про повернення позовної заяви
02 квітня 2025 рокусправа № 380/4975/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якої діє представник Мандрик Р.І., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, 24.10.2023 по 29.11.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, 24.10.2023 по 29.11.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою від 19.03.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також доказів на підтвердження існування таких обставин.
27.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду. На обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду посилається на введення воєнного стану на території України. Крім того, зазначає, що правовідносини тривають від 29.11.2023 року, що є останнім днем лікування, проте фактично можливо починати відлік від грудня 2023 року, так як саме в цьому місяці позивачу мали нарахувати кошти. Тільки 15.11.2024 (дата укладання договору, що підтверджується ордером) Позивачу було роз'яснено, що останній претендує на додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 168. 09.12.2025 року відповідач у листі зафіксував відмову у нарахуванні позивачу додаткової грошової винагороди. Вважає поважними зазначені причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом та просить суд поновити такий.
Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та суд керується такими мотивами:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Проте, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач оскаржує бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди за період: з 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023 з 24.10.2023 по 29.11.2023.
Суд повторно звертає увагу позивача, що:
- виплата додаткової грошової винагороди військовослужбовцям проводиться у поточному місяці за попередній місяць служби, тому датою виникнення спірних правовідносин за період із 15.12.2022 по 07.03.2023, з 18.04.2023 по 18.05.2023, з 24.10.2023 по 29.11.2023 щонайпізніше є грудень 2023 року. Відтак, тримісячний строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за спірні періоди сплив у березні 2024 року. Проте, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише у березні 2025 року, майже через рік після того як повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.;
- отримання відповіді на адвокатські запити та рішення за результатами розгляду скарги не змінює того моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтрерсів, тому такі обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки вчиняти активні дії щодо з'ясування свого становища позивач почав лише 28.11.2024 (дата звернення до відповідача із заявою), тобто через 8 місяців після спливу граничного строку звернення до суду, а надалі - 11.02.2025 року (дата подання скарги на відповідача).
Щодо посилання представника позивача на введення на території України воєнного стану як на поважність причин пропуску строку звернення до суду та на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.11.2024 року по справі №120/359/24, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 року по справі № 120/359/24 сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Суд враховує доводи представника позивача, про те, що позивач проходить військову службу та наведену представником позивача правову позицію Верховного суду. Проте представником позивача жодних доказів перебування і виконання позивачем обов'язків військової служби у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до правничої допомоги чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які перешкоджали позивачу звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом, до позовної заяви не надано.
На думку суду, послатися лише на факт проходження позивачем військової служби є недостатньо для доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду. Відповідно до записів військового квитка, позивач виключений зі списків особового складу військової частини 16.12.2023, а отже - міг та мав можливість звернутися до суду вчасно. В клопотання позивач не вказав фактичних обставин, які б довели існування об'єктивних перешкод, що обмежили його можливість своєчасного звернення до суду, з наданням відповідних доказів, яким суд має надати оцінку.
Оскільки жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представник позивача у заяві не навів, тому суд відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Щодо аргументів представника позивача про обмеження його у праві доступу до правосуддя суд зауважує, що це право не є абсолютним та повинно реалізовуватися в межах встановлених законом строків. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить від його активної поведінки, а перешкоди, що можуть свідчать про поважність причин пропуску цього строку, повинні бути об'єктивно існувати та підтверджуватися належними та достатніми доказами. Наведені представником позивача обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, в цій ситуації пропуск строку звернення до суду з позовом зумовлений тривалою пасивною поведінкою позивача, а не наявністю об'єктивних перешкод для звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки суд дійшов висновку, що повідомлені представником позивача в заяві про усунення недоліків позовної заяви обставини не доводять поважності причин пропуску строку звернення до суду, то у задоволенні цього клопотання слід відмовити, а позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 слід повернути з мотивів значного пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з мотивів, що наведені заяві про усунення недоліків позову від 27.03.2025.
Повернути позовну ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (і додані до неї документи) особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович