Справа № 132/3332/24
Провадження № 22-ц/801/659/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.
Доповідач:Матківська М. В.
02 квітня 2025 рокуСправа № 132/3332/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішення ухвалив суддя Павленко І. В.
Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Калинівка
Повний текст рішення складено 15 січня 2025 року,
Встановив:
У жовтні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року у сумі 64 770,00 грн., а також 2 422,40 грн. судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 06 січня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1327-2445.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 15 000 грн. строком на 300 днів, комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, знижена ставка 1,20 % в день, стандартна ставка 1,50 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив його умови і в кінцевому підсумку не повернув отримані кредитні кошти та не виконав взяті на себе зобов'язання перед кредитодавцем.
Станом на 08 серпня 2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором складає 64 770,00 грн., що складається з простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту 2 250,00 грн., з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 15 000,00 грн. і простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 47 520,00 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року, в розмірі 19 837,50 грн., яка складається з простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту 2250,00 грн., з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 15 000,00 грн. і простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 2587,50 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 741,90 грн.
В частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 44 932,50 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року в розмірі 64 770,00 грн. Судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 4.6. та п. 10.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та знижена процентна ставка становить 1,20 % за кожен день користування кредитом.
Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору.
Відповідач взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.
Тож, з наведеного вбачається, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. договору) протягом строку договору (згідно п. 4.9. договору), що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості (що міститься у матеріалах справи).
В результаті неправильного застосування зазначених норм матеріального права суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив хибний висновок, що нараховані позивачем відсотки за користуванням кредитом є несправедливими та не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, і як наслідок фактично «скасована» істотна умова кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитним коштами.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу позивача у встановлений строк не подав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Апеляційний перегляд справи здійснюється у повному обсязі з урахуванням вимог апеляційної скарги, у тому числі в частині не задоволених позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1327-2445 від 06 січня 2024 року в розмірі 19 837,50 грн, скасування яких просить позивач.
Судом встановлено, що 06 січня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 1327-2445 про відкриття кредитної лінії. Як вбачається з договору, позикодавець зобов'язується на умовах та на строк, визначений договором, надати позичальнику грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. на 300 календарних днів, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Даний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (а. с. 11-18).
Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту сторони погодили всі умови споживчого кредиту до укладення договору про споживчий кредит. Паспорт споживчого кредиту підписаний Сторчем М. О. електронним підписом (а. с. 24 на звороті -26).
Згідно з копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1327-2445, відповідно до Методики Національного банку України, строк кредитування з 06 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, сума кредиту за договором 15 000,00 грн., чиста сума платежу/сума платежу за розрахунковий період 77 459,80 грн., проценти за користування кредитом 60 209,80 грн., реальна річна процентна ставка 27 138,50 %. Таблиця обчислення підписана ОСОБА_1 електронним підписом (а. с. 29-31).
Відповідно до копії довідки про перерахування суми кредиту за договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через АТ КБ «ПриватБанк», здійснило перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 сумі 15 000,00 грн. (а. с. 43).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року, станом на 08 серпня 2024 року загальна сума заборгованості складає 64 770,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту 2250,00 грн., з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 15 000,00 грн. і простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 47 520,00 грн. (а. с. 44-45).
Відповідно до вимоги про усунення порушень умов договору від 23 серпня 2024 року № 1327-2445/в, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на адресу ОСОБА_1 направило вимогу виконати протягом 30 днів з дати отримання вимоги, взяті на себе зобов'язання за договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року та погасити заборгованість (а. с. 46 на звороті).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, у розмірі 1,50 %, що у результаті є сумою 47 520,00 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить встановленим обмеженням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу. З таких підстав суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 44 932,50 грн., стягнувши при цьому решту заявленої суми в розмірі 19 837,50 грн., що складається із: 15 000,00 гр. - сума кредиту, 2500,00 грн. - сума заборгованості по комісії за видачу кредиту і 2 587,50 грн. - сума відсотків, яка не перевищує 15 % від суми простроченого платежу.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у контексті обставин цієї справи.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із матеріалів справи вбачається, що договір № 1327-2445 від 06 січня 2024 року про відкриття кредитної лінії укладено між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua).(а. с. 11-18). Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор C8218 для підписання кредитного договору № 1327-2445 від 06 січня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту (а. с. 19-26).
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Разом з тим, згідно відповіді на запит про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель села Котюжинці Хмільницького району Вінницької області, дійсно з 06 січня 1965 року по теперішній час зареєстрований в АДРЕСА_1 ; гр. ОСОБА_1 постійно проживав за вище вказаною адресою до дня мобілізації, яка відбулася 25 березня 2023 року (а. с. 55). До інформаційного листа додано довідку військової частини НОМЕР_2 , згідно якої ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 25 березня 2023 року (а. с. 56).
Соціальний захист військовослужбовців врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ.
Із положень статті 3 Закону № 2011-ХІІ слідує, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, які проходять військову службу на території України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також членів їх сімей.
Згідно з частиною 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:
1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;
2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
Вказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Зазначене узгоджується з постановами Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Надана листом Котюжинецького старостинського округу Калинівської міської ради довідка апеляційним судом розцінена як така, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Судом також враховується і той факт, що кредитний договір № 1327-2445 укладено 06 січня 2024 року, тобто уже після мобілізації ОСОБА_1 25 березня 2023 року.
Отже, колегія апеляційного суду вважає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини, що мають значення по справі, не врахував наявність у відповідача статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», та помилково стягнув з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по комісії за видачу кредиту 2250,00 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 2587,50 грн., яка не перевищує 15 % від суми простроченого платежу. За таких же підстав не підлягає до стягнення і решта простроченої заборгованості за нарахованим процентами в сумі 44 932,50 грн.
При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Відповідач не надав до суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку щодо неповернутого тіла кредиту.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 15 000,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом (тілом).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховує часткове задоволення апеляційної скарги та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 15 000,00 грн, що складає 23,1% від заявлених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню 559,57 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову, а також 839,35 грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, всього - 1398,92 грн.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1327-2445 від 06 січня 2024 року, в розмірі 15 000,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 15 000,00 грн.
В решті позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання апеляційної скарги розмірі 1398,92 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник