31 березня 2025 року м.Київ № 320/25091/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови від 28.12.2023 №54234462.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою відповідача №54234462 від 28.12.2023 накладено штраф на ГУ ДПС у м. Києві у розмірі 10 200 грн через невиконання рішення суду у справі №805/4467/16-а. Позивач вважає накладення штрафу протиправним, оскільки він не може виконати вказане судове рішення з поважних причин.
Ухвалою суду від 11.06.2024 подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
18.06.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з копією квитанції про сплату судового збору.
Вказані матеріали були передані судді для подальшого розгляду 26.07.2024.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання у справі.
Протокольною ухвалою суду від 14.08.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі № 805/4467/16-а адміністративний позов задоволено частково, а саме зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до інтегрованої картки платника податку суму заявленої платником до відшкодування з податку на додану вартість в травні 2009 року у розмірі 8 271 417 грн. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва висновок щодо відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 271 417 грн. з Державного бюджету України, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 805/4467/16-а апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2017 - без змін.
На виконання рішення суду 09.06.2017 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №805/4467/16-а про зобов'язання Державної податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до інтегрованової картки платника податку суму заявленої платником до відшкодування з податку на додану вартість в травні 2009 року у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень) грн.
Державним виконавцем відповідача 06.07.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54234463, якою надано позивачеві десятиденний строк для виконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення без поважних причин.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду змінено спосіб і порядок виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 805/4467/16-а, замінено боржника у виконавчому провадженні з Державної податкової інспекції Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у м. Києві.
У зв'язку з відсутністю в матеріалах даного виконавчого провадження документального підтвердження повного та фактичного виконання боржником вищезазначеного судового рішення 01.09.2017 державним виконавцем відділу, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду змінено спосіб і порядок виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 805/4467/16-а, замінено боржника у виконавчому провадженні з Державної податкової інспекції Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у м. Києві.
Позивач листами від 18.02.2020 №5605/9/26-15-43-03-12 та від 27.02.2023 №6964/5/26-15-04-06-08 повідомляв відповідача про те, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від n8.02.2017 у справі № 805/4467/16-а в частині внесення до інтегрованої картки платника податку суми задекларованої платником до відшкодування з податку на додану вартість в травні 2009 року у розмірі 8 271 417 грн є неможливим, оскільки Представництвом «Словенське енергетицьке стоярне а.с» самостійно зменшено уточнюючим розрахунком від 25.12.2013 № 1300022540 задекларовану суму до бюджетного відшкодування, показники якого є обов'язковими для відображення в ІКП платника.
Постановою відповідача ВП№54234462 від 28.12.2023 повторно накладено штраф на ГУ ДПС у м. Києві у розмірі 10 200 грн.
Вважаючи, постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до положень ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Як передбачено приписами ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, положеннями ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час судового розгляду справи державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у межах ВП №54234462 було винесено постанови накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн та у розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду.
Суд звертає увагу сторін, що постановами державного виконавця у ВП №54234462 зафіксовано факт невиконання боржником без поважних причин судового рішення №805/4467/16-а.
При цьому спірною постановою зафіксовано повторне невиконання вборжником рішення суду без поважних причин.
Відомості про оскарження чи скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у матеріалах справи та у базі ЄДРСР відсутні, а тому вказана постанова є чинною та обов'язковою для виконання.
Суд наголошує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 14 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що розглядаючи адміністративну справу №805/4467/16-а, Донецький окружний адміністративний суд встановив, що Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/6566/2012 за позовом Словенське енергетицьке строярне а.с. (Словацька Республіка) в особі представництва «Словенське енергетицьке строярнє а.с.» (м. Донецьк) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області(м. Донецьк) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 11.02.2010 року №0008711640/3, яким представництву фірми «Словенське енергетицьке строярнє а.с.» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року у розмірі 8461868 грн. в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року в сумі 8271417грн. У задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 11.02.2010 року № 0008711640/3 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року у сумі 190451 грн. - відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі № 2а/0570/6566/2012 залишено без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі № 2а/0570/6566/2012 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08 грудня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року залишено без змін.
При розгляді справи в судах трьох інстанцій судом встановлено, що позивач на момент виникнення права на бюджетне відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період 2006-2007 роки мав достатній обсяг оподатковуваних операцій, тобто,розмір бюджетного відшкодування по декларації за травень 2009 року на яке підприємство мало прав, з врахуванням положень п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», знайшло своє підтвердження в сумі 8 271 417 грн.
Крім того, висновками експертизи підтверджено, що позивач мав достатні обсяги оподатковуваних операцій для відшкодування суми податку на додану вартість у сумі 8271417 грн. та згідно результатів здійсненого експертом дослідження випливає, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року, на яку підприємство має право складає 8271417 грн.
Зазначений висновок у № 347/24 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а/0570/6566/2012 складений 24.12.2012 року (том 1 аркуш спр.44-118).
03 липня 2015 року Словацька компанія «SLOVENSKE ENERGETICKE STROJARNE a.s.» звернулася на ім'я Голови Державної фіскальної служби України з проханням про співпрацю та взаємодію у зв'язку з поверненням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) в Україні за податковий період - травень 2009 року в сумі 8 271 417 грн. Відповідно до зазначеного звернення зазначали, що 03 червня 2009 року представництво компанії подало до ДПІ у Київському районі м. Донецька декларацію з ПДВ за травень 2009 року, де заявило про бюджетне відшкодування в розмірі 8 461 868 грн. на розрахунковий рахунок. ДПІ у Київському районі м. Донецька за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки обґрунтованості заявленого бюджетного відшкодування за травень 2009 року був складений акт від 22.07.2009 р.№ 1487/15-113/25882573, за висновками прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 року № 0008711640/3,яким представництву відмовлено у надані бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 846 1868 грн. Також, зазначали,що остаточно Ухвалою ВАСУ від 08.12.2014 року підтверджено ( надано) право на повернення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковий період у травні 2009 року в розмірі 8271417 грн. Обґрунтовували своє звернення бездіяльністю податкових органів на дату звернення.
06 серпня 2015 року за вих. № 12097/10/26-15-28-01-14 Головним управлінням ДФС у м. Києві за дорученням ДФС України на адресу Посольства Словацької Республіки та Представництва направило відповідь про розгляд звернення та листа. Зазначали,що станом на 05 серпня 2015 року залишок задекларованих до відшкодування сум ПДВ . в тому числі за травень 2009 року, який відображається в інтегрованій карті платника податку відсутній, справа підприємства, матеріали перевірок та судові справи до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не надходили.
16 жовтня 2015 року за вих. № 4359/10/05-81-15-01 Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області на адресу Посольства Словацької Республіки направило відповідь. Зазначали, що у ДПІ відсутні будь-які документи, в тому числі і матеріали юридичної справи. Зазначили, що в зв'язку з ситуацією, яка відбувається в регіоні всі документи були втрачені. До Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області не були передані документи на паперових носіях.
16 грудня 2015 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з питання бюджетного відшкодування.
08 лютого 2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на виконання доручення ДФС України, Кабінету Міністрів України на адресу Представництва направило відповідь про розгляд листа щодо визнання законним права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Зазначали, що питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість буде розглянуто після отримання відповідних матеріалів.
20 травня 2016 року позивач звернувся на ім'я Начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві с запитом про зарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 8271417 грн. на картку особового рахунку платника податків і подальше перерахування його на банківський рахунок.
07 липня 2016 року Словацька компанія «SLOVENSKE ENERGETICKE STROJARNE a.s.» звернулася на ім'я Голови Державної фіскальної служби України, копія Начальнику ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві зі зверненням щодо співпраці та взаємодії стосовно повернення бюджетного відшкодування ПДВ в Україні в розмірі 8 271 417 грн. Просили надати чітку відповідь, які дії вживаються , строки вирішення питання відшкодування, враховуючи неодноразові звернення.
08 серпня 2016 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило, що при аналізуванні отриманих документів та рішень судів, а саме резулятивної їх частини, позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 11.02.2010 року № 0008711640/3, але при цьому судом не зобов'язано стягнути з Державного бюджету України на користь представництва бюджетного відшкодування ПДВ та не зобов'язано контролюючий орган надати довідку до Державної казначейської служби України. Зазначили, що при розгляді справи № 2а/0570/6566/2012 не виступали в якості сторони або третьої особи.
Відповідно до Акту проведення розрахунків № 1146107 від 29.06.2016 року між позивачем та ДПІ у Шевченківському районі за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 з податку на додану вартість розбіжність за даними платника складає + 8 271 417,00 грн.
З огляду на встановлені обставини у справі №805/4467/16-а Донецький окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що позивачем були зроблені всі дії, передбачені податковим законодавством, а саме: подано декларацію з ПДВ (заява про відшкодування на розрахунковий рахунок), заява на бюджетне відшкодування у загальному порядку (разом з декларацією) та підтверджено в судовому порядку право на отримання бюджетного відшкодування в розумні строки, чітко визначені податковим законодавством.
Тобто, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, податковим органом де позивач перебував на податковому обліку, не було подано висновок протягом п'яти днів з дня набрання постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/6566/2012 органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних кошті.
Оскільки, позивач, з квітня 2016 року і до теперішнього часу перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, то вимога позивача, щодо надання висновку стосовно відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8271417 відповідачем-2 підлягає задоволенню.
Крім того у судовому засіданні у справі №805/4467/16-а встановлено, що відомості щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року у сумі 8 271 417 грн не обліковуються за даними податкового органу, тобто не внесені до інтегрованої картки платника.
При цьому, невнесення змін до інтегрованої картки платника податків та невключення відомостей по сумі бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8271417 грн призводить до порушення прав позивача та його інтересів.
Відтак, посилання позивача на обставини невиконання рішення суду у справі №805/4467/16-а є тими обставинами, які були повністю були встановлені судом під час розгляду вказаної справи.
Отже, Донецький окружний адміністративний суд приймаючи рішення у справі №805/4467/16-а у зобов'язальній частині рішення визначив такий спосіб задоволення позовних вимог, який міг забезпечити ефективне виконання рішення суду у цій справі з урахуванням усіх обставин, у тому числі, на які посилається позивач в обґрунтування цього позову.
Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 у справі №805/4467/16-а було відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про роз'яснення постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/4467/16-а за позовом Словенського енергетицького строярнє а.с. в особі представництва «Словенське енергетицьке строярнє а.с.» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення суду у справі №805/4467/16-а є обов'язковим для виконання та обставини, на які посилається позивач як на поважні підстави невиконання рішення суду у вказаній справі є неповажними, а тому позов не підлягає задоволенню.
Тобто, ч.2 ст. 75 Закону України "про виконавче провадження" містить обов'язок відповідача діяти певним чином у разі невиконання боржником рішення з неповажних причин.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи, що мета адміністративного судочинства відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України це ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.