31 березня 2025 рокуСправа №160/29253/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо відмови, з формальних причин, у задоволенні рапорта ОСОБА_1 про звільнення на підставі абзацу 1 підпункту "г" ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок";
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 на підставі абзацу 1 підпункту "г" ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач у вересні 2024 року подав рапорт на звільнення, оскільки має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 1 підпункту "г" ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232) у зв'язку з необхідністю здійснювати постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю I групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи. Позивач вказує, що є єдиним членом сім'ї свого батька. Однак відповідачем у задоволенні рапорту позивача про звільнення зі служби відмовлено у зв'язку з ненаданням акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд. На думку позивача, додані ним до рапорту документи є достатніми для підтвердження наявності правових підстав для звільнення його з військової служби. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровський окружний адміністративний суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпропетровський окружний адміністративний суду від 17.02.2025 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення співвідповідача відмовлено.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачу у відповіді на рапорт зазначалось, що відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, надалі Інструкція №170) визначено перелік документів, які подаються військовослужбовцями у разі звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Зокрема, для звільнення з військової служби з підстав необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, до рапорту долучаються наступні документи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам зінвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Відповідач у відзиві вказує, що ним задля дотримання прав військовослужбовця було самостійно направлено запит від 11.10.2024 №1772/15775 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою надати акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 . Проте, від ТЦК надійшла відповідь з відмовою проведення такого акту огляду.
Відповідач зазначає, що відповідно до Інструкції №170 відсутній повний перелік документів, підтверджуючих підставу для звільнення, відсутні підстави для задоволення рапорту щодо звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні за сімейними обставинами, передбаченими пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № №2232-XII. Позивачу було рекомендовано звернутись до відповідного ТЦК зі скаргою на бездіяльність, чи з позовом до суду із зобов'язанням провести такий огляд та видати відповідний акт, та відповідно після отримання даного акту будуть наявні всі підтверджуючи документи для звільнення позивача з військової служби.
Таким чином, відповідач вважає, що він діяв лише в межах повноважень та керуючись лише чинними нормативно-правовими актами, зокрема вищезазначеною Інструкцією №170, в якій чітко зазначений перелік документів, які має військовослужбовець долучити до рапорту на звільнення.
Від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких зазначено, що додатком №19 до Інструкції № 170, в редакції, чинній на дату подачі позивачем рапорту, передбачено Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Військовослужбовці, при наявності правових підстав для звільнення з військової служби, зобов'язані надати вичерпний пакет документів, який чітко визначений відповідними приписами Переліку. Отже, позивач зазначає, що пакет документів, який військовослужбовець зобов'язаний надати командуванню частини разом з рапортом на звільнення, є не тільки вичерпним, а й корелюється з правовою підставою для звільнення й вимогами Додатку № 19 до Інструкції № 170.
Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що представником позивача в своєму позові та відповіді на відзив зазначається що рапорт позивача був поданий 01.09.2024 командиру НОМЕР_2 навчального центру. Жодного підтвердження даного факту позивачем не надано. В той час як до заперечень відповідач долучає копію рапорту позивача, який поданий по команді, та поданий на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , та датований жовтнем 2024 року, а не вереснем 2024 року. Також, відповідач зазначає, що якщо б рапорт був поданий командиру НОМЕР_2 навчального центру, і була б відмова чи не розгляд рапорту, то і відповідачем у даній справі був би саме НОМЕР_2 навчальний центр, а не військова частина НОМЕР_1 .
Також у своїх запереченнях відповідач зазначає, що представник позивача посилаючись на Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, надалі Інструкція №170), не враховує перелік документів, які зазначені в ній, які мають додаватись до рапорту як підстава на звільнення. Відповідач акцентує увагу на тому, що посилання на п.5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (Додаток № 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170) позивач висвітлює не в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.10.2024 звернувся до військової частини із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону 2232, а саме: через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи - батьком ОСОБА_2 .
До рапорту додано:
копію паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ;
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_4 від 01.09.1998 на ім'я ОСОБА_1 ;
копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 від 15.11.1978;
нотаріально завірена заява ОСОБА_2 про відсутність інших членів сім'ї;
копія паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 ;
копія картки платника податків ОСОБА_2 №1402-24-05994 від 30.09.2024;
свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_7 від 12.09.2006;
копія висновку ЛКК про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі №1201 від 11.07.2024;
копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №524141;
копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_8 від 28.05.1998.
З матеріалів справи вбачається, що з метою розгляду даного рапорту відповідачем направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проведення обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 .
За результатами розгляду даного запиту відповідачу повідомлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні повноваження щодо проведення обстеження.
За результатами розгляду рапорту позивача від жовтня 2024 року, відповідач листом від 24.10.2024 №1772/16770 повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення рапорту про звільнення. Вказана відмова мотивована тим, що позивачем до рапорту не додано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП.
