справа№380/10527/24
01 квітня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморний О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" про визнання протиправними та скасування рішень Львівської митниці.
Обставини справи
Приватне підприємство "Укртекстрейдинг" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000314/2 від 16.11.2023 (далі - РКМВ, Рішення);
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209150/2023/000121 (далі - Картка відмови).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2023 декларантом Позивача було подано до митного оформлення митну декларацію (МД) № 23UA209150013085U6 на товари (клей та розчинник), імпортовані на підставі довгострокового зовнішньоекономічного контракту №2011/EXP/04 від 23.03.2011, укладеного з компанією «VOKE sp. z o.o.» (Польща), та інвойсу № 00025/2023/EХ від 02.11.2023. Митну вартість товарів було заявлено за основним методом - за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 52 Митного кодексу України (МКУ) на загальну суму 33452,7 польських злотих (304609,34 грн). Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої вартості та обраного методу разом з МД було надано вичерпний пакет первинних документів, передбачених частиною другою статті 53 МКУ, включаючи контракт з додатками, інвойс, специфікації, рахунок-проформу, платіжну інструкцію, експортну декларацію, CMR, свідоцтво походження, пакувальний лист, довідку про транспортні витрати, калькуляцію транспортних витрат та інші. За твердженням Позивача, Відповідач не мав обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої вартості, не запитував жодних додаткових документів для їх усунення, однак протиправно відмовив у застосуванні методу 1 та необґрунтовано застосував вторинні методи визначення митної вартості, внаслідок чого було прийнято оскаржувані РКМВ та Картку відмови. Позивач вважає дії митного органу такими, що порушують принципи пріоритетності методу 1, належного обґрунтування рішень та здійснені з порушенням статей 49, 51-55, 57, 58 МКУ, що призвело до неправомірного коригування митної вартості до 376577,69 грн та зайвої сплати митних платежів у розмірі 14393,67 грн.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Позиція Відповідача ґрунтується на тому, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих за МД № 23UA209150013085U6, були виявлені обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої вартості та повноти наданих документів, а саме:
Невідповідності та недостатність даних щодо оплати: контракт №2011/EXP/04 не містить чітких умов оплати; надана платіжна інструкція №50862212 від 06.10.2023 не може вважатися належним доказом оплати через порушення терміну за проформою №00016/2023/EХ, здійснення переказу на транзитний рахунок банку та відсутність обов'язкових реквізитів згідно Постанови НБУ №216; крім того, інвойс №00025/2023/EХ містить умову оплати 16.11.2023, що вказує на відсутність оплати на момент декларування.
Невідповідність статистичної вартості в експортній декларації №23PL402010E1699922 умовам поставки EXW, оскільки вона не включає транспортні та страхові витрати до кордону ЄС, що суперечить Регламенту Комісії ЄС №113/2010.
Відсутність документального підтвердження витрат на навантаження товару, які є обов'язковою складовою митної вартості при умовах EXW згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ та не включені до ціни інвойсу. У зв'язку з цими обґрунтованими сумнівами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, декларанту було направлено письмову вимогу про надання додаткових документів (належних банківських платіжних документів, документів щодо транспортних витрат, включаючи навантаження, каталогів, прайс-листів виробника, копії експортної декларації тощо). У відповідь декларант надав лише копію МД за попередній період (від 01.07.2022) та документи, що дублювали раніше подані, що не усунуло виявлених сумнівів та не підтвердило всі складові митної вартості. Відтак, Відповідач вважає, що мав законні підстави для невизнання митної вартості за методом 1 (п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 МКУ). Після проведення консультацій з декларантом митна вартість була послідовно визначена за вторинними методами: для товару №1 - за методом 2б (подібні товари, на підставі МД UA209190/2023/053550); для товару №2 - за методом 6 (резервний, на підставі МД UA205030/2023/021248). Вважає оскаржувані РКМВ та Картку відмови законними та обґрунтованими. Заперечує проти стягнення витрат на переклад, посилаючись на ст. 254 МКУ, та витрат на правничу допомогу через їх недоведеність та неспівмірність.
Ухвалою суду від 21.05.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ПП "Укртекстрейдинг" 09.11.2023 подало до митного оформлення МД № 23UA209150013085U6 на товари "клей" (код 3506919090) та "розчинник" (код 3814009019), що надійшли від компанії "VOKE sp. z o.o." (Польща) на підставі контракту №2011/EXP/04 від 23.03.2011 та інвойсу № 00025/2023/EХ від 02.11.2023. Умови поставки - EXW Млодзешин (Польща). Заявлена митна вартість за методом 1 - 304609,34 грн.
