Справа № 420/38777/24
31 березня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартості завданої державі шкоди у розмірі 62255,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що що солдат ОСОБА_1 з 20 липня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні. Після завершення лікування він не повернувся до місця розташування підрозділу. На підставі рапорту від 15 жовтня 2024 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2024 року № 8250 було призначено службове розслідування щодо солдата ОСОБА_1 . Також, з 1 жовтня 2024 року його було знято з усіх видів забезпечення. Однак, до теперішнього часу солдат ОСОБА_1 продовжує ухилятися від проходження військової служби, до військової частини не прибув, у зв'язку з чим виникла потреба у зверненні до суду з метою захисту порушених інтересів держави.
Від відповідача ОСОБА_1 відзив на адміністративний позов не надходив, відповідно до ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 152 від 29.05.2024 року, солдат ОСОБА_1 , з 29.05.2024 року призначено на посаду солдата резерву 50-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 (а.с. 6).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 30.05.2024 року, солдат ОСОБА_1 , призначено на посаду гранатометника 3-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 5-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с. 7).
20 липня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 204, яким вирішено вважати таким, що вибув до КП “Петропавлівської центральної лікарні» с-ще Петропавлівка, Дніпропетровської області Одеської міської ради з 20.07.2024 року солдата ОСОБА_1 (а.с. 8).
15 жовтня 2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт, яким повідомлено, що під час опрацювання списку особового складу, який перебуває на лікуванні, стало відомо, що солдат ОСОБА_1 гранатометник 3-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 5-ї штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, вибув на лікування 20.07.2024 року та станом на 15.10.2024 року до розташування військової частини не повернувся, на телефоні дзвінки не відповідає, точне місце його знаходження невідоме. (а.с. 9)
Наказом № 8250 від 15 жовтня 2024 року виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , призначено службове розслідування відносно солдата ОСОБА_1 у зв'язку із неповерненням після лікування останнім до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі. (а.с. 10)
15 жовтня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 291, яким вирішено солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що своєчасно не повернувся після стаціонарного лікування та відсутній на військовій службі. Зняти з усіх видів забезпечення, припинити нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 жовтня 2024 року на час проведення службового розслідування (а.с. 11).
Згідно листа КП “Петропавлівської центральної лікарні» Петропалівської селищної ради від 11.11.2024 року № 800, солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був госпіталізований у терапевтичне відділення закладу 20.07.2024 року - виписаний 27.07.2024 року. Про своєчасне прибуття до військової частини та правил руху до не попереджений, про що розписався у виписці. (а.с. 13-14).
22 листопада 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено акт проведення службового розслідування у зв'язку із неповерненням ОСОБА_1 до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі, яким запропоновано за самовільне залишення місця служби та порушення вимог статей 11, 16, 37,49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності після повернення до місця служби; начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 по надходженню до військової частини НОМЕР_1 рішення суду щодо розгляду справи по суті у зв'язку із завданою матеріальною шкодою солдата ОСОБА_2 , внести до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань суму стягнення солдата ОСОБА_2 у розмірі 62255,03 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень, 03 копійки). Здійснити контроль за утриманням, до повного погашення заборгованості. (а.с. 15-20).
26 листопада 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 6807, яким вирішено, зокрема, за самовільне залишення місця служби та порушення вимог статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності після повернення до місця служби. начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 по надходженню до військової частини НОМЕР_1 рішення суду щодо розгляду справи по суті у зв'язку із завданою матеріальною шкодою солдата ОСОБА_2 , внести до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань суму стягнення солдата ОСОБА_2 у розмірі 62255,03 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень, 03 копійки). Здійснити контроль за утриманням, до повного погашення заборгованості. (а.с. 21-22).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 2019 року № 548-XIV.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно ст. 1 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно ст. 10 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року по справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності саме рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Верховний Суд в постанові від 01.03.2021 року по справі № 180/1735/16-ц зазначив, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 291, яким вирішено солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що своєчасно не повернувся після стаціонарного лікування та відсутній на військовій службі. Зняти з усіх видів забезпечення, припинити нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 жовтня 2024 року на час проведення службового розслідування (а.с. 11).
Згідно довідки-розрахунку солдату ОСОБА_1 за період з 28.07.2024 року по 31.10.2024 року здійснена переплата грошового забезпечення у розмірі 62255,03 грн. (а.с. 13).
При цьому, 26 листопада 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 6807, яким вирішено, зокрема, за самовільне залишення місця служби та порушення вимог статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності після повернення до місця служби. начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 по надходженню до військової частини НОМЕР_1 рішення суду щодо розгляду справи по суті у зв'язку із завданою матеріальною шкодою солдата ОСОБА_2 , внести до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань суму стягнення солдата ОСОБА_2 у розмірі 62255,03 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень, 03 копійки). Здійснити контроль за утриманням, до повного погашення заборгованості. (а.с. 21-22).
Даних щодо сплати відповідачем, ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів на загальну суму 62255,03 грн. на дату розгляду справи суду не надано.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в сумі 62255,03 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 03 копійки).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук