується розрахунками фактичних витрат наявними в матеріалах справа.
Отже, позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій.
Пунктами 7-8 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
Так, відповідно дія ч.10 ст.25 Закону України №2232-XII розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року по справі №1.380.2019.002683.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій та був відрахований з нього, згідно з вимогами частини 10 статті 25 Закону №2232-XII, останній зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням в навчальному закладі.
У свою чергу, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у сумі 334 912 грн 88 коп. суду не надано.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин, які б звільняли Відповідача від сплати боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з викладеним відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (вул. Якова Гніздовського, 5, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 33145904) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (вул. Якова Гніздовського, 5, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 33145904, номер банківського рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_2 ) витрати пов'язані з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 334912 грн. 88 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка