01 квітня 2025 рокуСправа №160/34517/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі-відповідач-2) у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.06.2024 №045550024373, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.05.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до територіального органу пенсійного фонду України, після чого в порядку екстериторіальності вона була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення від 06.06.2024 №045550024373 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підстав відсутності інформації про періоди перебування її у відпустках без збереження заробітної плати за періоди роботи з 01.04.1985 по 02.12.1994. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що вона має усі підстави задля призначення їй такої грошової допомоги. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/34517/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
23.01.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що правова позиція викладена в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.06.2024 №045550024373 є правомірною, а рішення є законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
03.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що при обчисленні страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058, керується листом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2017 №613/039/97-14, згідно з яким до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зараховується час перебування у відпустках без збереження заробітної плати тривалістю не більше 1 місяця в рік. Враховуючи зазначене, за період до 01.01.2004 для обчислення страхового надаються документи, зокрема про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати до 01.01.2004. Так, за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що в довідці №24/м-1 від 16.04.2024, яка видана Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, та підтверджує період роботи з 01.04.1985 по 02.12.1994 на посаді вихователя, неможливо зарахувати, як період роботи на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2.1 ст. 115 Закону України “Про пенсійне забезпечення», так, як відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. У зв'язку з цим, винесено рішення про відмову. Крім того, відповідачем-2 зазначено, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів, щодо допризначення пенсії та призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, здійснено структурним підрозділом Управління та 06.06.2024 винесено рішення про відмову у зв'язку з відсутністю законних підстав. Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.02.2024 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058)
30.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №9084 про перерахунок пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058.
Вказана заява позивача та додані до неї документи розглядалися за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.06.2024 №045550024373 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058. В обґрунтування вказаного рішення вказано про те, що відділом перерахунків пенсії №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхованих виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто матеріали ЕПС та документи додані до звернення №9084 від 30.05.2024 та встановлено, що в довідці №24/м-1 від 16.04.2024, яка видана Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, та підтверджує період роботи з 01.04.1985 по 02.12.1994 на посаді вихователя, неможливо зарахувати, як період роботи на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, так, як відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
У зв'язку із незгодою з рішенням пенсійного органу. яким відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV Закону №1058, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191), грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17).
У постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у зв'язку із тим, що позивач надала уточнюючу довідку №24/м-1 від 16.04.2024 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за період роботи з 01.04.1985 по 02.12.1994, що підтверджує її роботу на посаді вихователя, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якій відсутні дані про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються Порядком обчислення стажу, що дає право на призначення допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Вказаним Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, а також не передбачено необхідності надання документів про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Отже, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, з підстав невідповідності уточнюючої довідки про періоди роботи, суперечить законодавству і встановленим обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.06.2024 №045550024373 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Водночас за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов (зокрема, наявності необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах) для призначення позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної грошової допомоги.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням ПФУ в Житомирській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пунктом 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У цьому випадку органом призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 30.05.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача, отже, суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо повторного розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як визначеного суб'єкта призначення.
Відтак, позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
На підставі частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 484,48грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 06.06.2024 №045550024373 про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 №9084 про призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський