31 березня 2025 року м. Київ №320/28493/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лореаль Україна" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Лореаль Україна" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.07.2023 №001386040401.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки є таким, що прийняте з порушення порядку встановленого ПК України, оскільки акт камеральної перевірки не був вручений позивачу, що позбавило його можливості надати заперечення до акту перевірки та документи, що підтверджують відсутність вини в діях позивача. На думку позивача, вказані обставини є достатньою підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, встановленому законом, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 витребувано від відповідача докази направлення на адресу ТОВ "Лореаль Україна" акта камеральної перевірки № 1015/Ж5/31-00-04-04-01/33239599 від 19.05.2023 року.
18.02.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких контролюючим органом зазначено, що доводи позивача, наведені у позовній заяві є помилковими, та долучені витребувані судом документи.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 витребувано від відповідача додаткові пояснення щодо висновків, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.07.2023 № 0013860404.
18.03.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких контролюючим органом зазначено про необгрунтованість позовних вимог з тих самих підстав, що містились в раніше поданих ним письмових доказах.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
03.08.2023 року ТОВ «Лореаль Україна» отримано від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення від 13.07.2023 року № 001386040401 про застосування до штрафних санкцій у сумі 91 875,14 грн.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500), штраф застосовано на підставі п. 124.2 ст.124 ПК України у розмірі 25% від суми недоїмки. Зокрема, в спірному ППР зазначено, що воно прийнято на підставі акта камеральної перевірки № 1015/Ж5/31-00-04-04-01/33239599 від 19.05.2023 року.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Положеннями пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення
В статті 75 ПК України визначені види перевірок.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 ст. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Враховуючи відсутність посилань у матеріалах справи на прийняття керівником контролюючого органу рішення (наказу) про проведення невиїзної документальної перевірки, та доказів вручення такого рішення (наказу) позивачу, можна зробити висновок, що відповідачем проведена саме камеральна перевірка.
Згідно із пунктом 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Із зазначеного слідує те, що законодавчо закріплено правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань під час проведення камеральних перевірок.
Пунктом 124.1. статті 124 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно пункту 124.2. статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Положення пункту 109.3 статті 109 ПКУ містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності, за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Суд вказує, що сама по собі обізнаність платника про вимоги податкового законодавства в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов'язання до бюджету, не свідчить про наявність умислу в діях такого платника.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтованих мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України.
Тобто, відповідачем належним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання є єдиним порушенням, на яке посилається контролюючий орган у своїх додаткових поясненнях, проте дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті яке призвело до прострочення сплати грошового зобов'язання.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п. 124.2 є протиправним.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов'язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що в даному випадку до позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
У межах цієї справи судом встановлено неправильне застосування правової норми.
Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування сум штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строків сплати грошового зобов'язання було прийнято на підставі п. 124.2 ст. 124 ПКУ.
Проте відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому застосування п. 124.2 ст. 124 ПКУ є протиправним.
При цьому, контролюючий орган, з врахуванням висновків суду, в порядку передбаченому законодавством, може переглянути свої висновки про необхідність нарахування штрафних санкцій за результатами проведеної камеральної перевірки позивача.
Отже, в ході судового розгляду справи судом відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.
Крім того, на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення вказує помилковість розрахунків штрафних санкцій, оскільки позивач не здійснював платіж № 112167253 від 15.03.2023 на суму 86 086, 53 грн., який був використаний контролюючим органом при здійсненні розрахунку штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині неправильного застосування норми Податкового кодексу України п. 124.2 ст. 124, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25% замість належного застосування п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, що передбачає 5% та 10% штрафу від погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2023 № 446.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору у розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лореаль Україна" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.07.2023 №001386040401.
Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 (дві тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лореаль Україна" (03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, код ЄДРПОУ 33239599) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.