про повернення позовної заяви
01 квітня 2025 року м. Київ № 320/61196/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці (Держпраці) , Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльність.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з питань праці (Держпраці), Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
13.03.2025 на виконання вимог ухвали від 03.01.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
У клопотанні про поновлення строку для звернення до адміністративного суду позивач посилається на те, що у зв'язку з відсутністю юридичної освіти не мав можливості самостійно підготувати позовну заяву у відповідності до вимог КАС України, а на професійну правничу допомогу не мав коштів.
Суд визнає вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними, оскільки стяття 122 КАС України не пов'язує перебіг строку з юридичною обізнанністю позивача або з датою звернення за правовою допомогою.
Строки обчислються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, позивач не надає доказів обставинам, які заважали йому раніше звернутись в центр надання безоплатної правової допомоги.
Крім того, судом встановлено, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду, позивач надав клопотання, яке було долучене при поданні позовної заяви.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: “…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на те, що суд не визнав поважними причини, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску процесуального строку, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці (Держпраці), Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльність, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Терлецька О.О.