Також у вказаному листі проінформовано позивача про те, що військова частина зверталась із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 , проте отримано відмову.
У даному листі відповідач також рекомендував позивачу звернутися до відповідного ТЦК зі скаргою на бездіяльність або з позовом до суду про зобов'язання провести такий огляд та видати відповідний акт.
Відповідач звернув увагу позивача, що після отримання такого акту будуть наявні всі підтверджуючі документи для звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів оскарження бездіяльності відповідного ТЦК.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, крім документів доданих до рапорту про звільнення, до позовної заяви долучено лист Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 21.10.2024 №46-С-06.1-8 на запит ОСОБА_4 від 17.10.2024 №б/н «Щодо надання інформації про результати розгляду запиту».
В даному листі зазначено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис №4972 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 15.11.1978 року батьком якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Інших актових записів про народження дітей, батьком яких було в бказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не виявлено.
Дружина - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить актовий запис про смерть №4273 від 12.09.2006.
Суд звертає увагу позивача, що вказана відповідь не була долучена позивачем до рапорту про звільнення, оскільки така відповідь датована 17.10.2024 (пізніше дати реєстрації рапорту у військовій частині - 08.10.2024).
Вважаючи відповідь військової частини про результати розгляду рапорту про звільнення протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому відповідними Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану, який продовжується і на час розгляду даної справи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
При цьому, суд враховує, що, як свідчать обставини справи, позивач звертався до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби саме як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Відповідно, при вирішенні спору у даній справі підтягають застосуванню положення частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, якою визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин таких як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
-наявність у одного із батьків статусу особи з інвалідністю I або II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з пунктом 12.11 розділу XIІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції від 02.10.2024, чинній на час виникнення спірних відносин) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Суд враховує, що 02.10.2024 набрали чинності зміни до Інструкції №170, внесені наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706 та в додатку 19 до Інструкції визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
В п.п. 26 п.5 Переліку зазначено документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
Суд зауважує, що до даних правовідносин підлягає застосування Інструкція №170 саме в редакції від 02.10.2024, оскільки доказів того, що позивач звертався до відповідача у даній справі з рапортом в вересні 2024 року (до внесення змін до Інструкції №170) як вказано в позові, матеріали справи не містять.
Слід також зазначити, що у даній адміністративній справі не є спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня споріднення (син та батько), а також те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в особи з інвалідністю І групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до п. 3, ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп.14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Відповідно до пп.14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
На підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня споріднення, позивач до рапорту додав: нотаріально завірену заяву від ОСОБА_2 про відсутність інших членів сім'ї та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .
Однак, на переконання суду, вказані документи посвідчують певні юридичні факти, однак не в повній мірі підтверджують відсутність в особи з інвалідністю І групи ( ОСОБА_2 ) інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Cтаттею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Зокрема, позивачем до рапорту не додано документів на підтвердження наявності (або відсутності) в особи, яка потребує постійного стороннього догляду - ОСОБА_2 рідних братів та сестер та онуків, які згідно з законодавством є членами сім'ї другого ступеня споріднення і також (за їх наявності) могли б здійснювати догляд за останнім.
Крім того, суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 , про відсутність у нього інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 78 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 також зазначається, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до 1.3 розділу I Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 24.07.2008 №1269/5 на запити фізичних осіб та державних органів, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), а також шляхом безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, нотаріусів до Реєстру у випадках, передбачених законом, з Реєстру видаються (отримуються) такі форми витягів:
а) витяг з Реєстру, що містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису;
б) повний витяг з Реєстру, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису.
З огляду на вказане, відсутність або наявність інших осіб, які можуть бути членами сім'ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення повинна бути підтверджена відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Зокрема:
- відсутність рідних братів/сестер у ОСОБА_2 , може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян);
- відсутність у ОСОБА_2 онуків може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян).
Зважаючи на викладене, посилання позивача на нотаріально завірену заяву про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення та на лист управління Міністерства юстиції (який до рапорту про звільнення доданий не був, а наданий лише до суду) як на докази - є помилковим та неналежним у розумінні ст. 74 КАС України.
Окрім того, Додатком 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належного документу, який підтверджує відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості не визначено. Необхідний перелік документів повинен бути повним та достатнім для встановлення наявності чи відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості з метою вирішення питання наявності правових підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Представниками сторін не заперечується та обставина, що акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивачем до рапорту про звільнення долучено не було.
Отже, дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його батько (як особа з інвалідністю І групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми чинного законодавства, суд доходить висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
У даних спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права повторного звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обгрунтованість позовних вимог. Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно, тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 9, 73, 74, 90, 243 - 246, 257 - 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська