Справа № 420/2019/25
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450007583 від 01.07.2024 року про відмову в проведені перерахунку пенсії до заяви від 15.03.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 15.03.2024 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу Позивача період роботи на території Вірменії з 11.02.1991 по 22.03.1994 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області з 12.10.2023 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Позивач вказує, що 11.07.2024 року рішенням №154450007583 відповідачем не зараховано до її страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки з 11.02.1991 по 22.03.1994 рік в Єреванському електротехнічному заводі Науково-виробничого об'єднання "Армелектродвігатель" (нині "Арменмотор", місто Єреван, Республіка Вірменія), який підтверджено довідкою №02 від 19.01.2024 року, у зв'язку з припиненням Україною участі в угоді Співдружності Незалежних держав та відсутності двосторонньої угоди України та республіки Вірменії.
Ухвалою суду від 27.01.2025 року позивачу адміністративний позов залишено без руху та позивачу надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду копії адміністративного позову з додатками для відповідача, належним чином засвідчених доказів, в тому числі оскаржуваного рішення.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 03.03.2025 року подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача зазначає, що позивач 15.03.2024 звернулась до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, який розглядає заяву та приймає рішення - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду заяви та наданих документів 11.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення № 154450007583 про відмову в перерахунку пенсії. Згідно рішення від 11.07.2024 до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки довідка про реєстрацію акту про укладення шлюбу ( ОСОБА_2 ) не відповідає встановленому зразку. Крім того, не зараховано період роботи згідно довідки від 19.01.2024 № 02 у зв'язку з припиненням участі України в Угоді Співдружності Незалежних Держав та відсутності двосторонньої угоди/договору України з Республікою Вірменією.
У зв'язку з цим, зазначає представник відповідача, відсутні підстави для зарахування періодів роботи згідно довідки від 19.01.2024 № 02
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області 17.03.2025 року надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
Представник відповідача вказує, що однією із міжнародних угод з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода між державами-учасницями СНД про гарантії прав громадян цих країн щодо пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. 01.12.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022 року. 29.11.2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022 року, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. У зв'язку з цим відсутні підстави для зарахування періодів роботи згідно довідки від 19.01.2024 № 02.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що аналізуючи вищенаведені правові норми та зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак позовні вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком з 12.10.2023 року згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 15.03.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.07.2024 року №154450007583 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії та зазначено, що: “...Для перерахунку пенсії надані наступні сканкопії оригіналів документів:
паспорт,
довідка про присвоєння ідентифікаційного номера:
довідка ОК-5;
витяг з реєстру страхувальника;
трудову книжку НОМЕР_2 ;
довідка про реєстрацію акту про укладення шлюбу;
довідка від 19.01.2024 № 02 видана АТЗТ «Арменмотор» м. Єреван.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки довідка про реєстрацію акту про укладення шлюбу ( ОСОБА_2 ) не встановленого зразка. Також, не зараховано період роботи згідно довідки від 19.01.2024 № 02 у зв'язку з припиненням участі України в угоді Співдружності Незалежних Держав та відсутності двосторонньої угоди/договору України з Республікою Вірменією.
Враховуючи вищезазначене відмовити ОСОБА_1 в перерахунку».
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637) за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, з позовної заяви вбачається, що спірним у даній справі є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні від 01.07.2024 №154450007583 у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду її роботи в Єреванському електротехнічному заводі Науково-виробничого об'єднання “Армэлектродвигатель» з 11.02.1991 року по 22.03.1994 року згідно довідки АОЗТ “Арменмотор» №02 від 19.01.2024 року у зв'язку з припиненням участі України в угоді Співдружності Незалежних Держав та відсутності двосторонньої угоди/договору України з Республікою Вірменією.
При цьому, позивач протиправність відмови пенсійного органу в оскаржуваному рішенні щодо зарахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 (врахування при її призначенні пенсії) не обґрунтовує та належні докази зміни її прізвище з “ ОСОБА_3 » на “ ОСОБА_4 » до суду не надала.
Відповідно до статті 11 Угоди від 17.06.1996 року (ратифікована 26.04.1996 року) між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Республіки Вірменія, які працюють за межами своїх держав, питання пенсійного забезпечення працівників, про яких йдеться в пункті 1 статті 3, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року і двосторонніми угодами в цій галузі.
13 березня 1992 року Азербайджанська Республіка, рф, республіка білорусь, Республіка Таджикистан, Республіка Вірменія, Туркменістан, Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан, Республіка Киргизстан, Україна та Республіка Молдова підписали Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Приписами ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
З аналіз наведених положень вбачається, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13.03.1992 в м. Москва, припинила свою дію для України 19.06.2023.
Станом на 24 лютого 2022 року Україна (як і Республіка Вірменія) була учасницею Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року.
Відповідно до статті 13 Конвенції 1993 року документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Законом України № 2783-IX від 01.12.2022 року:
1. Керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
2. Керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
У відносинах з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном Конвенція 1993 року продовжувала діяти до дати виходу України з неї, тобто до 29.12.2023 року (згідно Листа Міністерства закордонних справ № 72/14-612-2008 від 06.01.2023 року).
При цьому, відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 04.02.2023 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Відповідно до статті 24-1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.
Отже документи видані на території Республіки Вірменії до 24.02.2022 року наразі приймаються в Україні без апостиля. Документи видані після 24.02.2022 року для використання в Україні мають містити апостиль.
Відтак з огляду на відсутність обґрунтування позивачем протиправності відмови пенсійного органу щодо неприйняття її трудової книжки, оскільки довідка АОЗТ “Арменмотор» №02 від 19.01.2024 року потребує апостиля, докази проставлення якого позивачем до суду не надано, суд вважає обґрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №154450007583 від 01.07.2024 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016).
Суддя П.П. Марин