31 березня 2025 рокуСправа №160/1616/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.01.2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 06.12.2024 року №65552-50497/111-01/8-0400/24, щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 , при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним на AT «ПівдГЗК», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою (з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року), оголошеним на AT «ПівдГЗК», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Толстих А.Б. посилалася на те, що 25.11.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячної страхової виплати для призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року, у зв'язку із простоєм, оголошеним на підприємстві, а також про проведення розрахунку середньої заробітної плати, виходячи з періоду, який передував простою, оголошеному на підприємстві. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.12.2024 року №65552-50497/Ш-01/8-0400/24, позивача повідомлено про відмову в проведенні такого перерахунку. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач вернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами з 11.02.2025 року, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.
09.02.2025 року в системі «Електронний суд» надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 05.03.2024 року та 15% втрати професійної працездатності позивачу призначено одноразову допомогу потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 8400грн. та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати потерпілого в розмірі 1387грн.78коп. Відділом призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг ГУ ПФУ в Дніпропетровській області були призначені та нараховані страхові виплати відповідно до статті 36 Закону України від 21.09.2022 року № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Середньомісячній заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому визначався згідно з п. 9 ст. 42 Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року № 4-1 та «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, які чинні на момент призначення страхових виплат. Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин). Щомісячна страхова виплата, виходячи з 15% втраченої заробітної плати для позивача становить: 9251грн. 85коп. * 15% = 1387грн. 85грн. Щомісячні страхові виплати позивачу нараховані у повному обсязі та своєчасно перераховуються на особистий рахунок, відкритий в А Т КБ «Приватбанк».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.11.1997 року працював на посаді слюсаря-ремонтника цеху по ремонту технологічного обладнання в АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та звільнений 15.06.2023 року за власним бажанням, що підтверджується записами № 25-34 трудової книжки серія НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки МСЕК від 18.07.2024 серія 12 ААА № 130078 позивачу з 24.06.2024 року встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15%.
25.11.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячної страхової виплати для призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди з з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року, у зв'язку із простоєм, оголошеним на підприємстві, а також про проведення розрахунку середньої заробітної плати, виходячи з періоду, який передував простою, оголошеному на підприємстві.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.12.2024 №65552- 50497/Ш-01/8-0400/24, позивача повідомлено про відмову в проведенні такого перерахунку, з посиланням на те, що простой на підприємстві не відноситься до поважних причин, визначених пунктом 3 Порядку № 1266.
Також в листі зазначено, що для обчислення середньої заробітної плати використовуються данні з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин у випадку позивача - тимчасова непрацездатність - 10 днів). Результат становить: 96 666грн. 50коп : 355 = 272грн. 30коп.
Розмір середньоденної заробітної плати (доходу) не може перевищувати максимальну суму (граничний розмір заробітної плати (доходу) та оподаткованого доходу (прибутку), з яких сплачується єдиний внесок, в розрахунку на один день та обчислюється шляхом ділення її розміру, встановленого в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44 (МахСЗП).
Визначено: Мах СЗП= 120 000грн. : 30,44 = 3942грн. 18коп.
Прийнята середньоденна заробітна плата 272грн. 30коп.
Розмір середньомісячної заробітної плати обчислюється відповідно до Порядку № 1266 шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44, результат становить: 272грн. 30коп. * 30,44 = 8288грн. 8коп.
Осучаснена заробітна плата становить - 9251грн. 85коп., а щомісячна страхова виплата, виходячи з 15% втраченої заробітної плати становить: 9251грн. 85коп. * 15% = 1387грн. 78коп.
Згідно акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 05.03.2024 року та 15% втрати професійної працездатності позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 8400грн. та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати в розмірі 1387грн.78коп.
На адвокатський запит АТ «ПівдГЗК» надало відповідь від 11.11.2024 року №52-14/69, що ОСОБА_1 знаходився на простоях за межами підприємства в періоди: з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року; з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року; з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року; з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року. Простой було встановлено в роботі відповідними розпорядчими документами по підприємству. У зв'язку із військовою агресією російської федерації, запроваджено воєнний стан на всій території України, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року, на підтвердження чого представником позивача надано копії наказів №№ 123п від 30.03.2022р., 168п від 31.03.2022 року, 192п від 29.06.2022 року, 210п від 27.07.2022 року, 242п від 30.08.2022 року, 264п від 30.09.2022 року, 289п від 31.10.2022 року, 311п від 30.11.2022 року, 343п від 26.12.2022 року, 40п від 27.02.2023 року, 68п від 31.03.2023 року, 102п від 24.04.2023 року, 135п від 31.05.2023 року у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Отже, між сторонами виник спір щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячної страхової виплати, а також щодо проведення розрахунку середньої заробітної плати, виходячи з періоду, який передував простою, оголошеному на підприємстві.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Далі- Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються, в тому числі із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону № 1105-XIV щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому з дати встановлення професійного захворювання.
Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи для повнолітнього потерпілого та ЛКК для неповнолітнього потерпілого.
Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного оцінювання для повнолітнього потерпілого та огляду ЛКК для неповнолітнього потерпілого, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується, за умови підтвердження втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (Далі - Порядок № 1266).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій -це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено 15 % втрати професійної працездатності, спричинена хронічним професійним захворюванням (отруєння).
Відділом призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській був проведений розрахунок, призначено та виплачено позивачу щомісячну страхову виплати в розмірі 1387грн. 78грн.
Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем був визначений середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому з урахуванням часу простою на підприємстві, у зв'язку з російською військовою агресією, оскільки на думку відповідача, простій не відноситься до поважних причин та не може бути виключений з розрахункового періоду.
Наказами АТ «ПівдГЗК» №№ 123п від 30.03.2022р., 168п від 31.03.2022 року, 192п від 29.06.2022 року, 210п від 27.07.2022 року, 242п від 30.08.2022 року, 264п від 30.09.2022 року, 289п від 31.10.2022 року, 311п від 30.11.2022 року, 343п від 26.12.2022 року, 40п від 27.02.2023 року, 68п від 31.03.2023 року, 102п від 24.04.2023 року, 135п від 31.05.2023 року підтверджено, що з 01.04.2022 року по 15.06.2023 року на підприємстві був встановлений простій в роботі не з вини працівників, незадіяних у виробничому процесі в певних структурних підрозділах товариства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Отже, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України оголошений АТ «ПівдГЗК» простій, є для позивача тимчасовим невиконанням роботи та вимушеним невиходом на роботу у період з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року, що є поважною причиною, внаслідок якої місяці спірного розрахункового періоду вважаються такими, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин.
Таким чином, період з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року має бути виключений з розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати позивача.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 06.12.2024 року №65552-50497/111-01/8-0400/24, щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 , при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним на AT «ПівдГЗК», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою (з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року), оголошеним на AT «ПівдГЗК», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211грн. 20коп., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.4131563374.1 від 14.01.2025року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211грн. 20коп. з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 06.12.2024 року №65552-50497/111-01/8-0400/24, щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 , при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним на AT «ПівдГЗК», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою (з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 року по 31.01.2023 року, з 01.03.2023 року по 14.04.2023 року, та з 24.04.2023 року по 15.06.2023 року), оголошеним на AT «ПівдГЗК», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211грн. 20коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець