ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" квітня 2025 р. справа № 300/9241/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФ України в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 3, ГУ ПФ України в Хмельницькій області), в якому просить суд: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській та Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні позивачу до загального страхового стажу періоду роботи в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992 та періоду роботи в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998, також відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до п. 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду роботи в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992 та періоду роботи в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 27.03.2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 27.03.2023 звернувся до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за результатом розгляду якої ГУ ПФ України в Рівненській області прийняло рішення № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Позивач вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком. Позивач вказав на те, що відповідач 2 протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи: в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992, оскільки виправлено дату звільнення; в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998, оскільки відсутні записи про накази на прийом та звільнення. Позивач зазначив, що працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за віком на загальних підставах. Також, ОСОБА_1 вважає безпідставними доводи пенсійного органу про неподання позивачем посвідчення учасника бойових дій, оскільки ОСОБА_2 надав разом із заявою від 27.03.2023 довідку Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 № 1472/4/4126 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Окрім цього, позивач надав пенсійному органу копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 07.04.1981 та наказів про проходження військової служби, які підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та дать право на пільги, встановлені для учасників бойових дій.
Ухвалою від 13.12.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 30.12.2024 № 0900-0803-8/67484 на позовну заяву. Так, представник відповідача 1 зазначив, що на дату звернення ОСОБА_1 до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою від 27.03.2023 про призначення пенсії за віком, страховий стаж позивача складав 24 років 06 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки необхідно не менше 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992, оскільки виправлено дату звільнення; в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998, оскільки відсутні записи про накази на прийом та звільнення. Окрім цього, для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було надано посвідчення учасника бойових дій та довідки згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Представник відповідача 1 звернув увагу на те, що ГУ ПФ України в Івано-Франківській області не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Також, представник відповідача 1 вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 80-89).
07.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 01.01.2025 № 0900-0803-7/152 до якого долучено копію рішення від 03.04.2023 № 091630015011 про відмову в призначенні пенсії, копію листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 07.04.2023 № 0900-0209-8/15491 та докази його направлення ОСОБА_1 (а.с. 90-96).
Ухвалою від 05.03.2025 витребувано в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 від 27.03.2023 про призначення пенсії за віком та усіх додатків, долучених до такої заяви.
На виконання вимог ухвали від 05.03.2025 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області надало суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 101-143).
19.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 19.03.2025 на позовну заяву. Представник відповідача 3 зазначив, що страховий стаж позивача складає 24 років 06 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки необхідно не менше 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992, оскільки виправлено дату звільнення; в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998, оскільки відсутні записи про накази на прийом та звільнення. Так, позивач не надав пенсійному органу, окрім трудової книжки, інших документів, які б підтверджували вищевказані періоди роботи ОСОБА_1 . Також для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було надано посвідчення учаснкиа бойових дій. За вказаних обставин, представник відповідача 3 вважає правомірним рішення № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, а тому представник відповідача 3 просив суд відмовити в задоволенні позову. Також представник відповідача 3 просив суд здійснювати розгляд справи № 300/9241/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 144-148).
Ухвалою від 24.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ПФ України в Хмельницькій області про розгляд справи № 300/9241/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 02.04.2025 суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, та поновити такий строк.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.03.2023 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 103-105). До заяви додав: копію паспорта громадянина України № НОМЕР_3 (а.с. 111-112); витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 01.12.2016 (а.с. 113); копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 07.04.1981 (а.с. 114-116); копію витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 за № 72 від 06.04.2022 про зарахування до списків особового складу (а.с. 117); трудову книжки серії НОМЕР_4 від 27.01.1981 (а.с. 118-136).
03.04.2023 ГУ ПФ України в Рівненській області прийняло рішення № 091630015011 про відмову в призначенні пенсії. Рішення відповідача 2 від 03.04.2023 № 091630015011 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що загальний страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 11 днів, при необхідному 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 01.08.1991 по 25.01.1992, оскільки наявне виправлення в даті звільнення; з 06.05.1995 по 10.09.1998, оскільки відсутні накази на прийом та звільнення (а.с. 109).
Листом № 0900-0209-8/15491 від 07.04.2023 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направило ОСОБА_1 рішення ГУ ПФ України в Рівненській області від 03.04.2023 № 091630015011 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 94).
08.09.2024 позивач направив до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області заяву від 06.09.2024 про надання інформації про призначення чи відмову в призначенні пенсії по віку (а.с. 14-15).
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.09.2024, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області листом від 04.10.2024 № 8248-6891/С-02/8-0900/24 повідомило позивача, що для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було надано посвідчення учасника бойових дій та довідки згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Причиною відмови у призначенні пенсії слугувало відсутність необхідного страхового стажу 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992, оскільки виправлено дату звільнення; в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998, оскільки відсутні записи про накази на прийом та звільнення. Для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу позивачу рекомендовано надати підтверджуючі документи відповідно до вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 637. Для підтвердження страхового стажу, набутого на території Республіка Польща, скеровано до Головного управління ПФ України у Львівській області необхідний пакет документів, яке листом 05.04.2023 направило до компетентних органів Республіки Польща формуляри та документи щодо ОСОБА_1 . Станом на дату розгляду звернення від 06.09.2023 формулярів зв'язку з рішенням щодо підтвердження стажу позивача від компетентних установ до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області не надходило (а.с. 16-17).
Вважаючи неправомірними дії ГУ ПФ України в Рівненській та Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні позивачу до загального страхового стажу періоду роботи в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992 та періоду роботи в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998, також відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до п. 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду роботи в кооперативі “Еластомір» на посаді водія з 01.08.1991 по 25.01.1992 та періоду роботи в приватному підприємстві “Телос» на посаді водія з 06.05.1995 по 10.09.1998 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 27.03.2023.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян визначено статтею 115 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви від 27.03.2023 про призначення пенсії) право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зазначене положення кореспондується із статтею 16 Закону України “Про пенсійне забезпечення», згідно якої військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
З огляду на зміст положень Закону України “Про пенсійне забезпечення» та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на достроковий вихід на пенсію мають не особи зі статусом учасників бойових дій, а військовослужбовці - учасники бойових дій.
Таким чином для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 29 років, а для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах як військовослужбовцю - учаснику бойових дій необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років.
Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 28.11.2016 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11), а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач досяг віку 60 років.
Щодо дотримання умов пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, для призначення позивачу дострокової пенсії необхідно встановити, чи відноситься ОСОБА_1 до військовослужбовців - учасників бойових дій.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Порядок № 22-1 (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви від 27.03.2023 про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:
військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації:
документи про проходження військової служби (служби);
довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
посвідчення учасника бойових дій;
особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:
посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Відповідно до статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви від 27.03.2023 про призначення пенсії) учасниками бойових дій визнаються:
19) військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
До заяви від 27.03.2023 про призначення пенсії по віку ОСОБА_1 долучив копії таких документів:
- військового квитка серії НОМЕР_2 від 07.04.1981, в якому в розділі 18 «Участь в боях, бойових походах…» зазначено, що позивач в період з 27.04 по 15.08.2022, з 21.08 по 09.10.2022, з 17.10 по 20.11.2022, з 01.12 по 28.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Дніпропетровській та Запорізькій областях (а.с. 39-51);
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2022 № 72 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 117).
Вищевказані документи підтверджують факт проходження військової служби та безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив копії таких документів:
- довідки Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 № 1472/4/4126 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видану ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 27.04 по 15.08.2022, з 21.08 по 09.10.2022, з 17.10 по 20.11.2022, з 01.12 по 28.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с. 52);
- довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2022 № 1472/4/2041 про те, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та виконував завдання за призначенням в районі ведення бойових дій на території Дніпропетровської та Запорізької областей (а.с. 54);
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 № 339 про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 56).
Окрім цього, до позовної заяви ОСОБА_1 долучив копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 03.08.2023 (а.с. 57).
Щодо зазначених представниками відповідачів 1 та 3 у відзивах на позовну заяву доводів про те, що позивач не надав пенсійному органу довідку згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу, то суд звертає увагу на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 6 вищевказаного Порядку для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Таким чином, додатком № 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено форму довідки про період військової служби, яка необхідна для зарахування такого періоду військової служби до стажу роботи особи.
В спірному випадку період військової служби ОСОБА_1 зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивача, а тому відсутня необхідність для подання такої довідки з метою підтвердження стажу роботи, який не є спірним.
Суд вважає, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії за віком свідчить про непропорційне втручається в гарантоване Державою право особи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в формі права на пенсію за віком. Зазначені дії органу державної влади є порушенням принципу правової визначеності у відносинах Держави з людиною - її громадянином як складового елементу гарантованого Конституцією України принципу верховенства права.
Згідно рішення ГУ ПФ України в Рівненській області від 03.04.2023 № 091630015011 про відмову в призначенні пенсії страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 11 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 01.08.1991 по 25.01.1992, оскільки наявне виправлення в даті звільнення; з 06.05.1995 по 10.09.1998, оскільки відсутні накази на прийом та звільнення (а.с. 109).
Що стосується періоду роботи позивача з 01.08.1991 по 25.01.1992, то суд вказує на таке.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується " 1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; " 05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 27.01.1981, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач з 01.08.1991 прийнятий на роботу в кооператив “Еластомір» на посаду водія автомобіля «Камаз». Запис № 15 в трудовій книжці вчинений на підставі розпорядження № 27 від 30.07.1991.
Відповідно до запису № 16 в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 27.01.1981, ОСОБА_1 з 25.01.1992 звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Такий запис зроблений на підставі розпорядження № 7 від 25.01.1992, містить відтиск печатки роботодавця та підпис відповідальної особи - начальника відділу кадрів (а.с. 26).
В спірному випадку дата запису № 16 містить виправлення в графі «місяць». Водночас з огляду на дату розпорядження № 7 від 25.01.1992, на підставі якого вчинено такий запис, можна встановити, що звільнення відбулось саме в першому місяці 1992 року.
Так, суд звертає увагу на те, що позивач просить суд зобов'язати пенсійний орган зарахувати найменший період з усіх можливих варіантів. При цьому, дата звільнення 25.01.1992 (тобто 25 січня 1992) узгоджується в хронологічному порядку з іншими записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 27.01.1981, оскільки згідно запису № 17 в трудовій книжці позивач з 05.02.1992 (5 лютого 1992) прийнятий на роботу в Івано-Франківську автобазу зв'язку на підставі наказу № 24к від 04.02.1992 (а.с. 27).
Також суд вважає за необхідно зазначити про те, що такий запис № 16 про звільнення з 25.01.1992 зроблено не позивачем, а відповідальною посадовою особою роботодавця. Водночас Інструкція № 162 не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що вказані заперечення відповідачів щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи з 01.08.1991 по 25.01.1992 для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За вказаних обставин, рішення органу Пенсійного фонду України є з надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення конституційного права позивача на соціальний захист у формі отримання пенсії за віком.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки.
З огляду на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то до страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1991 по 25.01.1992, який вказаний в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 27.01.1981.
Що стосується періоду роботи позивача з 06.05.1995 по 10.09.1998, то суд вказує на таке.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 27.01.1981, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 06.05.1995 прийнятий на роботу водієм автомобіля-тягача «Reno-340» в Приватне підприємство “Телос»; з 10.09.1998 звільнений з посади водія за власним бажанням. Такий запис містить відтиск печатки роботодавця та підпис відповідальної особи - директора (а.с. 30).
Суд звертає увагу на те, що на час вчинення відповідних записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 27.01.1981 про період роботи з 06.05.1995 по 10.09.1998 була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Таким чином, записи в трудовій книжці про звільнення з роботи здійснюються на підставі відповідних наказів (розпоряджень) із обов'язковим зазначенням дати і номеру таких документів. При цьому, такий запис в трудовій книжці про звільнення має вноситися після видання наказу (розпорядження) у день звільнення.
В спірному випадку записи в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 27.01.1981 про прийняття на роботу 06.05.1995 та про звільнення 10.09.1998 не містять підстав внесення таких записів, оскільки не нема відомостей про накази (розпорядження) про прийняття та звільнення.
Водночас пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як вже зазначав суд вище, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невнесення роботодавцем до трудової книжки серії НОМЕР_4 від 27.01.1981 записів про підстави внесення таких записів про прийняття 06.05.1995 та звільнення 10.09.1998 з роботи в Приватному підприємстві “Телос».
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Суд звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці про період роботи позивача з 06.05.1995 по 10.09.1998 записи №№ 27, 28, узгоджуються в хронологічному порядку із попереднім записом про звільнення та із записом про прийняття на роботу після звільнення з Приватного підприємства “Телос» - записи № 26, 29.
Отже, трудова книжка серії НОМЕР_4 від 27.01.1981 є основним та достатнім документом, що підтверджує стаж роботи позивача з 06.05.1995 по 10.09.1998 в Приватному підприємстві “Телос».
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що вказані заперечення відповідачів щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи позивача з 06.05.1995 по 10.09.1998 для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Рівненській області за № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії, оскільки таке рішення прийнято ГУ ПФ України в Рівненській області безпідставно та необґрунтовано.
За вказаних обставин, рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру, то суд вказує на таке.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на передбачені пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій як військовослужбовець; його вік на дату звернення - не менше 55 років; має страховий стаж не менше 25 років.
Таким чином, щодо позивача є всі встановлені законом умови для призначення йому пенсії за віком.
Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку позивач просить суд зобов'язати пенсійний орган призначити дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.03.2023, тобто з дати подання заяви.
З огляду на положення частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в позивача виникло право на призначення пенсії з дня звернення за пенсією на підставі заяви від 27.03.2023 про призначення достроково пенсії за віком, а тому пенсія має бути призначена позивачу з 27.03.2023.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач 2 необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, наслідком чого є скасування такого рішення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подавав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Подана заява від 27.03.2023 відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло спірне рішення № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, що на час звернення для суду з цим позовом створило негативні правові наслідки для позивача, оскільки за такою заявою пенсія за віком йому так і не була призначена.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення достроково пенсії за віком та прийняв негативне рішення про відсутність такого права, в розумінні Порядку № 22-1 є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення для ефективного відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФ України в Рівненській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 27.03.2023 про призначення достроково пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1991 по 25.01.1992 та з 06.05.1995 по 10.09.1998, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позову відмовити.
Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
До позовної заяви представник позивача долучив квитанцію від 27.11.2024 про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 9).
Суд вважає, що вказаний судовий збір сплачено позивачем помилково, оскільки в цій категорії справ на позивача як учасника бойових дій поширюються пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір».
За таких обставин сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий судом за заявою позивача, поданою суду на підставі статті 7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 091630015011 від 03.04.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ - 21084076, вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, 33028) повторно розглянути подану ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) заяву від 27.03.2023 про призначення достроково пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 01.08.1991 по 25.01.1992 та з 06.05.1995 по 10.09.1998, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, код ЄДРПОУ - 21084076, вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, 33028.
Відповідач 3: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ - 21318350, вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, 29013.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.