До МД додано пакет документів, наявний в матеріалах справи, зокрема: копія контракту №2011/EXP/04 від 23.03.2011 з додатками; копія інвойсу № 00025/2023/EХ від 02.11.2023 з перекладом; копія рахунку-проформи №00016/2023/EХ від 27.09.2023; копія CMR №605974 від 02.11.2023 з перекладом; копія експортної декларації №23PL402010E1699922 від 06.11.2023; копія свідоцтва походження товару №PL/MF/AT 0168077; копія пакувального листа від 02.11.2023; копія довідки про транспортні витрати від 09.11.2023; копія калькуляції витрат на перевезення № 14 від 09.11.2023; копія платіжної інструкції №50862212 від 06.10.2023.
Зі змісту оскаржуваного Рішення Львівської митниці № UA209000/2023/000314/2 від 16.11.2023 встановлено, що митний орган, проаналізувавши зазначені документи, виявив обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості за методом 1, детально описавши їх у Рішенні (сумніви щодо оплати, невідповідність експортної декларації умовам EXW, відсутність підтвердження витрат на навантаження). У Рішенні також зафіксовано факт направлення декларанту письмової вимоги про надання додаткових документів та отримання відповіді, яка не усунула сумнівів.
В результаті, митний орган прийняв Рішення про коригування митної вартості, визначивши її за методами 2б (товар №1, 1,40 дол.США/кг, МД UA209190/2023/053550) та 6 (товар №2, 1,21 дол.США/кг, МД UA205030/2023/021248), до загальної суми 376577,69 грн. Також видано Картку відмови № UA209150/2023/000121.
До матеріалів справи Позивачем також додано Акт виконаних робіт перекладача від 27.11.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, встановленим обставинам та аргументам сторін, суд керується такими нормами законодавства та виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд перевіряє рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним цією ж статтею, зокрема, чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, чи є воно обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та чи дотримано процедуру його прийняття. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи (ст. 9 КАСУ) зобов'язує суд вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Правовідносини у сфері визначення митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (МКУ), з урахуванням міжнародних договорів України, зокрема Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
МКУ визначає митну вартість як основу для нарахування митних платежів (ст. 49, 50). Стаття 51 МКУ встановлює ієрархію методів визначення митної вартості, надаючи безумовний пріоритет основному методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (метод 1).
Стаття 57 МКУ імперативно закріплює послідовність застосування методів, забороняючи перехід до наступного методу, якщо вартість може бути визначена за попереднім. Це означає, що митний орган зобов'язаний спочатку вичерпати всі можливості для застосування методу 1.
Водночас, стаття 52 МКУ покладає на декларанта обов'язок заявляти митну вартість, визначену самостійно, та надавати митному органу достовірні, об'єктивні, документально підтверджені дані, що піддаються обчисленню.
Стаття 53 МКУ визначає порядок документального підтвердження митної вартості. Частина друга містить основний перелік документів (контракт, інвойс, платіжні документи (якщо оплачено), транспортні та ін.). Надання повного пакету цих документів створює підстави для застосування методу 1. Однак, частина третя статті 53 МКУ надає митному органу право (і, водночас, обов'язок при наявності підстав) вимагати додаткові документи, якщо основні документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціну.
Контроль за правильністю визначення митної вартості (стаття 54 МКУ) включає перевірку розрахунку та наданих документів. Відповідно до частини шостої статті 54 МКУ, відмова у визнанні заявленої вартості можлива лише за наявності обґрунтованих підстав вважати відомості неповними/недостовірними, зокрема, у разі неподання документів згідно зі ст. 53 МКУ або відсутності в них всіх відомостей.
Судова практика, зокрема Верховного Суду, послідовно наголошує, що сумніви митного органу повинні бути конкретизовані, обґрунтовані посиланням на об'єктивні дані чи невідповідності в документах, а не базуватися лише на узагальненій ціновій інформації.
Стаття 58 МКУ деталізує застосування методу 1. Частина друга цієї статті є ключовою для даної справи, оскільки встановлює умови, за яких метод 1 не застосовується: якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частина десята статті 58 МКУ визначає такі обов'язкові складові, що додаються до ціни, якщо не включені, серед яких пункт 6 чітко називає "витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України".
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач повинен довести обґрунтованість своїх сумнівів та правомірність процедури коригування.
Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Митний орган у своєму Рішенні (РКМВ) навів конкретні, а не узагальнені, підстави для сумнівів у правильності заявленої митної вартості.
Щодо підтвердження оплати: Суд погоджується, що надана платіжна інструкція №50862212 від 06.10.2023 у сукупності з іншими документами не дозволяє беззаперечно встановити факт та умови оплати саме за цією поставкою відповідно до інвойсу №00025/2023/EХ. Суперечності в датах (проформа - 30.09, платіж - 06.10, інвойс - 16.11), потенційні недоліки реквізитів та переказ на транзитний рахунок створюють об'єктивну невизначеність щодо ключового елементу методу 1 - ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Це є обґрунтованою підставою для сумніву з боку митного органу.
Щодо витрат на навантаження: При умовах поставки EXW (Франко-завод), відповідно до правил Інкотермс, продавець лише надає товар у розпорядження покупця на своєму складі, а покупець несе відповідальність та витрати по завантаженню товару на транспортний засіб. Таким чином, витрати на навантаження є витратами покупця, пов'язаними з транспортуванням товару до місця ввезення, і згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ вони мають бути додані до ціни, якщо не були до неї включені. Дослідивши наявні в матеріалах справи довідку про транспортні витрати від 09.11.2023 та калькуляцію витрат на перевезення № 14 від 09.11.2023, суд встановив, що ці документи деталізують вартість перевезення від місця відправлення до місця призначення, однак не містять окремої інформації про вартість саме навантаження товару на транспортний засіб у місці відправлення, а також доказів включення цієї вартості до ціни інвойсу. Відсутність документального підтвердження цієї обов'язкової складової митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, є самостійною та достатньою підставою для незастосування методу 1.
За наявності зазначених обґрунтованих сумнівів та відсутності документального підтвердження всіх обов'язкових складових митної вартості, Відповідач діяв правомірно, вимагаючи від декларанта додаткові документи на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ. Як підтверджується РКМВ та не спростовано Позивачем, належної відповіді, яка б усувала сумніви та надавала необхідні відомості (зокрема, щодо оплати та витрат на навантаження), декларантом надано не було.
Відтак, відмова Відповідача у визнанні митної вартості за методом 1 та прийняття рішення про її коригування на підставі п. 2 ч. 6 ст. 54 та ч. 2 ст. 58 МКУ були здійснені у відповідності до вимог МКУ.
Процедура застосування вторинних методів (2б для товару №1 та 6 для товару №2), як вона описана в РКМВ (з проведенням консультацій, обґрунтуванням неможливості застосування попередніх методів та посиланням на конкретні МД), також відповідає вимогам ст. 57 МКУ. Позивач не надав доказів чи обґрунтувань протилежного.
Щодо Картки відмови № UA209150/2023/000121, суд зазначає, що згідно зі статтею 256 МКУ, вона лише фіксує причини відмови та не є актом індивідуальної дії, що безпосередньо порушує права Позивача в контексті визначення митної вартості, яке оформлюється саме РКМВ. Тому підстави для її окремого скасування відсутні.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, довівши обґрунтованість своїх сумнівів та правомірність процедури коригування митної вартості. Позивач, у свою чергу, не спростував доводів Відповідача та не надав доказів, які б беззаперечно підтверджували заявлену митну вартість та всі її складові. Відтак, оскаржуване Рішення є правомірним, а позовні вимоги - необґрунтованими.
Щодо судових витрат. Відповідно до статті 139 КАС України, при відмові у задоволенні позову судові витрати Позивачу не відшкодовуються.
Щодо витрат на переклад, підтверджених Актом виконаних робіт перекладача від 27.11.2023, суд зазначає, що відповідно до статті 254 МКУ, у разі потреби, декларант забезпечує переклад документів, необхідних для митного оформлення, за власний рахунок.
Відшкодуванню як судові витрати підлягають витрати на перекладача, залученого судом в порядку статті 71 КАС України для забезпечення можливості особи брати участь у судовому процесі. Оскільки переклад документів здійснювався Позивачем для цілей митного оформлення та подання до суду, а перекладач судом не залучався, підстави для відшкодування цих витрат як судових відсутні.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. То суд хоче зазначати, оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для їх стягнення з Відповідача відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72-77, 134, 139, 241-246, 255, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд, -
ухвалив:
1. В позові Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" про визнання протиправними та скасування рішень Львівської митниці - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 01.04.2025.
Суддя Коморний О.І.