Справа № 127/16260/22
Провадження №11-кп/801/468/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
27 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022020000000343 від 23.06.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_9
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_7
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_8
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_11 , ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_10 продовжено на 60 діб, починаючи з 05.03.2025 року до 03.05.2025 року, включно.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено на 60 діб, починаючи з 05.03.2025 року до 03.05.2025 року, включно.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено на 60 діб, починаючи з 05.03.2025 року до 03.05.2025 року, включно.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2025 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби за зареєстрованою у кримінальному провадженні адресою місця проживання.
Захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задоволити частково, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з період доби з 22:00 год. до 07:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням засобу електронного контролю. У випадку залишення запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - визначити ОСОБА_6 розмір застави у виді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування ухвали та зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час за зареєстрованим місцем проживання.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 мотивовано тим, що суд не врахував, що на даний час суттєво зменшилися ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі допитаний потерпілий та п'ять свідків, надано стороною обвинувачення всі докази.
Захисник вказує, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, неофіційно працював і мав постійне джерело доходу, не має на меті уникати кримінальної відповідальності, діяв у складі добровольчого формування №29 територіального громади м. Києва спеціального призначення «Хорт» НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 окремої бригади м. Києва, а з 25.02.2022 року приймав участь у бойових діях.
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 мотивовано тим, що судом при продовженні запобіжного заходу не прийнято до уваги всі його позитивні характеристики, відсутність нових обставин кримінального провадження, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам. ОСОБА_8 зазначає про недоведеність пред'явленої підозри.
Вважає, що відносно нього судом було порушено вимоги ст.2, ст. 7 КПК України, а також положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 мотивовано тим, що захист вважає, що судом залишені поза увагою вимоги ст.178 КПК України, зокрема, те, що у ОСОБА_6 наявні міцні соціальні зв'язки, він має постійне місце реєстрації та проживання, тривалий час знаходиться під вартою.
Крім того, прокурор не довів наявність ризиків та обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, так як метою застосування запобіжного є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, однак з моменту вчинення кримінального правопорушення i до розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , жодних процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні слідчий чи прокурор на нього не покладали.
Звертає увагу, що сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це суперечить презумпції невинуватості. Окрім цього, судом не визначено розміру застави ОСОБА_6 , який би був завідомо помірним для її внесення обвинуваченим чи його родичами.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , які просили задоволити апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1,ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ОСОБА_8 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № № 12022020000000343 від 23.06.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше чотири рази судимий, у нього відсутнє місце проживання на території м. Вінниці, відсутні будь-які правові та соціально-стримуючі фактори у місті, де проводиться судовий розгляд, що свідчить про можливість його ухилення від явки до суду, крім того, він не має офіційного джерела доходів, що свідчить про те, що обвинувачений зможе продовжити злочинну діяльність, оскільки буде потребувати джерел до існування, а іншого виду отримання коштів він не має.
Крім того, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілого з метою зміни показань, а також перешкоджати іншим правам потерпілого, зокрема, права висловити свою думку щодо міри покарання.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачене покарання до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна, та те, що усвідомлюючи тяжкість покарання обвинувачений може переховуватись від явки до суду, оскільки перебував у Вінницькій області тимчасово, проживає в м. Києві, зареєстрований у Житомирській області, в нього відсутнє місце проживання на території м. Вінниці, будь-які правові та соціально-стримуючі фактори у місті де проводиться судовий розгляд відсутні.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а жоден із більш м»яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Посилання у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_5 на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, як на обставини, які є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд апеляційної інстанції не приймає.
У відповідності до вимог ст. 178 КПК України судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, зазначені обставини приймались до уваги в сукупності зі всіма обставинами провадження, які мають значення для прийняття правильного рішення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, суд апеляційної інстанції враховує, що розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого триває та вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи особливо тяжке кримінальне правопорушення, проявив самовпевненість у безкараності за свої вчинки, перебування його на волі може призвести до можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, що в подальшому ускладнить проведення судового розгляду.
Доводи захисника ОСОБА_7 , про те, що ризики, передбачені ст. 177 КК України, зменшились та відсутні підстави для утримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу суд повинен встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_8 були перевірені судом першої інстанції та свої висновки стосовно цього суд зазначив в ухвалі.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника ОСОБА_7 про те, що дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 можливе в умовах застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічну пору доби, оскільки обставини провадження та дані, які характеризують обвинуваченого свідчать про протилежне.
Та обставина, що п'ять свідків сторони обвинувачення були допитані в судовому засіданні не свідчить про зменшення ризику впливу на вказаних осіб, оскільки судовий розгляд триває та існує вірогідність необхідності додаткового допиту свідків, потерпілого, а також висловлення останнім позиції щодо можливого покарання обвинуваченому.
Доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_5 щодо доцільності визначення застави суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Разом з цим, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційних скарг захисників про тривалий розгляд кримінального провадження, а тому звертає увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду кримінального провадження, де обвинувачені тривалий час перебуває під вартою.
Таким чином, суду першої інстанції необхідно вжити усі заходи, передбачені КПК України, для того, щоб завершити розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2025 року відсутні.
Керуючись ст.422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційних скарг.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3