Справа № 420/35729/24
31 березня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 22620 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять) гривень 95 копійок, в рахунок відшкодування завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.09.2024 року ОСОБА_1 самовільно залишив місце несення служби за місцем розташування підрозділу в умовах воєнного стану та відсутній на службі по теперішній час, про що свідчить витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 297 від 03.10.2024 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 .. Військовою частиною НОМЕР_1 10.10.2024 року на адресу ТУ ДБР у м. Миколаєві надсилались копії матеріалів про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 для прийняття рішення щодо внесення відомостей про зазначене кримінальне правопорушення до ЄРДР, що підтверджується супровідним листом № 2598 від 08.10.2024 року. 15.10.2024 року ОСОБА_1 було надіслано лист з проханням повернути отримане майно, який згідно поштового повідомлення відповідач отримав 05.11.2024 року. На час подання позову відповіді від відповідача на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило, майно відповідачем не повернуто.
Від відповідача ОСОБА_1 відзив на адміністративний позов не надходив, відповідно до ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 08 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 22.04.2022 року № 96 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини і призначено на посаду водія зенітного взводу 2 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно роздавальної (здавальної) відомості № 15 від 14.06.2022 року, відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна закріпленого за солдатом ОСОБА_1 № 11 на 22.09.2024 року та відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна № 303 на 30.09.2024 року по медичній службі, яке було видане солдату ОСОБА_1 , а саме: бронежилет CPV 1 шт., керамічні плити ICV 2 шт., шолом NIG 1 шт., костюм вітровологозахисний 1 шт., спальний мішок 1 шт., сумка транспортна індивідуальна 1 шт., чоботи гумові 1 шт., матрац поліуретановий 1 шт., подушка силіконова 1 шт., ковдра напіввовняна 1 шт. на суму 19443,66 грн. та аптечка медична загальновійськова індивідуальна 1 шт. на суму 3177,29 грн. Загальна вартість майна складає - 22620,95 грн. (а.с.22-24).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 297 від 03.10.2024 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 , 22.09.2024 року ОСОБА_1 самовільно залишив місце несення служби за місцем розташування підрозділу в умовах воєнного стану та відсутній на службі по теперішній час (а.с.25).
27.09.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 2 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 про призначення службового розслідування за фактом втрати солдатом ОСОБА_1 військового майна. (а.с.31)
За фактом втрати військового майна ОСОБА_1 та з метою встановлення винних осіб, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 291 від 27.09.2024 року було призначене службове розслідування (а.с.32)
21 жовтня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 318, яким в ході проведення службового розслідування було встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №297 від 03.10.2024, водій зенітного взводу 2 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 27.09.2024 самовільно залишив військову частину та на даний час незаконно перебуває поза межами військової частини, місце перебування його не відоме. Скоєння даного правопорушення солдатом ОСОБА_4 має прямий причинний зв'язок з втратою ним інвентарного військового майна, виданого йому під звіт в особисте користування. Вказаним наказом вирішено, зокрема: тимчасово виконуючому обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи капітану ОСОБА_5 , оформити і надати до суду позов про стягнення з солдата ОСОБА_1 22620,95 грн. за втрачене інвентарне військове майно, прийняте ним під звіт на відповідальне зберерігання; начальнику речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_6 , внести запис до книги обліку втрат військового майн військової частини НОМЕР_1 (по речовій службі) на загальну суму 19443,66 грн; начальнику медичної служби начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітану медичної служби ОСОБА_7 , внести відповідні записи до Книги обліку втрат військового майна військової частини НОМЕР_1 (по медичній службі) на загальну суму 3177,29 грн.; тимчасово виконуючому обов'язки начальника фінансово-економічно служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_8 , внести запис до Книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 , майно речової служби на загальну суму 19443,66 грн. та майно медичної служби на загальну суму 3177,29 грн. Загальна сума втрат по речовій та медичній службі складає 22620,95 грн. (а.с.57-59).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 2019 року № 548-XIV.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно ст. 1 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно ст. 10 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2024 року ОСОБА_1 самовільно залишив місце несення служби за місцем розташування підрозділу в умовах воєнного стану та відсутній на службі по теперішній час про що свідчить витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 297 від 03.10.2024 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1
27.09.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 2 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 про призначення службового розслідування за фактом втрати солдатом ОСОБА_1 військового майна.
За фактом втрати військового майна Відповідачем та з метою встановлення винних осіб, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 291 від 27.09.2024 року було призначене службове розслідування.
21 жовтня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 318, яким в ході проведення службового розслідування було встановлено наступне. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №297 від 03.10.2024, водій зенітного взводу 2 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 27.09.2024 самовільно залишив військову частину та на даний час незаконно перебуває поза межами військової частини, місце перебування його не відоме. Скоєння даного правопорушення солдатом ОСОБА_4 має прямий причинний зв'язок з втратою ним інвентарного військового майна, виданого йому під звіт в особисте користування. Вказаним наказом вирішено, зокрема: тимчасово виконуючому обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи капітану ОСОБА_5 , оформити і надати до суду позов про стягнення з солдата ОСОБА_1 22620,95 грн. за втрачене інвентарне військове майно, прийняте ним під звіт на відповідальне зберігання; начальнику речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_6 , внести запис до книги обліку втрат військового майн військової частини НОМЕР_1 (по речовій службі) на загальну суму 19443,66 грн.; начальнику медичної служби начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітану медичної служби ОСОБА_7 , внести відповідні записи до Книги обліку втрат військового майна військової частини НОМЕР_1 (по медичній службі) на загальну суму 3177,29 грн.; тимчасово виконуючому обов'язки начальника фінансово-економічно служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_8 , внести запис до Книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 , майно речової служби на загальну суму 19443,66 грн. та майно медичної служби на загальну суму 3177,29 грн. Загальна сума втрат по речовій та медичній службі складає 22620,95 грн . (а.с. 37-39, 56-57).
Даних щодо сплати відповідачем, ОСОБА_1 вартості втраченого інвентарного військового майна, прийнятого ним під звіт на відповідальне зберігання на загальну суму 22620,90 грн. на дату розгляду справи суду не надано.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 22620,95 грн. (двадцять дві тисячі шістсот двадцять гривень 95 копійок), в рахунок відшкодування завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 збитків.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук