Справа №751/8691/24
Провадження №2/751/134/25
21 березня 2025 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
секретаря судового засідання Курач В.С.
розглянувши у приміщенні суду в місті Чернігові у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
26.09.2024 року до Новозаводського районного суду міста Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій просить: визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07.10.1999 року по 04.03.2024 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04.03.2024 року. Від шлюб мають спільну повнолітню дитину сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що в період шлюб за спільні кошти вони придбали квартиру в будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15.07.2021 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилається, що оскільки зазначена квартира була придбана в період шлюбу то відповідно до Сімейного кодексу України є їх спільною сумісною власністю. Враховуючи, що мирним шляхом здійснити поділ майна, що перебуває у сумісній власності сторін не є можливим, тому просить вирішити дане питання в судовому порядку.
Ухвалою суду від 15.11.2024 року, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Сторони в судове засідання не викликалися. Відповідач, у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подав.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно розцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи визнання відповідачем позову в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 07.10.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 04.03.2024 року, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова по справі №751/9367/23 шлюб між ними розірвано. (а.с.5-6)
За час спільного проживання, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В., що зареєстрований в реєстрі за №3806, сторони придбали квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв.м, з яких житлова площа 40,1 кв.м. (а.с.7-9)
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зазначена квартира зареєстрована за відповідачем - ОСОБА_2 (а.с.10)
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 18.06.2018 року у справі № 711/5108/17.
Таким чином, оскільки спірна квартира набута сторонами за час шлюбу сторін, являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку, докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.ч. 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
При розгляді даної справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Враховуючи, що спірна квартира являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання за позивачкою право на 1/2 частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 82,8 кв.м, з яких житлова площа 40,1 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 953,96 грн. (а.с.4), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Правова допомога позивачу надавалась адвокатом Антоненко Л.А. (а.с.13,15)
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок гонорару за Договором про надання правової допомоги б/н від 20.09.2024 року та акт від 25.09.2024 року виконаних робіт від 25.09.2024 року, згідно яких адвокатом надано наступні послуги: Юридична консультація. Ознайомлення з документами по справі вартістю 2000,00 грн; проведення правового аналізу дій позивача по справі вартістю 4000,00 грн; підготовка та оформлення позову та подача його до суду вартістю 6 000,00 грн; участь у судовому засіданні (така що планується) вартістю 3000,00 грн, а всього загальною вартістю 15 000 гривень, яку позивач сплатила, що підтверджується копією квитанції від 25.09.2024 №275765 (а.с. 16, 17, 18).
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, з урахуванням складності справи, розміру заявлених вимог, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати не співмірними зі складністю справи, розміром заявлених вимог та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу до 12 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власностю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв.м, з яких житлова площа 40,1 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 953,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, що разом становить 18 953 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ).
Повний текст рішення суду виготовлений 21.03.2025 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач